Постанова № 33953582, 16.09.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 р. Справа №818/7054/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Похилько Л.В.,

представника відповідача - Сороколіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/7054/13-a за позовом публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними дії, скасування картки та стягнення надмірно сплачених сум,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач, Сумська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУДКСУ в Сумській області), в якому просить:

1. Визнати дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2013/000911 від 31.01.2013 протиправними.

2. Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00016 від 31.01.2013.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 692,09 грн., ввізного мита у розмірі 3460,47 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 31.01.2013 ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" подана до Сумської митниці митна декларація №805130000/2013/000911 від 31.01.2013 для митного оформлення в режимі імпорт частин комплекту магнітного підвісу КМП ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ, а саме: електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-06 - 1шт., електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-07 - 1шт. та інші документи, необхідні для митного контролю. Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт №60-03Э/2012 від 27.03.2012, укладений між ТОВ "ЭМПР-ГАЗ" (Російська Федерація) та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе", оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 22.01.2013 за №RUUA 3001000454 (бланк 1608890) та акт експертизи №026-03-00021 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Торгово-промисловою палатою Російської Федерації 21.01.2013 та інші документи.

У зв'язку з наявністю преференції зі сплати ввізного мита позивачем нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 209,40 грн.

31.01.2013 Сумська митниця відмовила ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00016. Підставою для відмови стало порушення вимог щодо заповнення графи 8 сертифікату про походження товару за формою СТ-1.

Натомість позивач наполягає на тому, що посилання посадових осіб митниці на порушення в заповненні сертифікату про походження товару за формою СТ-1 є необґрунтованим, крім того зазначає, що ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" було надано ряд інших документів на підтвердження країни походження товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Сумської митниці у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.74-77), зазначила, що під час перевірки митної декларації № 805130000/2013/000911 від 31.01.2013 та наданих разом з нею документів Сумською митницею було виявлено порушення вимог пункту 7.4 розділу 7 "Правил визначення країни походження товарів", затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 в частині правильності заповнення:

- Графи 8 сертифікату про походження товару форми СТ - 1: виявлено неповний опис товарів (в сертифікаті зазначено "частини комплекту магнітного підвісу КМП ДК-16С ТАИК.656443.02 7ТУ, але відомості про комерційні найменування окремих частин комплекту магнітного підвісу (електромагніт радіальний ТАИК. 684214.043 - 06 - 1 шт., електромагніт радіальний ТАИК. 684214.043 - 07 - 1 шт.) - відсутні; виявлено розбіжність даних щодо опису товарів, зазначених у графі 8 сертифіката від 22.01.2013 №RUUA3001000454 (бланк № 1608890) та даних, зазначених у акті експертизи ТПП №026-03-00021 від 21.01.2013, міжнародній автомобільній накладній СМR №0385703 від 29.01.2013 та рахунку-проформі №00002 від 17.01.2013);

- Графи 10 сертифікату про походження товару форми СТ-1: відсутні дані про кількісні характеристики окремих частин комплекту магнітного підвісу (електромагнітів).

У зв'язку з тим, що в графі 10 сертифікату про походження товару форми СТ-1 відсутні відомості про кількість кожного товару (електромагніт радіальний ТАИК. 684214.043-06 - 1 шт., електромагніт радіальний ТАИК. 684214.043-07 - 1 шт.) в штуках, неможливо провести однозначну ідентифікацію товарів, заявлених для цілей митного оформлення.

Враховуючи зазначене, Сумська митниця 31.01.2013 відмовила ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00016.

Представник ГУДКСУ в Сумській області в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву зазначив, що повернення з державного бюджету митних платежів регламентується Порядком взаємодії митних органів з органами Державної казначейської служби України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим спільним наказом Державного казначейства України та Державної митної служби України від 20.07.2007 за №611/147. Відповідно до п. 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Правовідносини з приводу нарахування та сплати митних платежів виникають, перш за все, між митними органами та платниками податків. Головне управління як орган державної влади в даному випадку не порушило жодного нормативно-правового акта з питань повернення з бюджету митних платежів, тим самим не вчиняло незаконних дій по відношенню до позивача (а.с.25).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов є обґрунтований і підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 31.01.2013 ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" подано до Сумської митниці декларацію №805130000/2013/000911 від 31.01.2013 для митного оформлення в режимі імпорт частин комплекту магнітного підвісу КМП ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ, а саме: електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-06 - 1шт., електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-07 - 1шт. та інші документи, необхідні для митного контролю (а.с.10).

