Рішення № 33952945, 07.10.2013, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Справа № 728/2483/13-ц

2/728/654/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 жовтня 2013 р. м. Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівсько області у складі:

головуючої судді - Лобода Н.В.

при секретарі - Кирута Л.І.

з участю позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Вена» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Бахмацького районного суду з позовом до ТОВ «Фірма «Вена» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона з 01.03.2008 року була прийнята відповідачем на посаду оператора ПК, коли 31.07.2013 року, після виходу із відпустки по догляду за дитиною, яка досягла 3-річного віку вона звернулася до відповідача по питанню свого виходу на роботу, то дізналася, що була звільнена із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України ще в 2012 році. В день звернення - 31.07.2013 року позивачці була повернула її трудова книжка. У з»язку з незаконними діями відповідача, просить суд поновити її на роботі на посаді оператора ПК, визнавши наказ про її звільнення незаконним, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05.08.2013 року по день винесення рішення, моральну шкоду в сумі 1000 грн. та витрати пов»язані з наданням правової допомоги.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала і просить суд його задовільнити з підстав, викладених у позовній заяві. Запевняє, що згоди на звільнення з займаної посади не давала, ніяких заяв не писала, жодних дій щодо припинення трудових відносин з відповідачем не вчиняла. У зв»язку з ненаданням відповідачем довідки про її заробітну плату, та враховуючи те, що її заробітна плата, яку вона одержувала, займаючи посаду оператора ПК в ТОВ «Фірмі «Вена» була на рівні мінімальної, то просить суд стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із встановленого мінімального розміру заробітної плати - 1147 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, але в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив, заперечення проти позову та докази на їх обґрунтування не подав.

Тому, зі згоди позивачки суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

01.03.2008 року на підставі наказу № 118 - к від 28.03.2008 року, ОСОБА_1була прийнята на роботу оператором ПК в філії ТОВ «Фірма «Вена» в м.Бахмачі, що підтверджується копією трудової книжки позивачки НОМЕР_1.

04.08.2010 року у позивачки народилася донька Анна, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Тиницької сільської ради Бахмацького району 19.08.2010 року і позивачка вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.

29.10.2012 року, відповідач, згідно наказу № 547/1-К від 29.10.2012 року, не повідомляючи ОСОБА_1, звільнив її із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України.

31.07.2013 року позивачка звернулася до відповідача по питанню її виходу на роботу, але була повідомлена про своє звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України і їй було повернуто трудову книжку. Звільнення відбулось 29.10.2012 році без відома позивачки, у період її перебування в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказів того, що відповідачем, у відповідності до вимог закону, був додержаний порядок звільнення позивачки суду не надано. Окрім того, відповідач заперечень проти позову не надав, доказів на їх підтвердження не зазначив, проігнорував виклики в судове засідання, своїми правами, наданими цивільним процесуальним законодавством щодо участі в судовому засіданні не скористався.

Згідно з частинами 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2008 року р. працювала у відповідача на посаді оператора ПК. Будучи в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, 29.10.2012 року була звільнена із займаної посади згідно ст.38 КзПП України на підставі наказу № 547/1-К від 29.10.2012 року.

Відповідно до положень ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Проте, позивачка жодних заяв про звільнення її з займаної посади відповідачу не надавала, більше того, вона про дане звільнення дізналася в день її звернення до ТОВ «Фірми «Вена» по питанню її виходу на роботу у зв»язку з закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.

Суд не знаходить підстав для визнання обґрунтованим звільнення ОСОБА_1 виходячи з того, що відповідної заяви по місцю роботи вона не надавала, відповідач доказів, які б спростовували дане твердження ОСОБА_1 суду не надав.

Враховуючи що звільнення позивачки на підставі ст.38 КЗпП проведено незаконно, то вимога позивачки про визнання незаконним наказу № 547/-к від 29.10.2012 року про її звільнення підлягає задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про поновленню на попередній посаді зі стягненням на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2013 року до дня ухвалення рішення про поновлення на роботі - по 07 жовтня 2013 року, усього 46 робочих днів підлягають задоволенню.

У зв»язку з ненаданням відповідачем довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_1 та проханням позивачки стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із встановленого мінімального розміру заробітної плати в розмірі 1147,00 грн., то суд вважає, ці вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

При обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 46 робочих дні суд виходить з того, що середній заробіток, виходячи із встановленого мінімального розміру заробітної плати за 20 робочих днів серпня та 21 робочий день вересня складає 56 грн. на день. (1 147 грн. - заробітна плата за серпень 2013 року, 1147,00 грн. - заробітна плата за вересень 2013 року, всього - 2 294 грн.; кількість робочих днів в серпні 2013 року - 20, в вересні - 21, всього - 41; середньоденна заробітна плата в серпні-вересні 2013 року - 2294 грн : 41 робочих днів = 56 грн.). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за 46 робочих дні складає 2576 грн. (56 грн.х 46 робочих дні = 2576 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи те, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, звільнення з основного місця роботи вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що порушенням трудових прав позивачці спричинена моральна шкода, розмір якої необхідно визначати з урахуванням меж заявлених вимог, характеру та обсягу, тривалості заподіяних моральних страждань, ступеня вини відповідача, істотності вимушених змін у життєвих стосунках заявника, згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р . з наступними змінами " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, виходячи з засад розумності і справедливості. Тому розмір такого відшкодування суд визначає у сумі 900 грн .

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Відтак рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць - в розмірі 1 288 грн. (2576: 2 = 1 288 грн.) підлягає негайного виканню.

Положенням частини 3 статті 88 ЦПК України визначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Виходячи з того, що позов підлягає задоволенню на суму 3476 грн., то з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 % від цієї суми, проте не менше встановленого положеннями Закону України «Про судовий збір» мінімуму - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 229,40 грн., від яких позивачка була звільнена при зверненні до суду із позовом.

Водночас на користь позивачки не підлягає стягненню 500 грн., які вона просить стягнути з відповідача в якості оплати правової допомоги. Так, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що 500 грн., які позивач просить суд стягнути в якості оплати правової допомоги, були сплачені адвокату за складення позовної заяви, а відтак не входять до тих видів правової допомоги, оплата за які підлягає компенсуванню на підставі наведеного Закону, так як свої інтнереси в судовому засіданні позивачка представляла самостійно.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст.38, ст. 235, статті 237-1 Кодексу законів про працю України, статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, статтями 209, 212 - 215, 224, 225, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора ПК товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Вена» з 29 жовтня 2012 року.

Визнати наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Вена» № 547/1-К від 29.10.2012 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Вена» (ідентифікаційний код юридичної особи - 14245188) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 серпня 2013 року по 07 жовтня 2013 року в розмірі 2576 (дві тисячі п»ятсот сімдесят шість) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Вена» (ідентифікаційний код юридичної особи - 14245188) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 900 (дев»ятсот) грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Вена» (ідентифікаційний код юридичної особи - 14245188) на користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначений судом без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць - в розмірі 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. - допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода