Рішення № 33949722, 09.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/4517/13 09.09.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними вінвестиціями "Спілловер"простягнення 11 016 600,15 євро, 1 204 315,10 дол. США, 35 855 819,42 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Полякова К.В.

Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача: Некируй Т.М. - предст. за дов.; Беседін В.І. предст. за довір.;

від відповідача: Буряк І.В.- предст. за довір.;

У судовому засіданні 09.09.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілловер" про стягнення 10 716 507,83 євро, 1 166 324,47 дол. США, 30 822 405,85 грн. на підставі Генеральної угоди №151307N5 від 15.06.2007 із змінами і доповненнями.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами кредитної лінії №151307К45 від 21.06.2007, №151307К46 від 11.07.2007, №151310К7 від 25.03.2010, № 151311К7 від 07.04.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2013 порушено провадження у справі №910/4517/13, розгляд справи призначений на 08.04.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29.04.2013.

В судовому засіданні 29.04.2013, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 13.05.2013.

У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 справа №910/4517/13 передана на розгляд судді Мельнику В.І.

У зв'язку із виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 27.05.2013 справа №910/4517/13 передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 справа №910/4517/13 прийнята до провадження суддею Літвіновою М.Є. Розгляд справи 910/4517/13 відкладено на 12.06.2013.

12.06.2013 представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справ № 510/621/2012-Б-25/10 та № 910/7460/13, в задоволенні якого суд відмовив з підстав його необґрунтованості.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Ця правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 (п.3.16).

У задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовив, оскільки не встановив обставин, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, а також судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в інших справах.

В судовому засіданні 12.06.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 03.07.2013.

В судовому засіданні 03.07.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 10.07.2013.

10.07.2013 відповідач подав до суду клопотання про відстрочення позовних вимог та зменшення неустойки в порядку ст. 83 ГПК України.

В судовому засіданні 10.07.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 22.07.2013.

19.07.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 22.07.2013 справа №910/8420/13 передана на розгляд судді Мельнику В.І.

У зв'язку із виходом судді Літвінової М.Є. з відпустки, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справа №910/4517/13 передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 29.07.2013 в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, справа прийнята до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 07.08.2013.

02.08.2013 через відді діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача: 10 915 123,71 євро, 1 192 389,45 дол. США, 34 938 260,39 грн.

07.08.2013 відповідач повторно звернувся до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення та зменшення розміру неустойки.

07.08.2013 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача: 11 016 600,15 євро, 1 204 315,10 дол. США, 35 855 819,42 грн.

В судовому засіданні 07.08.2013 в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 14.08.2013.

13.08.2013 та 14.08.2013 представник відповідача надав письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою від 14.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/4517/13 у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Полякова К.В., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою від 14.08.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 09.09.2013.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання доручення до матеріалів справи додаткових документів.

В судовому засіданні 09.09.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.06.2007 між ВАТ "Державний еспортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний еспортно-імпортний банк України" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" (відповідач) укладена Генеральна угода № 151307N5, відповідно до умов якої (п.4.1) банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п 4.5 Генеральної угоди (8 000 000,00 євро), на підставі та з урахуванням умов Кредитного договору.

До Генеральної угоди сторонами було укладено ряд додаткових угод від 02.11.2007, від 13.12.2007, від 19.03.2009, від 25.03.2010, від 22.11.2010, від 07.04.2011, від 03.10.2011, від 10.02.2012, від 28.09.2012.

В рамках Генеральної угоди сторонами укладено наступні кредитні договори:

Кредитний договір № 151307К45 від 21.06.2007 (Кредитний договір-1), зі змінами, відповідно до умов якого: ліміт кредитної лінії - 7 832 535,39 євро та 1 112 200,00 дол. США (за умовами додаткової угоди від 18.12.2008); вид кредиту - відновлювальна відклична кредитна лінія; проценти за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в п.п. 3.2.5 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3, зі змінами Кредитного договору.

Кінцевий термін погашення кредиту за цим договором - 31.12.2016 (в редакції додаткової угоди від 25.03.2010).

Кредитний договір № 151307К46 від 11.07.2007 (Кредитний договір-2), зі змінами, відповідно до умов якого: ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 341 017,51 євро, проценти за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в п.п. 3.2.5 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3, зі змінами Кредитного договору-2.

Відповідно до п. п.3.5.1 Кредитного договору-1, 2 зі змінами внесеними додатковими угодами, сторони змінювали розмір відсотків та термін їх сплати.

