Постанова № 33946586, 01.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. справа № 1170/2а-924/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Царьовій Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі №1170/2а-924/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0000142310 від 06.03.2012р. та №0000132310 від 06.03.20121р.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженими рішеннями які прийняті з урахуванням висновків акту перевірки про нікчемність угоди з контрагентом позивача. Поставка товару підтверджується первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012р. у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову, прийняти нове рішення яким задовольнити позов. Скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Також зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінки того, що угода було виконана, всі первинні документи підписані уповноваженими особами.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Також надав суду витяг та довідку з ЄДР щодо відомостей про керівника на час підписання договору та первинної документації.

Представник Відповідача до суду не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Про день, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України. Доводів щодо поважності підстав неприбуття у судове засідання не надано.

Заслухавши представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку щодо правомірності рішень відповідача з тих підстав, що документи надані позивачем суду містять підпис директора ТОВ "Полімер-Столиця"- ОСОБА_1. На час розгляду та вирішення справи по суті, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником та керівником ТОВ "Полімер-Столиця" є ОСОБА_2. Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Полімер-Столиця"щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень, серпень, вересень 2011 року від 25.11.2011р. №364/2304/36566711, складеного ДПІ у Оболонському районі м. Києва, у періоду, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства, керівником та головним бухгалтером був -ОСОБА_3. Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що первинні документи, якими позивач обґрунтовує факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Полімер-Столиця"містять підпис невстановленої особи.

Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Полімер-Столиця»за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. за результатами якої складено акт №80/23-10/00372109 від 27.02.2012р. (

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в 3 кварталі 2011 року в сумі 14031 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості ТМЦ в сумі 61002,22 грн., отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Полімер-Столиця»; п. 185.1. ст. 185, п. 198.1. п. 198.3, ст. 198, ПК України в результаті чого занижено ПДВ за липень 2011 року в сумі 12200 грн., внаслідок завищення податкового кредиту по ПДВ в результаті включення до податкового кредиту ПДВ з вартості ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Полімер-Столиця», факт отримання яких не підтверджено.

До такого висновку перевіряючи дійшли з тих підстав, що угода укладена позивачем з контрагентом є нікчемною силу ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України. Та зазначили, що надані позивачем документи містять підпис директора ТОВ "Полімер-Столиця"- ОСОБА_1. На час розгляду та вирішення справи по суті, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником та керівником ТОВ "Полімер-Столиця" є ОСОБА_2. Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Полімер-Столиця" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень, серпень, вересень 2011р., від 25.11.2011р. №364/2304/36566711, складеного ДПІ у Оболонському районі м. Києва, у періоду, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства, керівником та головним бухгалтером був - ОСОБА_3. Контрагент позивача не мав необхідних умов для виконання угоди.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2011р. №0000142310, №0000132310.

Відповідно матеріалам справи між позивачем та ТОВ «Полімер-Столиця» укладений договір поставки від 24.03.2011 №24/03-11. Відповідно до вказаного договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність товар (насоси, насосне обладнання, запчастини тощо, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання вказаного договору позивачем надані відповідні видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, лімітно-виборні картки (а.с. 1-12, 36,37, 67-78).

Договір, видаткова накладна та податкова накладна підписані ОСОБА_1

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Суду апеляційної інстанції були надані для огляду оригінал та копії до матеріалів справи Довідки та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 24.03.2011р. та 12.07.2011р. засновником юр.особи, особа яка уповноважена представляти товариство, керівник та підписант контрагента позивача - ТОВ "Полімер-Столиця" - ОСОБА_1.

Згідно записів Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на час укладання договору позивачем з контрагентом та його виконання, записів щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням та зміни керівника не має.

Зазначення відомостей у акті перевірки контрагента позивача не ґрунтуються на відповідних даних та посилання на відповідні докази.

Таким чином посилання суду першої інстанції не та, що первинні документи підписані не уповноваженою особою є помилковими.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Перевіркою щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

За приписами п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

У пункті 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

За приписами п. 139.1.9. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищезазначене та наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає не вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки та до матеріалів справи були пред'явлені первинні документи які не підтверджують факт здійснення операцій, та відповідно колегія суддів приходить до висновку про наявність право позивача на включення до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеним контрагентом.

Також, встановлено, що на дату здійснення спірної господарської операції контрагент позивача був зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними, первинні документи підписані уповноваженою особою, а товар отриманий позивачем, в подальшому, був використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими доказами.

Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позову, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі №1170/2а-924/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод " до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 06 березня 2012р. №0000132310 та №0000142310.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 09 серпня 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак