Рішення № 33947793, 30.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2013 року Справа № 913/2223/13

Провадження № 6/913/2223/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Групова збагачувальна фабрика "Білоріченська", смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Луганськ, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська" - дочірнє підприємство Державної холдінгової компанії "Луганськвугілля", смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області

про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Лисенко В.П.

У засіданні брали участь:

від позивача - Сьомкіна М.В., дов. № 13 від 02.01.2013;

від відповідача -Демченко Д.О., дов. № 09-32/406 від 25.03.2013;

від 3-ї особи - Денисенко А.С., дов. б/н від 02.01.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 50 000 грн. 00 коп. як безпідставно набутого майна.

Позивачем до суду надані додаткові обгрунтування заявлених вимог, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 04.09.2013 та поясненнями від 24.09.2013 проти позову заперечує та вважає вимоги позивача незаконними, а твердження про порушення відповідачем прав позивача такими, що не відповідають дійсності, та, зокрема, зазначає, що на момент перерахування коштів у сумі 50 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 03.10.2012 № 692 ТОВ "Шахта "Білоріченська" було клієнтом банку і його рахунок був відкритий, а закритий цей рахунок був 11.06.2013 за ініціативою банку відповідно до положень п. 7.2.1. договору банківського рахунку № 7-07-145-11 від 01.11.2011. Також останній зазначає, що до банку не надходив документ, виданий державним реєстратором, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Залишки грошових коштів на підставі п. 14.10 Загальних умов обслуговування корпоративних клієнтів перенесено на внутрішній транзитний рахунок Банку № 2909892399.

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 p. N 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за N 918/9517, затверджений План рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Згідно цієї постанови внутрішній транзитний рахунок Банку № 2909892399 відноситься до Класу 2 «Операції з клієнтами»; 29 «Кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку»; 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 p. N 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за N 919/9518, затверджена Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Згідно п. 11. цієї Інструкції у класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб'єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За рахунками 2909 обліковується інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку.

Призначення рахунку: облік сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, наприклад, невиплачені перекази для бенефіціарів, які не мають рахунку в банку; суми коштів, що отримані для зарахування на вклади клієнтів банку. За кредитом рахунку проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. За дебетом рахунку проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Згідно п. 4 цієї Інструкції кредиторська заборгованість - це сума зобов'язань банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг тощо.

Також згідно Постанови Вищого господарського суду України у справі № 913/86/13-г, встановлено, що відповідні дії по юридичній особі, щодо якої було прийняте рішення про припинення, в тому числі дії з закриття поточних рахунків такої юридичної особи повинні здійснюватись ліквідатором (ліквідаційною комісією), в порядку, передбаченому п. 20.4 Інструкції про прядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах на підставі заяви про закриття рахунку. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що при припиненні юридичної особи - ТОВ «Шахта «Білоріченська», ліквідаційна комісія не призначалась.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні 30.09.2013 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

14 травня 2008 року між ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» (3-я особа) та ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» (позивач) було укладено договір № 14/05-08 про подавання та забирання залізничних вагонів.

Згодом сторони вищезазначеного договору реорганізувалися:

- згідно листа № 01-2231 від 02.11.20011 р. з 14.10.2011 р. ДВАТ «Шахта « Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» перетворилася на ТОВ «Шахта «Білоріченська» з повним правонаступництвом, про що укладено додаткову угоду № 2 від 28.11.2011 р. до договору № 14. Листом № 0124-50 від 25.11.2011 р. шахта повідомила про зміну банківських реквізитів;

- на виконання Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. ВАТ «ГЗФ «Білоріченська» змінило свою назву на ПАТ «ГЗФ «Білоріченська» з повним правонаступництвом, про що укладено додаткову угоду № 3 від 17.09.2012 р. до договору №14;

- 27.12.2012 року ПАТ «ГЗФ «Білоріченська» реорганізувалося шляхом перетворення у ТОВ «ГЗФ «Білоріченська» з повним правонаступництвом.

На виконання умов договору № 14/05-08 позивач за платіжним дорученням № 692 від 03.10.20012 р. перерахував 3-й особі через обласне відділення ПАТ «ПІБ» у м. Луганську (відповідач) передплату у сумі 50 000,00 грн.

