Ухвала суду № 33944966, 17.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 816/2148/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2148/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0000372312.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Полтава від 08.04.2013 № 0000372312.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" витрати зі сплати судового збору в сумі 2294 грн. 00 копійок.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, не надано оцінку поданим відповідачем доказам, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" зареєстровано 07.10.2002 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість згідно з свідоцтвом платника ПДВ № 23475222.

В період з 04.03.2013 р. по 18.03.2013 р. працівниками ДПІ у м. Полтава проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Завод Укрбудмаш" з питань взаємовідносин з ТОВ "Стар Д", ТОВ "Феріт Д", ТОВ "Ривс", ПП "АТМ", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Ліга", ТОВ "Матадор", ТОВ "Галактика М" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2013 р. № 1711/22.1-1/32174727, яким зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 839087,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення № 0000372312 від 08.04.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 048 859,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 03.10.2011р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Матадор" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 39, за умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити товар в сумі 1312220,88 грн.

За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Матадор", останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: накладні № 617 від 03.10.2011, № 618 від 03.10.2011, № 619 від 03.10.2011, № 620 від 03.10.2011, № 621 від 05.10.2011, № 622 від 05.10.2011, № 623 від 05.10.2011; податкові накладні № 137 від 03.10.2011, № 138 від 03.10.2011, № 139 від 03.10.2011, № 140 від 03.10.2011, № 141 від 05.10.2011, № 142 від 05.10.2011, № 143 від 05.10.2011; рахунки № 617 від 03.10.2011, № 618 від 03.10.2011, 619 від 03.10.2011, № 620 від 03.10.2011, № 621 від 05.10.2011, № 622 від 05.10.2011, № 623 від 05.10.2011.

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "Матадор" товару позивачем надано товарно-транспортні накладні № 43 від 03.10.2011 та № 49 від 05.10.2011.

Використання придбаного у ТОВ "Матадор" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується: накладними, довіреностями, податковими накладними, накладними про передачу товару у виробництво, довідками про випуск продукції.

01.12.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Ферріт-Д" (продавець) укладено договір поставки № 46, за умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити товар в сумі 2433006,01 грн.

За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Ферріт-Д", останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: накладні № 36 від 01.12.2011, № 37 від 01.12.2011, № 38 від 05.12.2011, № 39 від 08.12.2011, № 40 від 08.12.2011, № 42 від 28.12.2011, № 41 від 28.12.2011, податкові накладні № 9 від 01.12.2011, № 10 від 01.12.2011, № 11 від 05.12.2011, № 12 від 08.12.2011, № 13 від 08.12.2011, № 15 від 28.12.2011, № 14 від 28.12.2011, рахунки № 36 від 01.12.2011, № 37 від 01.12.2011, № 38 від 05.12.2011, № 39 від 08.12.2011, № 40 від 08.12.2011, № 42 від 28.12.2011, № 41 від 28.12.2011.

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "Ферріт-Д" товару позивачем надано товарно-транспортні накладні № 140 від 28.12.2011, № 98 від 01.12.2011, № 101 від 05.12.2011 та № 115 від 08.12.2011.

Використання придбаного у ТОВ "Ферріт-Д" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується: накладними, довіреностями, податковими накладними, накладними про передачу товару у виробництво, довідками про випуск продукції.

Також, 01.11.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Галактика-М" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 45, за умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити товар в сумі 1289300,60 грн.

За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Галактика-М", останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: накладні № 314 від 01.11.2011, № 315 від 01.11.2011, № 316 від 01.11.2011, № 317 від 17.11.2011, № 318 від 17.11.2011, № 320 від 17.11.2011, № 319 від 17.11.2011; податкові накладні № 88 від 01.11.2011, № 89 від 01.11.2011, № 90 від 01.11.2011, № 91 від 17.11.2011, № 92 від 17.11.2011, № 94 від 17.11.2011, № 93 від 17.11.2011; рахунки № 314 від 01.11.2011, № 315 від 01.11.2011, № 316 від 01.11.2011, № 317 від 17.11.2011, № 318 від 17.11.2011, № 320 від 17.11.2011, № 319 від 17.11.2011.

На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "Галактика-М" товару позивачем надано товарно-транспортні накладні № 92 від 01.11.2011 та № 93 від 17.11.2011р.

Використання придбаного у ТОВ "Галактика-М" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується: договорами поставок, накладними, довіреностями, податковими накладними, накладними про передачу товару у виробництво, довідками про випуск продукції.

В якості доказів отримання товарів, придбаних у вказаних контрагентів, та здійснення оплати за придбаний товар позивачем надано книги обліку довіреностей за періоди з 24.02.2011 р. по 22.12.2011 р., аналізи взаєморозрахунків та платіжні доручення.

Перебування ТОВ "Галактика-М", ТОВ "Ферріт-Д" та ТОВ "Матадор" за місцезнаходженням підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "Завод Укрбудмаш". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Завод Укрбудмаш" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Галактика-М", ТОВ "Ферріт-Д" та ТОВ "Матадор", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Галактика-М", ТОВ "Ферріт-Д" та ТОВ "Матадор", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 21.12.2012 року № 7200/224/31820299 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор", від 21.12.2012 року № 7201/224/31890900 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Галактика М", від 21.12.2012 року № 7210/224/36441206 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ферріт Д".

Проте, необхідно зауважити на той факт, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ "Завод Укрбудмаш" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Завод Укрбудмаш" та ТОВ "Галактика-М", ТОВ "Ферріт-Д" та ТОВ "Матадор" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2148/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.