Ухвала суду № 33948456, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 року м. Київ К/9991/50814/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Голубєвої Г.К. Ланченко Л.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. та

ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р.

у справі № 2а/1770/1650/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ"

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ПАЛ" (далі-позивач, ТОВ "БІ ПАЛ") звернулось до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.03.2011 р. № 0000222341, № 0000232341, № 0000242341.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р., позов ТОВ "БІ ПАЛ" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "БІ ПАЛ" відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що з 28.02.2011р. по 04.03.2011р. ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "БІ ПАЛ" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП "Лайкост" за період з 01.12.2007 р. по 30.11.2010 р., за наслідками якої складено акт від 14.03.2011 р. № 186/23/34508242.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011р.:

- № 0000222341, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 84 286,50 грн., в тому числі - за основним платежем 56 191 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 28 095,50 грн.;

- № 0000232341, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 66 669 грн., в тому числі - за основним платежем 44 446 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 22 223 грн.;

-№ 0000242341, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 507 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 253,50 грн.

Підставою для донарахування ТОВ «БІ ПАЛ», як платнику податків, зборів, обов'язкових платежів, податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок в акті перевірки про те, що позивачем було порушено вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5 3 9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок додану вартість» (далі Закон). При цьому, у підтвердження свого висновку в акті перевірки відповідач зазначив, що операції між ТОВ «БІ ПАЛ» та ПП «Лайкост» мали нереальний характер, оскільки не було пред'явлено будь-яких документів на перевезення товарів від ПП «Лайкост» до позивача.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що податковим органом не надано жодних доказів про безтоварність операцій ТОВ «БІ ПАЛ» з ПП «Лайкост»; що матеріальні цінності придбанні позивачем використовуються в його господарській діяльності, витрати та податковий кредит сформовані позивачем та документально підтверджені належними первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ПП «Лайкост» (продавець) існували відносини щодо поставки товарів.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок тощо, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Тому посилання податного органу на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ПП «Лайкост» вироком Рівненського міського суду від 26.05.2010р. по справі №1-386/10 не може братися до уваги, оскільки у вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, ПП «Лайкост» не зазначене в переліку суб'єктів підприємницької діяльності перерахованих у вироку Рівненського міського суду від 26.05.2010р. по справі №1-386/10. Тому вказаний вирок обґрунтовано не взятий судами до уваги як доказ на підтвердження фіктивного характеру господарської діяльності ПП «Лайкост».

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012р. у справі № 2а/1770/1650/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) Г.К.ГолубєваПомічник судді (підпис) Л.В.Ланченко Давидовська