Ухвала суду № 33945563, 30.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"30" вересня 2013 р. Справа № 817/1942/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" липня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконної та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області від 07.05.2013р. №Ф-114 про сплату боргу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області від 07.05.2013р. №Ф-114 про сплату недоїмки в сумі 1194,03 грн.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду мотивоване тим, що позивач отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України №1058-ІV, що підтверджується доказами, зібраними в матеріалах справи та є підставою для звільнення від сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2013р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про недосягнення позивачем встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку. На думку скаржника, звільнення від сплати єдиного внеску не стосується осіб, які отримують інші види пенсійних виплат відповідно до законів України, окрім ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і не досягли віку відповідно до ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що дає право на пенсію за віком, для них сплата єдиного внеску є обов'язковою.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, про що виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_1 (а.с.6). Згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність з 01.01.2012 із застосуванням спрощеної системи оподаткування за видом діяльності 41 - роздрібний продаж з торгівельних місць ринках (а.с.7). З пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 27.07.2010 вбачається, що ОСОБА_5 призначено пенсію за віком (а.с.8). Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області від 22.05.2013 №589/05 ОСОБА_5 отримує пенсію по віку (а.с.9). Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області та отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку, призначену відповідно до ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем 07.05.2013 року сформовано вимогу №Ф-114 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн. (а.с.10).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість сформування відповідачем вимоги про сплату підприємцем суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03грн., суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з 06 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як вже зазначалось, позивач отримує пенсію згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку.

Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з тим, статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.

За таких обставин, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умов, визначених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Отже, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший, ніж визначений частиною першої статті 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.

Отже, з огляду на те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на нього (позивача) з серпня 2011 року згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За вказаними обставинами, суд дійшов вірного висновку про неправомірність сформування відповідачем вимоги про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання відповідача в скарзі на недосягнення позивачем встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку колегією суддів відхиляються як безпідставні. Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим підпадає під дію ч.4 ст.4 Закону №2464-VI.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.200 КАС України).

Підсумовуючи наведене вище, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що винесене з дотриманням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області вул. Л.Українки, 3,смт.Зарічне,Зарічненський район, Рівненська область,34000