Рішення № 33950598, 01.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3386/13 01.10.2013 01.10.2013 01.10.2013

Провадження №22-ц/784/2749/13

Головуючий першої інстанції: Полішко В.В.

Категорія: 44 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Дубовій К.В.,

за участю позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

З відповідачем вони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2010 р. У зв'язку з проживанням однією сім'єю ОСОБА_3 зареєстрований у будинку з 15 лютого 2006 р.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач після розірвання шлюбу забрав свої речі та добровільно виїхав з будинку, позивачка просила визнати його таким, що втратив право користування будинком на підставі ст. 405 ЦК України.

14 березня 2013 р. ОСОБА_3 подав зустрічний позов про витребування майна.

Ухвалою судді від 04 квітня 2013 р. позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до спільного провадження з позовною заявою ОСОБА_2

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 червня 2013 р. позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1

Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення норм процесуального права, а саме - неповідомлення про час та місце судового засідання, та просить рішення суду скасувати, справу направити до суду на новий розгляд.

У запереченні на апеляційну скаргу позивачка вказує на безпідставність її доводів й просить в задоволенні скарги відмовити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 вересня 2005 р. ОСОБА_2 є власником жилого будинку АДРЕСА_1.

З 26 січня 2005 р. сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2010 р.

ОСОБА_3 з 15 лютого 2006 р. зареєстрований у вказаному будинку та проживав в ньому як член сім'ї власника.

З 27 жовтня 2010 р. ОСОБА_3 в будинку не проживає без поважних причин, оскільки добровільно виїхав з нього.

Таким чином, відповідач є колишнім членом сім'ї власника будинку - позивачки, а тому суд вірно визначився, що спірні правовідносини регулюються положеннями ст. 405 ЦК України.

В силу ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В силу ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом встановлено та відповідачкою визнано, що він не проживає більше року у спірному будинку.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України щодо обов'язку доказування, змісту ч. 2 ст. 405 ЦК України, обов'язок довести свої заперечення щодо наявності поважних причин відсутності на спірній житловій площі покладено на відповідачку.

Між тим, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перешкоджає йому проживати у спірному будинку ОСОБА_3 не надано. Зокрема, відсутні такі дані і в наданих в суді апеляційної інстанції відповідачем постановах про відмову у порушенні кримінальної справи.

За такого висновок суду про обґрунтованість позову ОСОБА_2 є правильним, а апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували такі висновки.

В той же час з вирішенням судом зустрічного позову погодитись не можна.

Частинами 1, 2 ст. 208 ЦПК України передбачено, що судові рішення викладаються у таких формах: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 р., судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України. Інші випадки закінчення розгляду справи (зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали.

Суд не звернув уваги на наведене й вирішив питання про залишення без розгляду позовної заяви за зустрічним позовом при ухваленні рішення по справі, що є грубим порушенням вимог процесуального закону.

До того ж висновки суду про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду є помилковими.

Так, в силу п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що судові засідання по справі призначались на: 25 квітня 2013 р. та 10 та 13 червня 2013 р. ОСОБА_3 в судові засідання не з'являвся. В справі наявні належні докази (розписка на а.с. 49) повідомлення його про судове засідання 25 квітня 2013 р.

Докази повідомлення ОСОБА_3 в строки і в порядку, визначеному ст. ст. 74, 76 ЦПК України, про інші судові засідання в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладених обставин та наведених положень закону висновок суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є помилковим, не відповідає вимогам закону, а тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати в силу ч. 3 ст. 309, п. 3 ст. 312 ЦПК України, повернути справу до суду для продовження розгляду в частині зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 червня 2013 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна скасувати.

Справу в цій частині повернути до суду для розгляду.

В частині вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: