Рішення № 33947651, 25.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14476/13 25.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 3 393 121,48 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кучкова Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Ковзун Є.К. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 25 вересня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29.07.2013 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №93/21/4596 від 14.06.2013 Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 3 393 121,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.09.2013.

В судове засідання, призначене на 11.09.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.09.2013.

В судове засідання, призначене на 25.09.2013 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі за текстом - позивач, ПАТ "Київенерго") та Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі за текстом - відповідач) укладено Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти за №220047 (далі за текстом - договір), який згідно з п.11.1, укладено на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати його (договір) новою редакцією договору від 01.08.2003 №220047 на постачання теплової енергії у гарячій воді, викладеного у новій редакції Договором про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 05.01.2012 №220047.

Згідно з пп. 1.1. Договору і відповідно до законодавства України, позивач надає послугу, зазначену в п.1.2. Договору, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити таку послугу п.1.2. Договору: "найменування послуг - постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами). Послуги передбачають поставку теплової енергії відповідачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої пари та води.

Пунктом 11.1 Договору № 220047 від 05.01.2012 сторони погодили, що додатки до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2003 № 220047 передбачені п.12.1 даного Договору є невід'ємною частиною даного Договору № 220047 від 05.01.2012, а отже, нарахування учаснику за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання - доручення про укладення Договору від 01.08.2003 № 220047 та пп. 5.1 цього ж Договору, по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, які можуть змінюватись в період дії Договору (п. 3 Додаток № 3 до Договору № 220047 від 01.08.2003)

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення позивачем рахунка на оплату товару або після підписання Сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період, згідно з додатком № 4. До рахунку, згідно пп. 4.3. Договору, додаються облікові картки за звітний період, акт приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків за звітну дату.

У п. 2 додатку 4 до Договору № 220047 від 01.08.2003 передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірю повертає у РВТ), та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії н поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п, 3 додатка 4 до Договору № 220047 від 01.08.2003, Відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.04.2012 по 01.06.2013 виникла заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 01.06.2013 становить 3 160 344,20 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, обліковими картками (табуляграмами) Довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Пунктом 3.5 додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96- ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову становить 171 947,71 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. У цьому випадку розмір 3 % річних з простроченої суми, відповідно до розрахунку позовних вимог становить 60 829,57 грн.

У пп. 9.1. та 9.2. Договору сторони погодили, що у разі виникнення спорів або розбіжностей вони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій, а уразі недосягнення згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

08.05.2013, згідно фіскального чека поштового відділення зв'язку, рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача направлено вимогу від 29.04.2013 про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію.

З огляду на вищезазначене позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача грошові кошти: 3 160 344,20 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 3% річних у сумі 60 829,57 грн., пеню у сумі 171 947,71 грн.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що у 2012 році було недофінансування видатків управління освіти, тому виникла заборгованість по оплаті теплової енергії.

Окрім того, відповідач зауважив на тому, що відповідно до укладеного Договору останній день оплати за спожиту теплову енергію за попередній місяць 28 число поточного місяця, а тому за квітень, травень 2012 сплив строк позовної давності по оплаті пені.

За червень 2012 останній день оплати 28 липня 2012. Однак, позивач нараховує пеню з 01.06.2012 по 01.06.2013, а відтак Відповідач зазначає, що за липень, серпень, вересень 2012 останній переплатив 1655099грн. Таким чином, на думку відповідача, заборгованість по оплаті теплової енергії до 01.10.2012 відсутня. Відповідач також надав до суду власний розрахунок пені та 3% річних, та зазначає, що враховуючи те, що заборгованість виникла не з вини управління освіти, яка є правовою підставою згідно ст. 614 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення зобов'язання, просить суд звільнити відповідача від сплати пені та 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарськихвідносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №220047 від 01.08.2003 та додатками до нього (Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти №220047 від 05.01.2012) строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 3 160 344,20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог в частині основного боргу не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Управління освіти Подільської районної в м. Києві державної адміністрації суми основного боргу за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220047 від 01.08.2003 та додатками до нього (Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти №220047 від 05.01.2012) у розмірі 3 160 344,20 грн визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 60 829,57 грн. та пеню у сумі 171 947,71 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220047 від 01.08.2003 та додатками до нього (Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти №220047 від 05.01.2012.

Стосовно заперечення щодо стягнення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та річних відсотків, то відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 3% річних у сумі 60 829,57 грн. за період квітень 2012 - травень 2013.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 171 947,71 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 620017 від 01.12.04 р. та додатками до нього (Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 620017 від 23.11.12 р.) за період грудень 2012 - травень 2013.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача, перевіреним судом, за порушення грошового зобов'язання за Договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 171 947,71 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про звільнення Відповідача від відповідальності у вигляді пені та 3% річних суд вказує слідуюче.

Положеннями статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідачем, в аспекті ст. 233 Господарського кодексу України, не наведено достатніх обставин щодо винятковості випадку у виконанні зобов'язання боржником за Договором поставки, а відтак, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Управління освіти Подільської районної в м. Києві державної адміністрації підлягає задоволенню повністю, а викладені відповідачем у відзиві заперечення не спростовують викладені у позові обставини.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1, код ЄДРПОУ 37393777) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) грошові кошти: борг за спожиту теплову енергію у сумі 3 160 344,20 грн. (три мільйони сто шістдесят тисяч триста сорок чотири гривні 20 копійок), 3% річних у сумі 60 829,57 грн. (шістдесят тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень 57 копійок), пеню у сумі 171 947,71 грн. (сто сімдесят одна тисяча дев'ятсот сорок сім гривень 71 копійка), судовий збір у сумі 67 862,43 грн. (шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 43 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало