Постанова № 33953612, 03.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/1563/13-а

12:00

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

з участю:

представника позивача - Кириляк Ю.В.;

представника відповідача - Довганич К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня" до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Комунальна установа "Вижницька центральна районна лікарня" (далі-позивач), звернувся з адміністративним позовом до виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №153 від 31 травня 2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині нарахованих до стягнення коштів в сумі 34123,46 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) (а.с.77-79).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в період з 14 по 17 травня 2013 року ревізорами виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проводилась перевірка правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня".

За результатами перевірки складено акт про результати перевірки правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня".

На підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем винесено рішення №153 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірно витрачені суми страхових коштів, а саме: витрати по тимчасовій непрацездатності 23376,78 грн. та застосовано до комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня" фінансові санкції в таких розмірах: накладено штраф у розмірі 50 відсотків за неправомірне використання страхових коштів - 11688,39 грн., штраф у розмірі 10 відсотків за несвоєчасне повернення страхових коштів в сумі - 21,72 грн., нараховано пеню в сумі -24,33 грн.

В заяві про зменшення позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно не прийнято до зарахування виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 - 6578,90 грн., ОСОБА_4 - 16170,07 грн. відповідно безпідставно накладено штраф у розмірі 50 відсотків за неправомірне використання вказаних страхових коштів в сумі 11374,49 грн.(22748,97 грн. + 11374,49 грн. = 34123,46 грн.).

Позивач зазначив, що 27 жовтня 2011 року сталась дорожньо-транспортна пригода в результаті якої працівники комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня" отримали тілесні ушкодження.

Для розслідування факту даного ДТП наказом головного лікаря комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня" №121 від 29.10.2011 року була створена комісія.

Провівши розслідування, а саме опитавши працівників комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня", що були на чергуванні в той вечір, вивчивши медичні документи, було встановлено, що в.о. головного лікаря комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня" ОСОБА_5 приблизно о 21 год. взяв службовий автомобіль НОМЕР_1, взяв в салон в якості пасажирів фельдшера швидкої медичної допомоги ОСОБА_4 та палатну медсестру ОСОБА_3, які в той день перебували на чергуванні та покинули своє робоче місце, виїхавши з території лікарні.

Позивач вважає, що зазначене вище рішення є протиправним, оскільки ОСОБА_5 використовував транспорт в приватних цілях, не пов'язаних з роботою цілях, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 самовільно покинули робоче місце та були відсутні на роботі без поважних причин, а тому нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що як встановлено матеріалами перевірки 27.10.2011 року у працівників Берегометської міської лікарні настала тимчасова непрацездатність внаслідок ДТП.

Відповідно до пояснень наданих потерпілими від ДТП працівниками Берегометської лікарні - палатною медичною сестрою ОСОБА_3 та фельдшером ОСОБА_4, нещасний випадок з ними настав під час роботи, коли вони їхали з в.о. головного лікаря ОСОБА_5 на виклик.

Те, що нещасний випадок з працівниками Берегометської міської лікарні стався під час їхньої роботи встановлено також у вироку Вижницького районного суду Чернівецької області від 16.10.2012 року у кримінальній справі №1-46/12/2401 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ст.286 ч.1, 2 Кримінального кодексу України.

Також відповідач зазначив, що акт розслідування обставин нещасних випадків невиробничого характеру, форма якого затверджена Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №270, складається відповідно до п.12 Порядку у разі розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовувався в інтересах підприємства. Але в поясненнях учасників ДТП чітко зазначено, що нещасний випадок стався під час виконання ними службових обов'язків з використанням службового транспорту.

Тобто, позивач при розслідування нещасного випадку безпідставно керувався Порядком №270, хоча нещасний випадок очевидно містив ознаки нещасного випадку на виробництві, та повинен був розслідуватись відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112.

Зазначене свідчить, що установою не проводилося належне та неупереджене розслідування нещасного випадку, який настав з його працівниками в робочий час та у зв'язку з виконанням службових обов'язків, внаслідок чого було невірно визначено категорію.