Кінцевий термін погашення кредиту за цим договором - 11.02.2014 (в редакції додаткової угоди від 14.12.2007).

Кредитний договір № 151310КУ7 від 25.03.2010 (Кредитний договір-3), зі змінами, відповідно до умов якого: ліміт кредитування - 13 100 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2016, проценти за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в п.п. 3.2.4 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3, зі змінами Кредитного договору-3.

Кредитний договір № 151311К7 від 07.04.2011 (Кредитний договір-4), відповідно до умов якого: ліміт кредитної лінії - 13 100 000,00 євро, з кінцевим терміном погашення кредиту - 06.04.2013, проценти за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в п.п. 3.2.4 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3, зі змінами Кредитного договору-4.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Додаткові угоди укладені до Кредитних договорів, є їх невідємною частиною.

На виконання умов Кредитного договору-1 Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 7 832 535,39 євро та 1 112 200,00 доларів США із кінцевим терміном погашення кредиту 31.12.2016 (п. 3.1, пп. пп. 3.2.1 та 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору-1) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в тдшрі. встановлених в пп. 3.2.5 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору-1.

В межах зазначеної кредитної лінії та в порядку, встановленому в п. 3.3 ст. 3 Кредитного з: говору-1 Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 7 832 535,39 євро та 2 200,00 доларів США (що підтверджується меморіальними валютними договорами наявними в матеріалах справи).

На виконання умов Кредитного договору-2 Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 341 017,51 євро із кінцевим терміном погашення кредиту 11.02.2014 (п. 3.1, пп. пп. 3.2.1 та 3.2.4 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору-2) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в пп. 3.2.5 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору-2.

В межах зазначеної кредитної лінії та в порядку, встановленому в п. 3.3 ст. 3 Кредитного 2: говору-2 Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 401 017,51 євро меморіальні ордери в матеріалах справи).

На виконання умов Кредитного договору-3 Банк відкрив Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі не більшому ліміту Генеральної угоди, а саме 13 100 000,00 євро із кінцевим терміном погашення кредиту 31.12.2016 (п. 3.1, пп. пп. 3.2.1 та 5 2.2 п. 3.2 ст.3 Кредитного договору-3) та зі сплатою процентів за користування кредитом в прядку та в розмірі, встановлених в пп. 3.2.4 п. 3.2 та п. 3.5 ст. З Кредитного договору-3.

В межах зазначеної кредитної лінії та в порядку, встановленому в п. 3.3 ст. З Кредитного д:товору-3 Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 1 947016,13 євро (меморіальні ордери у справі).

На виконання умов Кредитного договору-4 Банк відкрив Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі не більшому ліміту Генеральної угоди, а саме 13 100 000,00 євро із кінцевим терміном погашення кредиту 06.04.2013 (п. 3.1, пп. пп. 3.2.1 та 3.2.2 п. 3.2 ст. З Кредитного договору-4) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в пп. 3.2.4 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору-4.

В межах зазначеної кредитної лінії та в порядку, встановленому в п. 3.3 ст. З Кредитного договору-4 Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 51 621 502,33 гривень (меморіальні ордери у справі).

Відповідно до умов Кредитних договорів Позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит в строки зазначені в Графіку надання та погашення кредиту (додаток № 1 до-кредитних договорів), сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 Кредитних договорів, а також виконувати інші зобов'язання за Кредитними договорами (п.п. 3.4, 3.5 ст. 3 та п. 5.1 ст. 5 Кредитних договорів).

Залученими до матеріалів справи меморіальними ордерами підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань по Кредитних договорах в повному обсязі та надання відповідачу кредитних коштів в сумах та в строки, передбачені Кредитними договорами з урахуванням всіх змін та доповнень у відповідності до додаткових угод.

Проте, в порушення умов Кредитних договорів та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитними договорами, в зв'язку з чим станом на 01.08.2013 року в останнього виникла заборгованість, яка є непогашеною на даний час:

За кредитним договором № 151307К45 від 21.06.2007:

-1 078 294,90 дол. США та 7631 593,22 євро - заборгованість за кредитом;

- 121 021,89 дол. США та 1 013 765,62 євро - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 1 705 053,76 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитною лінією;

- 15 000 грн. - заборгованості по комісії за зміну умов кредитного договору.