З метою підтвердження країни походження товару та з метою отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт №60-03Э/2012 від 27.03.2012, укладений між ТОВ "ЭМПР-ГАЗ" (Російська Федерація) та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" (а.с.37-39), оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 22.01.2013 за №RUUA 3001000454 (бланк 1608890) (а.с.11) та акт експертизи №026-03-00021 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Торгово-промисловою палатою Російської Федерації 21.01.2013 (а.с.43-45) та інші документи.

У зв'язку з наявністю преференції зі сплати ввізного мита позивачем нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 209,40 грн. (а.с.10).

31.01.2013 Сумська митниця відмовила ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00016 (а.с.13-14). Підставою для відмови стало порушення вимог щодо заповнення графи 8 сертифікату про походження товару за формою СТ-1, а саме: неповний опис товару (відсутні дані про комерційні найменування частин комплекту магнітного підвісу (електромагнітів), розбіжність даних, зазначених у графі 8 сертифіката та даних, зазначених в інших документах, наданих для митного оформлення та контролю.

Сертифікат не визнано Сумською митницею для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у зв'язку з порушенням ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" пункту 7,4, 9.1 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009.

У зв'язку з цим, 31.01.2013 позивач оформив митну декларацію №805130000/2013/000932 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 3460,47 грн. та податку на додану вартість у розмірі 69901,49 грн. (а.с.12).

Разом з тим, суд не може погодитися з такими висновками посадових осіб Сумської митниці, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Митним кодексом України та Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 за № 3592-VI.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Положеннями ст.355 Митного кодексу України, врегульовано перелік документів та відомостей, необхідних для митного контролю.

Так, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

1) при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Суд зазначає, що на виконання вищезазначених норм позивачем поданий повний пакет документів та відомостей, необхідних для митного контролю, в тому числі й документ, що підтверджує країну походження товару, а саме оригінал Сертифікату про походження товару. Зазначений факт не заперечується і відповідачем.

Відповідно до п.1. ст.36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно п.7 ст.36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 (далі Правила).

У відповідності до положень зазначених Правил, "Країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до п.6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Пунктом 6.3 Правил, передбачено, що під час вивезення товарів з держав - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Стаття 43 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують крану походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару у відповідності до ч.3 ст. 43 Митного кодексу України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Суд зазначає, що надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п.6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження країни походження товару та з метою застосування преференційного режиму позивачем наданий оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 22.01.2013 за № RUUA 3001000454 (бланк 1608890) (а.с.11) та, як додаткові відомості про країну походження, акт експертизи від 21.01.2013 за №026-03-00021 (а.с.43-45).

Проте, зазначений Сертифікат відповідачем не визнаний для надання товару режиму вільної торгівлі та застосований режим найбільшого сприяння.

Підставою для відмови у митному оформленні товару є посилання відповідача в Картці відмови на відомості, що містяться в акті експертизи №026-03-00021 від 21.01.2013.

Умови, за виконання яких до товару буде застосований преференційний режим, що зазначені в Картці відмови, це отримання Сумською митницею документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки товару.

Суд зазначає, що сумніви щодо відомостей, зазначених у сертифікатах, які Сумська митниця пов'язує зі змістом акта експертизи є безпідставними, оскільки згідно з п. 5.1 Правил, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цим Правилам. Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару (п.6.1 Правил визначення країни походження товарів 2009р.).

Відповідно до п. 6.6 Правил, у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому акт експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки даний акт обов'язково надається лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.

З матеріалів справи слідує, що Сертифікат містить інформацію щодо країни походження товару. Зокрема, у графі 13 зазначена країна походження товару - "Російська Федерація", у графі 9 вказаний критерій походження "П", тобто товар цілком вироблений в державі - учасниці Угоди.

У графі 8 Сертифікату зазначений опис товару, а саме: частини комплекту магнітного підвісу КМП ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ.

У наданому акті експертизи №026-03-00021 для оформлення сертифікату країни походження товару від 21.01.2013 зазначений товар: електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-06 - 1шт., електромагніт радіальний ТАНК.684214.043-07 - 1шт.

У графі 32 митної декларації №805130000/2013/000911 від 31.01.2013 зазначається наступний опис товару: частини комплекту магнітного підвісу КМП ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ, в т.ч.: електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-06 - 1шт., електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-07 - 1шт.

Отже, наданий позивачем Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 22.01.2013 №RUUA 3001000454 містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.

Відповідно до п.6.3 Правил під час вивезення товарів з держав - Учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. Відповідно до змісту п. 3 ст.43 Митного кодексу України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до п. 8 ст. 43 Митного кодексу України, у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (п.9 ст. 43 Митного кодексу України).

