Ухвала суду № 33945507, 02.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3173/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Босого В.С.

відповідачів: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції, заяву Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про приєднання до апеляційної скарги на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" Барської міської ради до Барської міжрайонної податкової інспекції, Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Барське комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство "Барводоканал" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції (відповідач 1), Міністерства доходів і зборів України (відповідач 2), Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (відповідач 3) про визнання протиправними та скасування рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Рафіас-М". За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.04.2013 року №246/22/00432538, на підставі якого в подальшому 25 квітня 2013 року Барською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000142200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7455 грн., з яких за основним платежем на 5964 грн., за штрафними санкціями на суму 1491 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати, а також скасувати рішення ДПС у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 23.05.2013 року №7178/10/10-02-11 та рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 26.06.2013 року №5688/6/39-99-10-01-15, якими зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2013 року позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач (Барська МДПІ) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2013 року в частині задоволення позову, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Головне управління Міндоходів у Вінницькій області в порядку ст. 192 КАС України подало заяву про приєднання до зазначеної апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Барською МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Барського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства "Барводоканал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Рафіас-М".

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 08.04.2013 року №246/22/00432538, висновками якого зафіксовано порушення п.п.198.1 ст.198, п.200.1, 200,2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого в періоді що перевірявся Барським комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційним господарством "Барводоканал" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 5964 грн., в тому числі за вересень 2012 року на 5964 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 25 квітня 2013 року Барською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000142200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7455 грн., з яких за основним платежем на 5964 грн., за штрафними санкціями на суму 1491 грн.(а.с.70).

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарги КВУ "Барводоканал" - без задоволення.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.1, 200.2 ст.200 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган називає висновки акту перевірки, проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки від 15.03.2013 року №211/3-22-30-34867282 по ТОВ "Рафіас-М" з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що 23 серпня 2012 року за №12/8-1 між БКВУВКГ "Барводоканал" та TOB "Рафіас-М" укладено договір поставку товару, предметом якого є акустичний течешукач А-10 вартістю 35784 грн., в тому числі ПДВ 5964 грн. (а.с.6-8), відповідно до п.5.3 якого товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання акту приймання-передавання товару. Як вбачається з видаткової накладної №5 від 27.08.2012 року представник TOB "Рафіас-М" доставив течешукач А-10 позивачу (а.с.9), що також підтверджується посвідченням про відрядження працівника TOB "Рафіас-М", в якому зазначено "мета відрядження" - поставка акустичного течешукача А-10 (а.с.16).

Оплата товару підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2012 року №2 на суму 35784 грн., яке оплачено банком 05.09.2012 року(а.с.11). TOB "Рафіас-М" видано податкову накладну №4 від 5.09.2013 року на загальну суму 35784 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5964 грн.(а.с.10).

Факт доставки товару підтверджується актом прийому-передачі основних засобів від 27.09.13 року (а.с.78). Наказом №85-в від 27.09.2012 року акустичний течешукач А-10 визнано активом підприємства та зараховано до 4 групи основних засобів(а.с.15). Всі зазначені документи надавалися позивачем до перевірки податковому органу (а.с.39).

Під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції було оглянуто придбаний у ТОВ "Рафіас-М" акустичний течешукач А-10 та встановлено, що останній використовується в господарській діяльності позивача для виявлення прихованих витоків води, пошкоджень водопроводів.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції, заяву Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про приєднання до апеляційної скарги , - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 жовтня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Ватаманюк Р.В.