Як потім з'ясувалося із постанови Вищого господарського суду України від 18.07.2013 року по справі № 913/86/13-г державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації 14.08.2012 року (майже за 2 місяці до перерахування коштів) внесено запис до ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ «Шахта «Білоріченська» та відміну реєстрації припинення ДВАТ «Шахта « Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».

ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» - не є правонаступником ТОВ «Шахта «Білоріченська» і не має права на перераховані фабрикою ТОВ «Шахта «Білоріченська» 50 000,00 грн.

Згідно абз. 7 п.п. 20.1 п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 p., банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Залишки грошових коштів по таким рахункам перераховуються на окремі аналітичні рахунки, відкриті поза балансовим рахунком, що визначається Національним банком України для обліку кредиторської заборгованості по операціям з клієнтами банку. У разі неотримання продовж семи робочих днів розпоряджень від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу або рішення суду про застосування або незастосування заходів по цим грошовим коштам банк зараховує їх на свій балансовий рахунок.

Таким чином, Банк набув майно, що належить ТОВ «ГЗФ «Білоріченська», а саме кошти в сумі 50 000,00 грн., без законних на то підстав.

01.08.2013 р. позивач направив відповідачу претензію № 1677 про повернення набутого без законних на то підстав майна. Але Банк у поверненні майна відмовив, посилаючись на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Крім цього, позивач зазначає, що на момент перерахування ПАТ «ГЗФ «Білоріченська» коштів в сумі 50 000 грн. 00 коп. набувач права власності на кошти був ліквідований та не набув права власності на відповідні кошти, у зв'язку з чим передавання цих коштів товариству не відбулося та вони належать позивачу у справі.

Відповідно до абз. 2 ч. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» відповідач повинен був перевірити всі необхідні відомості вказані в розрахунковому документів.

В той же час, п. 2.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в України у національній та іноземних валютах надає детальний перелік реквізитів, які повинен контролювати банк. Листом від 20.09.2012 ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» повідомила відповідача про ліквідацію ТОВ «Шахта «Білоріченська». В той же час, на момент перерахування спірних коштів на обслуговуванні в банку знаходилося дві юридичні особи з однаковим ідентифікаційним кодом, одна з яких була ліквідована, але банк не затримав переказ грошей, а зарахував їх на рахунок неіснуючого клієнта, тим самим позбавив позивача права на користування належним йому майном.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. 1212 ЦК України та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп. як безпідставно набуте майно.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві та поясненнях і вказаних вище.

3-я особа проти позову не заперечує.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

09.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі начальника операційного управління філії «Відділення Промінвестбанк в м. Луганськ» Шевченко Є.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоріченська» в особі директора Васильєва В.Є. (ЄДРПОУ 00176897) був укладений договір банківського рахунка № 7-07-145-11.

Згідно п. 1.1 вказаного договору банк відкриває клієнту поточну рахунки та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до цього договору встановлено:

- п. 1.4.: Типові умови відкриття та обслуговування Поточного рахунку, а також права і обов'язки сторін, встановлюються: 1.4.1. Загальними Умовами надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, затвердженими Рішенням Правління Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" від 25.03.2011 № 106/1 зі усіма наступними змінами та доповненнями (далі - Загальні Умови);

- п. 7.2: Цей Договір може бути розірвано або припинено в інший спосіб у наступних випадках: 7.2.1. за ініціативою Банку, у випадках передбачених цим договором, включаючи Загальні Умови;

- п. 10.1.: Цей договір становить правочин, зміст якого викладений в декількох документах, включаючи заяву про відкриття поточного рахунку, цей Договір та Загальні Умови;

- п. 10.2.: Загальні Умови є невід'ємною частиною цього Договору. Підписанням цього Договору Клієнт беззастережно засвідчує, що на момент такого підписання клієнт ознайомився з усіма положеннями Загальних Умов, повністю розуміє їхній зміст та беззастережно погоджується з ними.