За кредитним договором № 151307К46 від 11.07.2007:

- 128 617,51 євро - заборргованості за кредитом;

- 13 539,61 євро - заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 36 755,96 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитною лінією;

- 5000,00 грн. - заборгованості по комісії за зміну умов кредитного договору.

За кредитним договором № 151310К7 від 25.03.2010:

- 1 947 016,13 євро - заборгованості за кредитом;

- 241 127, 12 євро - заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 389 714,61 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитною лінією;

- 10 000,00 грн. - заборгованості по комісії за зміну умов кредитного договору.

За кредитним договором № 151311К7 від 07.04.2011:

- 23 595 402,33 грн. - заборгованості за кредитом;

- 4 994 967,10 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 522 236,00 - заборгованості по комісії за управління кредитною лінією;

- 15 000,00 грн. - заборгованості по комісії за зміну умов кредитного договору.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ст.7 Генеральної угоди та ст. 6 Кредитних договорів в разі невиконання позичальником зобов'язань, зокрема: щодо сплати банкові платежів з погашення кредиту чи будь-яких сум, належних до сплати згідно з Кредитними договорами, або не виконання будь-яких інших умов та/або зобов'язань; щодо надання інформації та документів, що її підтверджують, надання яких передбачається Генеральною угодою та/або Кредитними договори, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування ним, а також інші платежі, нараховані згідно з Кредитними договорами підлягають достроковому поверненню.

Позичальник взяв на себе обов'язок сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення (п. 6.2 ст.6 та п.п. 3.6.2 п. 3.6 ст. 3 Кредитних договорів).

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за Кредитними договорами, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом 29.10.2012 та 15.07.2013 банк надіслав на адресу позичальника повідомлення (№195-04/8440 (отримана 31.10.2012), вимогу № 195-04/4887 від 15.07.2013, (докази направлення та отримання в матеріалах справи) про порушення зобов'язань з вимогою здійснити дострокове погашення заборгованості за Кредитними договорами протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення.

Отже, всупереч умов Кредитних договорів та взятих на себе зобов'язань, позичальником не було погашено у встановлений строк заборгованості за Кредитними договорами, в зв'язку з чим є цілком правомірний висновок про наявність правових підстав для стягнення повної суми заборгованості за кредитом та нарахованими за користування кредитом процентами.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику пеню за прострочення зобов'язань, 3 % річних та штраф за нецільове використання кредитних коштів в наступному розмірі:

За кредитним договором № 151307К45 від 21.06.2007:

- 1 707 259,32 грн. пені за прострочення зобов'язань.

- 35 289,75 євро, 4 998,31 дол. США та 30 629,86 грн. - 3 % річних.

За кредитним договором № 151307К46 від 11.07.2007:

- 74 790,72 грн. - пені за прострочення зобовязань;

- 1 173,77 євро та 700,46 грн. - 3 % річних.

За кредитним договором № 151310К7 від 25.03.2010:

-373 463,67 грн. - пені за прострочення зобов'язань;

- 4 477,42 євро та 10 189,89 грн. - 3 % річних.

-50 000 грн. - штраф за нецільове використання кредитних коштів;

За кредитним договором № 151311К7 від 07.04.2011:

-1 852 392,36 грн. пені за прострочення зобов'язання;

- 467 263,39 грн. - 3 % річних.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Генеральної угоди та п. 3.2 ст. 3 і п. 7.2 ст. 7 Кредитних договорів у разі невиконання зобов'язань за Кредитними договорами позичальник сплачує банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

Слід також зазначити, що умовами Кредитних договорів сторони визначити термін "банківський рік", що означає рік тривалістю 360 днів, що застосовується для нарахування процентів за користування кредитом та пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії позичальника є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з позичальника пені за прострочення сплати процентів за Кредитними договорами та 3 % річних, та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірений судом.

Окрім того, відповідно до п. 7.3 ст. 7 Додаткової угоди № 151310К7-9 до Кредитного договору-3, позичальник сплачує банку штрафну санкцію за нецільове використання кредитних коштів в сумі 50 000,00 грн. Факт нецільового використання кредитних коштів встановлено актом перевірки цільового використання коштів від 20.07.2011, що долучений до матеріалів справи.

Умовами Кредитного договору-3 (п. 3.2.3) сторони визначили цілі кредиту: фінансування витрат, повязаних з основною діяльністю, розрахунків за контрактами на придбання сировини та товаро-матеріальних цінностей.