Такими додатковими відомостями, наданими декларантом є, зокрема, рахунок - проформа №00002 від 17.01.2013 (а.с.42), декларація на товари від 29.01.2013 (а.с.46), міжнародна товарно-транспортна накладна №0385703 (а.с.47), Акт приймання продукції по якості №28 від 11.01.2013 (а.с.48), Акт №1 дефектації електромагнітів радіальних, поставлених по контракту №60-033/2012 від 27.03.2012, складений 15.01.2013 (а.с.48), що містять повний опис товару, а саме: частини комплекту магнітного підвісу КМП ДК-16С ТАИК.656443.027ТУ, в т.ч.: електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-06 - 1шт., електромагніт радіальний ТАИК.684214.043-07 - 1шт.

Таким чином, надана позивачем сукупність документів для митного оформлення товару дозволяє провести однозначну ідентифікацію товару, задекларованого за митною декларацією №805130000/2013/000911 від 31.01.2013.

Отже, позивачем підтверджено країну походження задекларованого товару Сертифікатом за формою СТ-1 та іншими документами, наданими для митного контролю у відповідності до вимог ст. 43, 44, 335 Митного кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Згідно пункту 6.7 Правил у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Суд зазначає, що наявність у митного органу сумнівів щодо наданих позивачем документів не є підставою для відмови у митному оформленні товару, а може лише слугувати підставою для перевірки документів про країну походження товару.

Разом з тим, листом № 10/0793 від 13.09.2013 року (а.с. 72-73) Торгово-промисловою палатою Російської Федерації було повідомлено, що митні органи України запиту про перевірку сертифікату СТ-1 № RU UA 3001000454 від 22.01.2013 року не надсилали.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, поданої позивачем.

Крім того, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" стосовно стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у Сумській області надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 692,09 грн., ввізного мита у розмірі 3460,47 грн. та судові витрати у розмірі 149,11 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення товару за митною декларацією № 805130000/2013/000911 від 31.01.2013, у зв'язку з наявністю пільги зі сплати ввізного мита, що підтверджується Сертифікатом про походження товару за формою СТ-1 від 22.01.2013 за №RUUA 3001000454, позивач у декларації зазначив про умовну оплату мита. Крім того, ПАТ "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" нарахована, виходячи з митної вартості товару, й сплачена до бюджету сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 209,40 грн. (346 047,00x20%).

У зв'язку з відмовою відповідача у митному оформленні товару за вказаною митною декларацією та складанні Картки відмови, позивач подав Сумській митниці декларацію №805130000/2013/000932 від 31.01.2013, за якою нарахував грошове зобов'язання з ввізного мита у сумі 3460,47грн. (346047,00x1%) та податок на додану вартість у сумі 69 901,49грн. ((346047,00+3460,47)х20%).

Таким чином, у зв'язку з незаконною відмовою в митному оформленні товару позивачем додатково оплачено митних платежів на суму 4 152,56 грн., в тому числі: ввізне мито - 3 460,47 грн., податок на додану вартість - 692,09 грн. ((346047,00+3460,47)х20% - 69 209,40)).

Факт оплати ввізного мита за митну декларацію № 805130000/2013/000932 від 31.01.2013 у сумі 3 460,47 грн. та переплати податку на додану вартість у зв'язку з коригуванням основи нарахування у сумі 692,09 грн. підтверджено відміткою "ПМК 87/805 31.01.2013 ОНП 80/805 31.01.2013" на митній декларації.

Сумська митниця протиправно відмовила у митному оформленні товару за митною декларацією № 805130000/2013/000911 від 31.01.2013, що призвело до надмірної сплати позивачем митних платежів у загальному розмірі 4 152,56 грн., а тому вказана сума надмірно сплачених платежів підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе".

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду, що підтверджується платіжними дорученнями № 13356 та №13357 від 22.07.2013 (а.с.2,3), підлягає відшкодуванню ПАТ "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе" шляхом їх безспірного списання з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання протиправними дії, скасування картки та стягнення надмірно сплачених сум - задовольнити.

Визнати протиправними дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2013/000911 від 31.01.2013.

Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00016 від 31.01.2013.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська 7, код ЄДРПОУ 23636315) на користь ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (м. Суми, вул. Горького, 58, Код ЄДРПОУ 05747991, рах.№ 26001034313200 в АТ „УкрСиббанк", м.Харків, МФО 351005, код банка 09807750) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 692,09 грн., ввізного мита у розмірі 3460,47 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська 7, код ЄДРПОУ 23636315) на користь ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" (м. Суми, вул. Горького, 58, Код ЄДРПОУ 05747991, рах.№ 26001034313200 в АТ „УкрСиббанк", м.Харків, МФО 351005, код банка 09807750) судові витрати у розмірі 149,11 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 19.09.2013 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов