Постанова № 33953403, 30.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року о 13 год. 30 хв.Справа № 808/7315/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Косаревської О.М., Іоффе В.Л.,

відповідача - Волжиної Т.Ю., Подсвірової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юрисконсульт»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юрисконсульт» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.09.2013 року №00019508-26-22-01 та №00019408-26-22-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятих податкових повідомлень - рішень, оскільки позивачем належним чином оформлено всі передбачені чинним законодавством документи в режимі імпорт та сплачено податки. Вказує, що податковий орган дійшов хибного висновку про те, що база оподаткування в даному випадку повинна визначатися з договірної вартості поставлених товарів. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проведення перевірки встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 12.1 декларації у сумі 167918,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Юрисконсульт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №13/08-26-22-01/31836754 від 16.08.2013 р. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Юрисконсульт», зокрема, п.4.3 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 87651,00 грн., завищено суму від'ємного значення в розмірі 60170,00 грн. за грудень 2012 р., зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 р. в розмірі 20090,00 грн.

03 вересня 2013 року співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №13/08-26-22-01/31836754 від 16.08.2013 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №00019508-26-22-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109565,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 87652,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21913,00 грн. 03 вересня 2013 року співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №13/08-26-22-01/31836754 від 16.08.2013 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №00019408-26-22-01, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 60170,00 грн. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. При розгляді справи встановлено, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про завищення задекларованих позивачем показників у рядку 12.1 декларації у сумі 167918,00 грн. Відповідач зазначає, що базою оподаткування для операцій вчинених позивачем, є договірна (контрактна) вартість таких товарів.

Суд зазначає, що відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підпунктом 7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України містять норми, які регулюють порядок оподаткування операцій з ввезення на митну територію України товарів.

Суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Позивачем до матеріалів справи надано належним чином оформлені митні декларації, які посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

З матеріалів справи встановлено, що позивач здійснював зовнішньоекономічні операції з придбання будівельних матеріалів, а саме: будівельні вироби з крепіжами для зовнішнього обліцовування, плити з орієнтированою стружкою, бітумна черепиця та інше від контрагентів «Red Square Corporation», «Nomad Brands Incorparaition» та «A&A Imports» (а.с. 133-154, т.1).

На підтвердження здійснення господарських операцій до матеріалів справи надано вантажно-митні декларації (а.с. 155-188, т.1). На підтвердження відображення вказаних операцій в податковому обліку позивача до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунки сум бюджетного відшкодування (а.с. 14-161, т.2). Отже, включення до складу податкового кредиту сум по операціях з придбання матеріальних цінностей від контрагентів «Red Square Corporation», «Nomad Brands Incorparaition» та «A&A Imports» підтверджено поданими до матеріалів справи доказами.

Суд не приймає посилання податкового органу на п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки Податковий кодекс України (п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України) для операцій з ввезення товарів на митну територію України містить спеціальну норму визначення податкового кредиту.

Зі змісту вказаної норми слідує, що у разі якщо договірна вартість більша ніж митна, податковий кредит визначається з договірної вартості, а у разі, коли договірна вартість менша митної, база оподаткування визначається, виходячи з митної вартості. При розгляді справи встановлено, що договірна вартість імпортованих товарів менша від митної вартості, а тому позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до митної вартості імпортованих товарів.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем сплачено суму податкових зобов'язань, передбачених чинним законодавством по взаємовідносинах з «Red Square Corporation», «Nomad Brands Incorparaition» та «A&A Imports», що не заперечується податковим органом в акті перевірки (стор. 65 акта перевірки). А податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем чинного законодавства при невірному застосуванні положень Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно до ст.265 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин) контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п.206.1 ст.206 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин) під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування. Згідно пп.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Таким чином, контроль за сплатою податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони здійснюють митні органи.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем чинного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Юрисконсульт».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юрисконсульт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 03.09.2013 року №00019508-26-22-01 та №00019408-26-22-01.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юрисконсульт» судовий збір в розмірі 1697,35 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто сім гривень 35 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Мінаєва