Відповідно до цього акту, перевіркою встановлено наступне: "всього відповідачем використано кредитних коштів за період з 30.03.10 по 21.05.2010 на суму 1 947 016, 13 євро. Перевірка здійснювалась вибірково на суму 861 554,88 євро за зовнішньоекономічними контрактами № 8/10/SP/SOL від 22.03.2010 та № 9/10/SP/SOL від 25.03.2010, укладеними з Компанією "Soltini Limited". Кредитні кошти надавалися для фінансування контрактів на купівлю сировини, хімічних матеріалів та напівфабрикатів. Надання кредиту здійснювалося шляхом передоплати на купівлю сировини, хімічних матеріалів та напівфабрикатів на підставі контактів № 8/10/SP/SOL від 22.03.2010 та № 9/10/SP/SOL від 25.03.2010, що були надані ТОВ "Спілловер" перед здійсненням платежів за рахунок кредитних коштів та знаходяться в кредитній справі. У відповідності до бухгалтерських документів операції відображено по рахунку бухгалтерського обліку № 632. Оборотно-сальдові відомості по рахунку 632, що відображають переказ кредитних коштів контрагенту та повернення їх, у разі не поставки продукції, за період з 30.03.2010 по 21.05.2010 та первинні документи, що підтверджують факт поставки позичальником не надані.".

Акт перевірки підписаний представниками сторін.

Отже, позивач враховуючи вищеназначене та керуючись п. 7.3 ст. 7 Додаткової угоди № 151310К7 до Кредитного договору-3, заявив до стягнення штраф за нецільове використання кредитних коштів за Кредитним договором № 151310К7 від 25.03.2010 у розмірі 50 000,00 грн., що підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи (10.07.2013) предствником відповідача було подане суду клопотання про застосування судом ст.83 ГПК України в частині зменшення сум штрафних санкцій при прийнятті судового рішення, в якому відповідач посилається на норми ч. 4 ст. 267 та ст. 258 Цивільного кодексу України, разом з тим заяви про застосування позовної давності відповідачем не заявлено.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на наведене та виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Пунктом 3.1.2. Кредитного договору встановлено право позивача вимагати від відповідача достроково повернути наданий кредит, зокрема, в разі порушення строків сплати процентів.

Заперечення відповідача щодо нарахування 3 % річних у національній валюті, є необґрунтованим, оскільки в силу ст. 625 Цивільного кодексу України, проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним чужими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем також не надано альтернативного розрахунку 3 % річних та доказів спростування методики нарахування позивачем 3 % річних.

Враховуючи, що судом встановлено порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо сплати процентів в порядку та строки, встановлені Кредитними договорами, то у позивача виникло законне право відповідно до п. 3.6.2 Кредитних договорів вимагати дострокового погашення кредиту та процентів.

Судом, не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо того, що позивачем не надано суду доказів надання кредитних коштів, оскільки дані обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема меморіальними ордерами та виписками з банківського рахунку наданих до матеріалів справи.

Щодо посилання представника відповідача на норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу з проханням зменшити розмір неустойки та відстрочити виконання судового рішення до 01.08.2014, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивачем надано, а відповідачем отримано кредитні кошти за Кредитними договорами, як це було встановлено судом. Враховуючи те, що свої зобов'язання за цими Кредитними договорами відповідач виконував не належним чином, з порушенням строків, вимогу про дострокове погашення заборгованості - не задовольнив, а ті обставини на які посилається відповідач у клопотанні не є винятковим випадком, додані докази на підтвердження викладених обставин не можуть бути прийняті судом як ті, що підтверджують їх, тому суд відмовляє в задоволені клопотанні відповідача щодо зменшення розміру неустойки.

Крім того, розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 01.08.2013, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем виникла ще у 2012 році, проте відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про його намір сплатити суму боргу. Крім того, відповідач не подав переконливих доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища.