На виконання умов договору банк відкрив клієнту розрахунковий рахунок №26000303295499.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ПАТ «ГЗФ «Білоріченська», за платіжним дорученням № 692 від 03.10.2012 через банк платника АТ КБ «ТК Кредит», м. Київ, здійснив перерахування коштів в сумі 50 000 грн. 00 коп. отримувачу - ТОВ «Шахта «Білоріченська» (код 00176897), в якості передплати за подачу та забирання вагонів згідно договору № 14/05-08 від 14.05.08 на розрахунковий рахунок № 26000303295499.

З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2011 року господарським судом м. Києва прийняте рішення № 55/413 за позовом Міненерговуглепрому України про визнання недійсною та скасування державної реєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська".

На підставі цього рішення 14 серпня 2012 року держреєстратором Лутугинської райдержадміністрації до ЕДР внесено запис про скасування держреєстрації ТОВ "Шахта "Білоріченська" та скасування реєстрації припинення ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля".

У відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" ДВАТ "Шахта "Білоріченська" ДП ДХК "Луганськвугілля" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".

22 жовтня 2012 року філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ» (код банку 304308) реорганізована у Обласне відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Луганськ, на балансі ПАТ Промінвестбанк (код банку 300012), у зв'язку з чим банківські реквізити рахунків ТОВ «Шахта «Білоріченська» змінено з № 2600030295499 на № 26004619946450.

Зазначений рахунок закрито 11.06.2013 р. за ініціативою Банку у відповідності до положень, викладених у п. 7.2.1 договору банківського рахунку № 7-07-145-11, укладеного між ПАТ Промінвестбанк та ТОВ «Шахта «Білоріченська» 01 листопада 2011р. та п. 14.5, 14.6 Загальних Умов, (на адресу ТОВ «Шахта «Білоріченська» був направлений лист від 15.05.2013 року № 113- 06-1/05-263 з повідомленням про розірвання договору банківського рахунку).

Згідно Загальних Умов:

п. 14.5.: У разі відсутності будь-яких операцій за Поточним Рахунком протягом шести місяців підряд (окрім операцій по списанню Банком винагороди за надані послуги та нарахування відсотків на залишок коштів на Поточному Рахунку, якщо такі проводилися) та наявності на такому Поточному Рахунку грошового залишку у розмірі, що не перевищує розміру комісійної винагороди Банку за закриття Поточного Рахунка, передбаченого Тарифами, Банк має право розірвання відповідного Договору банківського рахунка та закриття такого Поточного Рахунка.

п. 14.6.: Банк надсилає Клієнту вимогу про розірвання Договору банківського рахунка шляхом надіслання листа на поштову адресу та/або адресу електронної пошти Клієнта, вказану у відповідному Договорі банківського рахунка, та/або за допомогою Комплексу. Якщо, протягом 25 (двадцяти п'яти) днів з моменту відправлення Банком вимоги Клієнту, Банк не отримав листа Клієнта з проханням не розривати Договір банківського рахунка, Банк набуває право розірвати Договір банківського рахунка та закрити Поточний Рахунок.

Залишки грошових коштів на підставі п. 14.10 Загальних умов обслуговування корпоративних клієнтів перенесено на внутрішній транзитний рахунок Банку № 2909892399.

Згідно Загальних Умов:

п. 14.10.: У випадку, якщо за Поточним Рахунком Клієнта не здійснювались операції протягом шести місяців підряд, Банк, у разі ненадання Клієнтом доручення Банку на перерахування залишку грошових коштів з такого Поточного Рахунка на його рахунок в іншому банку або фінансовій установі, має право змінити порядок обліку коштів Клієнта, використовуючи при цьому внутрішній транзитний рахунок Банку. У такому випадку Клієнт має право отримати грошові кошти в будь-якому відділені або філії Банку, за умови подання відповідної заяви.

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 p. N 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за N 918/9517, затверджений План рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Згідно цієї постанови внутрішній транзитний рахунок Банку № 2909892399 відноситься до Класу 2 «Операції з клієнтами»; 29 «Кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку»; 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 закону, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 22.1 ст. 22 визначено, що ініціювання переказу здійснюється в тому числі і за таким розрахунковим документом, як платіжне доручення.