Відповідач вважає, що саме помилкове віднесення травм, які виникли у працівників комунальної установи до категорії нещасних випадків невиробничого характеру і спричинило безпідставне нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, адже п.1 ч.1 ст.35 Закону №2240 чітко передбачає надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві - тому підстав для оплати листків непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не було, а рішення №153 є правомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

В ході судового розгляду справи допитано в якості свідка ОСОБА_7, який пояснив, що дійсно ОСОБА_5 заходив на приймальний покій 27.10.2011 року ввечері, точно час вказати не може. На той час на чергуванні було два автомобіля швидкої допомоги, в яких було достатньо пального. ОСОБА_4 в той вечір нікого не повідомляв про те, що він виїжджає на виклик разом з головним лікарем, в журналі прийому викликів такого виклику записано не було. Так само в.о. Головного лікаря теж нікого не повідомляв, що є виклик, або ж потрібно здійснити виїзд швидкою допомогою.

В ході судового розгляду справи допитано в якості свідка ОСОБА_5, який пояснив, що приблизно о 20:00 годині 27.10.2011 року прийшов у лікарню щоб перевірити порядок, а також перевірити чи електрик поміняв лампочку у прожекторі, який освітлює територію, де знаходиться капличка. Після того зайшов на приймальне відділення комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня", де ОСОБА_4 попросив відвезти його в приватних цілях, куди не пам'ятає. Службовий автомобіль "Опель-Комбо" на той момент знаходився на території лікарні. Після того він запросив медичну сестру ОСОБА_3 поїхати разом з ними в трьох, після чого в с. Лукавці сталося ДТП.

Щодо показів наданих під час слухання кримінальної справи ОСОБА_5 пояснив, що вказані покази є недостовірними, оскільки того дня ніякого виклику медичної допомоги не було, а автомобіль було використано в приватних цілях.

В ході судового розгляду справи допитано в якості свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що 27.10.2011 року знаходилась на чергуванні у приймальному відділені лікарні, коли прийшов в.о. головного лікаря і сказав поїхати з ним на виклик на службовому автомобілі, на що вона не заперечувала та виїхала разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на автомобілі "Опель-Комбо", після чого в с.Лукавці вони потрапили в ДТП.

Також в ході допиту ОСОБА_3 пояснила, що після вказаного ДТП ОСОБА_5 їй повідомив, що насправді ніякого виклику для надання медичної допомоги не було.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, покази свідків, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що 14-17 травня 2013 року Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня", про що складено Акт від 17.05.2013.

Перевіркою встановлено неправомірні витрати за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 23376,78 грн, які полягають перерахуванню до бюджету Фонду(а. с. 59-61).

За результатами проведеної перевірки виконавчою дирекцією Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 31 травня 2013 року № 153.

Відповідно до вказаного рішення, загальна сума страхових коштів, яку відповідач зобов'язаний у десятиденний термін від дня отримання рішення перерахувати до Чернівецької міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складає 35111,22 грн., в тому числі допомога з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 - 6578,90 грн., ОСОБА_4 - 16170,07 грн., штраф у розмірі 50 відсотків за неправомірне використання вказаних страхових коштів в сумі 11374,49 грн.(22748,97 грн. + 11374,49 грн. = 34123,46 грн.) (а.с. 8).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.1 п.1 ст.35 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Як встановлено судом, після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27 жовтня 2011 року, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була надана допомога з тимчасової втрати працездатності гр.-ці ОСОБА_3 в розмірі 6578,90 грн. та гр.-ну ОСОБА_4 в розмірі 16170,07 грн.

В ході судового розгляду справи заперечення відповідача фактично зводились до того, що позивачем порушено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 (далі - Порядок №1112), оскільки не було залучено працівників робочого органу Фонду під час розслідування нещасного випадку, а сам акт не відповідає вимогам Порядку №1112.

Крім того відповідач заперечуючи проти позову вказував на те, що згідно показів ОСОБА_5, останній напередодні ДТП перебував на роботі. Приблизно о 00.00 год. 28.10.2011 року йому на мобільний телефон зателефонувала невідома жінка, яка потребувала медичної допомоги. Після вказаного дзвінка він взяв службовий автомобіль та попросив фельдшера ОСОБА_4 і медичну сестру ОСОБА_3 проїхати з ним в с.Лукавці для надання медичної допомоги вказаній особі. Слідуючи в с.Лукавці на автомобілі, він не справився з керуванням і допустив зіткнення з деревом.