Окрім того, при вирішенні цього питання необхідно врахувати той факт, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для останнього

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене відсутні передбачені законом підстави для відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 30-А, офіс 5, код 22950423) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) за кредитним договором №151307К45 від 21.06.2007 заборгованість за кредитом у розмірі 1 078 294,90 доларів США (один мільйон сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто чотири дол. США 90 центів) (що за офіційним курсом дол. США до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 долар США = 7,99300) становить 8 618 811,14 грн. (вісім мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 14 коп.), 7 631 593,22 євро (сім мільйонів шістсот тридцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто три євро 22 євро центів) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 80 012 813,30 грн. (вісімдесят мільйонів дванадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень 30 коп.), заборгованість за процентами за користування кредитом - 121 021,89 дол. США (сто двадцять одна тисяча двадцять один дол. США 89 центів) (що за офіційним курсом дол. США до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 долар США = 7,99300) становить 967 327,97 грн. (дев'ятсот шістдесят сім тисяч триста двадцять сім гривень 97 коп.), пеню - 1 707 259,32 грн. (один мільйон сімсот сім тисяч двісті п'ятдесят девять гривень 32 коп.), 3 % річних - 35 289,75 євро (тридцять п'ять тисяч двісті вісімдесят девять євро 75 євро центів) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 369 992,49 грн. (триста шістдесят девять тисяч девятост дев'яносто дві гривні 49 коп.), 4 998,31 дол. США (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім дол. США 31 цент) що за офіційним курсом дол. США до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 долар США = 7,99300) становить 39 651,49 грн. (тридцять девять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 49 коп), 30 629,86 грн. (тридцять тисяч шістсот двадцять девять гривень 86 коп.), заборгованості по комісії за зміну умов кредитного договору - 15 000, 00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), за кредитним договором № 151307К46 від 11.07.2007 заборгованість за кредитом у розмірі 128 617,51 євро (сто двадцять вісім тисяч шістсот сімнадцять євро 51 євро цент) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 1 348 479,74 грн. (один мільйон триста сорок вісім тисяч чотириста сімдесят девять гривень 74 коп.), заборгованість за процентами за користування кредитом - 13 539,61 євро (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять девять євро 61 євро цент) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 141 954, 93 грн. (сто сорок одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 93 коп.), заборгованість по комісії за управління кредитною лінією - 36 755,96 грн. (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят п'ять гривень 96 коп.), пеню - 74 790,72 грн. (сімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто гривень 72 коп.), 3% річних - 1 173,77 євро (одна тисяча сто сімдесят три євро 77 євро центів) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 12 306,30 грн. (дванадцять тисяч триста шість гривень 30 коп.), 700,46 грн. (сімсот гривень 46 коп.), заборгованість по комісії за зміну умов кредитного договору - 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.), за кредитним договором № 151310К7 від 25.03.2010 заборгованість за кредитом - 1 947 016,13 євро (один мільйон дев'ятсот сорок сім тисяч шістнадцять євро 13 євро центів) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 20 413 331,00 грн. (двадцять мільйонів чотириста тринадцять тисяч триста тридцять одна гривня 00 коп.), заборгованість за процентами за користування кредитом - 241 127,12 євро (двісті сорок одна тисяча сто двадцять сім євро 12 євро центри) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 2 528 007,52 грн. (два мільйона п'ятсот двадцять вісім тисяч сім гривень 52 коп.), заборгованість по комісії за управління кредитною лінією - 389 714,61 грн. (триста вісімдесят девять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 61 коп.), пеня - 373 463,67 грн. (триста сімдесят три тисячі чотириста шістдесят три гривні 67 коп.), 3 % річних - 4 477,42 євро (чотири тисячі чотириста сімдесят сім євро 42 євро центи) (що за офіційним курсом євро до гривні, встановленим НБУ станом на 09.09.2013 1 євро = 10,48442) становить 46 943,14 (сорок шість тисяч дев'ятсот сорок три гривні 14 коп.), 10 189,89 грн. (десять тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень 89 коп.), штраф за нецільове використання кредитних коштів - 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), заборгованість по комісії за зміну умов кредитного договору - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), за кредитним договором № 151311К7 від 07.04.2011 заборгованість за кредитом - 23 595 402,33 грн. (двадцять три мільйона п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч чотириста дві гривні 33 коп.), заборгованість за процентами за користування кредитом - 4 994 967,10 грн. (чотири мільйона дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень 10 коп.), заборгованість по комісії за управління кредитною лінією - 522 236,00 грн. (п'ятсот двадцять дві тисячі двісті тридцять шість гривень 00 коп.), пеню - 1 852 392,36 грн. (один мільйон вісімсот п'ятдесят дві тисячі триста дев'яносто дві гривні 36 коп.), 3 % річних - 467 263,39 грн. (чотириста шістдесят сім тисяч двісті шістдесят три тисячі 39 коп.), заборгованість по комісії за зміну умов кредитного договору - 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), судового збору - 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 коп.).

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення:13.09.2013

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді К.В. Полякова

Р.Б. Сташків