Пунктом. 22.4 встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Як було наведено вище, позивач через обслуговуючий його банк ініціював грошовий переказ в сумі 50 000 грн. 00 коп. шляхом подачі платіжної вимоги № 692 від 03.10.2012 року.

Відповідач як банк обслуговуючий отримувача - ТОВ «Білоріченська», прийняв вказаний платіж та зарахував його на розрахунковий рахунок клієнта № 2600030295499.

Згідно п. 22.6 ст. 22 зазначеного закону, обслуговуючий отримувача банк в розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та

коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, на момент здійснення вказаного вище переказу ТОВ «Білоріченська» була клієнтом банка відповідача та мала відповідний рахунок відкритого на підставі договору банківського рахунку від 09.11.2011 і відповідний рахунок на момент переказу не було закрито.

В даному випадку, вказане вище платіжне доручення мало всі необхідні відомості, передбачені нормами чинного законодавства для здійснення відповідного переказу.

В той же час, згідно п. 23.1 ст. 23 Закону платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

Позивачем до суду не надано доказів відкликання переказу грошей в сумі 50 000 грн. 00 коп. А доводи останнього, що на день переказу в банку було зареєстровано два клієнта за одним ідентифікаційним кодом є необґрунтованими, оскільки саме позивач як ініціатор переказу вказав отримувачем коштів ТОВ «Шахта Білоріченська», рахунок якого в банку у встановленому порядку не закрито.

Доводи позивача щодо непридбання права власності ТОВ «Шахта Білоріченська» на кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп. суперечать матеріалам справи та нормам Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Так, п. 30.1 ст. 30 Закону встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно п. 30.2 ст. 30 цього закону встановлено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Аналогічні приписи містяться і в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (затверджено постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22).

Так, інструкцією встановлено:

- п. 2.4. банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції:

- п. 2.5. якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування"; немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства

України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; { Абзац п'ятий пункту 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 154 ( z0935-11 ) від18.05.2011 }порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції. { Абзац шостий пункту 2.5 в редакції Постанови Національного банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 122 ( z0614-12 ) від 30.03.2012).

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

В даному випадку реквізити одержувача - ТОВ «Шахта «Білоріченська», відповідали фактичним даним, вказаним у відповідному договорі.

Пунктом 2.35. встановлено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність, згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем.

В даному випадку, банком кошти були зараховані на рахунок належного одержувача і позивач, як ініціатор переказу, цього не спростував.

В той же час, як було наведено вище, відповідний рахунок ТОВ «Шахта «Білоріченська» був закритий вже після здійснення переказу та залишки грошових коштів на підставі п. 14.10 Загальних умов обслуговування корпоративних клієнтів перенесено на внутрішній транзитний рахунок Банку № 2909892399 і саме вказана особа має право отримати зазначені кошти.

Доводи позивача щодо того, що кошти в сумі 50 000 грн. 00 коп. є власністю позивача, є хибними, оскільки переказ грошей фактично було завершено та право на них набуло ТОВ «Шахта «Білоріченська».

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість. Набуття або збереження майна полягає не тільки в отриманні речі або сукупності речей, а й в отриманні майнових прав та обов'язків. Набуття має місце в разі, коли в набувача виникає право на майно. Фактичне володіння майном не створює набуття. Збереження майна має місце тоді, коли одна особа виконала зобов'язання іншої, прийняла на себе зобов'язання замість іншої особи або понесла видатки, які має нести особа, що зберегла майно. Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.

Разом з цим, цивільним законодавством передбачено, що набуття або збереження майна за рахунок іншої особи може в деяких випадках відбуватися відповідно до договору або закону, а відтак зобов'язання з безпідставно набутого майна не виникають.

В силу положень ст. 1212 ЦК України обов'язковими умовами існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із безпідставним збагаченням, є :

- по-перше, набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Як було наведено вище та вбачається з матеріалів справи, банк фактично не набув та не зберігає у себе майно, що належить позивачу, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 07.10.2013.

Суддя Т.А. Василенко