Вищевказане підтверджується вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 16.10.2012р. у справі №1-46/12/2401 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст.286 КК України.

Виходячи із викладеного відповідач вважає, що втрата працездатності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пов'язана з нещасним випадком на виробництві, а тому Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не повинен нести в такому випадку витрати.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд частково погоджується із запереченнями відповідача в частині порушення позивачем Порядку №1112 під час розслідування нещасного випадку, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 22 Закону України "Про охорону праці" Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Пунктом 1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 270 (далі - Порядок №270) визначено, що цей Порядок визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України.

Відповідно до п.2 Порядку №270 під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих.

Згідно з пп.1 п.3 Порядку №270 розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації.

Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась за участі трьох осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сталася на службовому автомобілі НОМЕР_1. При цьому Вижницькою ЦРЛ було складено Акт №3 від 07 листопада 2011р. та Акт №2 від 08 листопада 2011р. - розслідування обставин нещасних випадків не виробничого характеру, яке проводилось без участі працівників Фонду (а.с.16-17).

Натомість п.6 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 (чинний на момент спірних правовідносин) визначає, що проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовувався в інтересах підприємства, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 270.

Підпунктом 1 п.10 Порядку №1112 визначено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою.

Згідно п.11 Порядку №1112 до складу комісії включаються (окрім інших) представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою).

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Пунктами 40 та 42 Порядку №1112 чітко визначено, що в разі групового нещасного випадку, який стався одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я проводиться спеціальне розслідування нещасних випадків спеціальною комісією, до складу якої (окрім інших) включаються представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналізуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем порушено процедуру розслідування нещасного випадку (ДТП), а саме розслідування проведено з урахуванням норм Порядку №270, а не Порядку №1112, без обов'язкового включення до складу комісії працівників Фонду - в той час коли такий нещасний випадок стався на службовому транспорті, і з участю трьох осіб.

Не зважаючи на зазначені вище порушення процедури розслідування нещасного випадку, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з інших підстав.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналізуючи зазначені норми, та встановлені обставини справи, слід дійти висновку, що твердження відповідача про те, що вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 16.10.2012р. у справі №1-46/12/2401 підтверджено факт нещасного випадку пов'язаного з виробництвом є помилковим, оскільки вказане рішення суду є обов'язковим при розгляді справи адміністративної юрисдикції лише в питанні чи мав місце факт дорожньо-транспортної пригоди, та ким він вчинений. При цьому будь-який правовий наслідок, в даному випадку правомірність виплати допомоги, в межах адміністративної юрисдикції повинен перевірятись з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Так, згідно п.18 Порядку №1112 не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності).

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В ході судового розгляду справи свідком ОСОБА_3 підтверджено той факт, що вона слідувала в службовому автомобілі не на виклик для надання медичної допомоги, про що її стало відомо зі слів ОСОБА_5

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив той факт, що автомобіль ним був використаний в приватних цілях (за межами виробничого процесу).

Свідок ОСОБА_7 підтвердив той факт, що перебуваючи на чергуванні в лікарні 27.10.2011 року його ніхто не попереджав про те, що є виклики для надання медичної допомоги для виїзду швидкої допомоги. А так само зазначена інформація не зареєстрована в журналі прийому викликів.

Покази вказаних вище свідків також підтверджуються інформацією, яка міститься в журналі реєстрації (прийому) викликів, згідно яких відсутній запис про виклик в с.Лукавці для надання медичної допомоги в період 27.10.2011р., а також довідкою Вижницької ЦРЛ, згідно якої в період 27.10.2011р. відсутні виклики у лікарні Берегометської зони про те, що на дорозі в с.Лукавці лежить травмована людина (а.с.23-25,65).

Аналізуючи встановлені обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що спірне рішення №153 в частині нарахування коштів в сумі 34123,46 грн., які підлягають поверненню відповідачу, прийнято: не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не розсудливо.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 351,11 грн. з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №153 від 31 травня 2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині нарахованих до стягнення коштів в сумі 34123,46 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня" судові витрати - судовий збір в сумі 351,11 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 08 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Боднарюк