Постанова № 33953572, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 913/1189/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаГуборєва К.С. дов. від 17.06.2013 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"на постановувід 24.07.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 913/1189/13 господарського суду Луганської області за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" простягнення 14190,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення 14190,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізнтчній накладній № 53756755 масу вантажу, за відправкою Ровеньки Донецької залізниці - Ігрень Придніпровської залізниці, вагони 55070510, 53026845.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.06.2013 року (суддя Голенко І.П.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року (головуючий суддя Татенко В.М., судді Зубченко О.О., Радіонова О.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" штраф у розмірі 8514,00 грн., судовий збір у розмірі 1720,20 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року та змінити рішення господарського суду Луганської області від 11.06.2013 року в частині зменшення розміру штрафу з 8514,00 грн. до рівня однієї провізної плати 2383,00 грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2012 року зі станції відправлення Лобовські Копальні Донецької залізниці на станцію призначення Бердянськ (експорт) Придніпровської залізниці за накладною № 49502305 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" відправило вантаж у вагоні № 53519880, одержувачем за накладною був зазначений Бердянський морський торговий порт, вантаж маркований вапном.

При прибутті вантажу на станцію призначення, за заявкою вантажоотримувача від 27.11.2012р., було проведено контрольне переваження вагону № 53519880 на 150-тонних тензометричних вагах. За результатами такого переваження встановлено, що у вагоні № 53519880 вантажу на 3300 кг менше, ніж вказано у накладній, що підтверджується випискою з книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Бердянськ (експорт) (а. с. 27-28).

По даному факту складено комерційний акт серії АА № 043548/613 від 27.11.2012 (а. с. 10).

Судами встановлено, що в комерційному акті містяться відомості про те, що вантаж прибув у технічно справному вагоні, ознак течі вантажу немає, завантаження рівномірне по всій площині вагону, нижче бортів на 20-30 см, відсутні ознаки поглиблень, виймання, вантаж маркований вапном, маркування не порушено, двері люка зачинені на запірні пристрої.

Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтями 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також статті 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно статті 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Судами встановлено, що правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно пункту 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно статті 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції із чим погодився суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Стаття 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 11.06.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року у справі № 913/1189/13 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач