Ухвала суду № 33944960, 17.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 820/3788/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. по справі № 820/3788/13-а

за позовом Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Чугуївський завод мінеральних вод", звернувся до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002832311 від 14.12.12 року

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0002832311 від 14.12.12 року.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року здійснено заміну відповідача - Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на її правонаступника - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Чугуївський завод мінеральних вод" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.12, 28), перебуває на обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ "Інтехліс" за квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №770/2211/31668426 від 31.10.12 року (а.с 31-42), яким встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 27416 за квітень 2012 року.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002832311 від 14.12.2012р., яким податковий орган визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41124,00 грн., в тому числі за основним платежем - 27416,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13708,00 грн.(а.с.29).

Позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого рішеннями Державної податкової служби у Харківській області № 1373/10/10.2-17 від 21.03.13 року та Міністерства доходів і зборів України № 1555/6/99-2/10-01-15 від 25.04.13 року (а.с.95-102) в задоволенні скарг позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ПП "Чугуївський завод мінеральних вод" та ТОВ "Інтехліс" укладено договір №03/04 від 03.04.12 року (а.с. 43), відповідно до умов якого продавець, ТОВ "Інтехліс", зобов'язується передати у власність покупця, ПП "Чугуївський завод мінеральних вод", а покупець прийняти та своєчасно сплатити за товар на умовах цього договору. Доставка товару здійснюється покупцем шляхом самовивозу.

На виконання зазначеного договору продавцем, ТОВ "Інтехліс", виписані рахунок-фактура № 0304 від 03.04.12 року, видаткові накладні № Ф2-301 від 03.04.12 року, № Ф2-401 від 04.04.12 року, № Ф2-501 від 05.04.12 року, № Ф2-602 від 06.04.12 року та податкові накладні № 301 від 03.04.2012р., № 401 від 04.04.2012р., № 501 від 05.04.2012р., № 602 від 06.04.2012р. на товар "Сок-основа 604006" в загальній кількості 4000,00кг (а.с. 44-45, 47, 49, 51, 53-56).

В матеріалах справи містяться копії банківських виписок (а.с.58-59), з яких вбачається, що позивачем перераховано на користь ТОВ "Інтехліс" суми коштів на виконання зазначеного договору, що підтверджують факт сплати грошових коштів за отримання товарно-матеріальних цінностей (роботи, послуги) за договором, укладеним з ТОВ "Інтехліс".

Щодо порядку транспортування придбаного позивачем у ТОВ "Інтехліс" товару "Сок-основа 604006" судом встановлено, що доставка здійснювалася позивачем самостійно власним транспортом, що відповідає умовам договору.

На підтвердження фактичної доставки представником позивача надано: товарно-транспортні накладні (а.с.46, 48, 50, 52); довідка №71 від 07.06.13 року про прийняття на роботу ОСОБА_1, який здійснював перевезення товарів; нотаріально завірений договір оренди транспортного засобу КАМАЗ 53211 Фургон-С, державний номер НОМЕР_2 (а.с.227-228).

Відповідно до наданої відомості оприбуткування ТМЦ, придбані позивачем у ТОВ "Інтехліс", були оприбутковані в повному обсязі (а.с. 103-116).

На підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ "Інтехліс" товарів та використання їх у власній господарській діяльності представником позивача надані звіт по витраченим матеріалам у виробництві соків та первинні документи щодо реалізації виготовлених соків (а.с.118-176).

Також, в матеріалах справи містяться: Специфікація продукції, ЄС номер продукту 604006, назва продукту: Сік основа, виданий Фабрикою Харчових продуктів Esarom ГмбХ (виробник товару), та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.11.09 року №05.03.02-03/71953 на товар "Сок-основа 604006" (строк дії - 3 роки), що підтверджують якість придбаного у ТОВ "Інтехліс" товару (а.с.234-235).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП "Чугуївський завод мінеральних вод". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП "Чугуївський завод мінеральних вод" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Інтехліс", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Інтехліс", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується виключно на висновках Акту Індустріальної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 р. № 555/22-207/35245557 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтехліс".

Проте, необхідно зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.12 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.13 року, по справі № 2а-12727/11/2070 адміністративний позов ТОВ "Інтехліс" задоволено, визнано незаконними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо складення актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ІНТЕХЛІС", зокрема, № 555/22-207/35245557 від 10.08.12 року, зобов'язано Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості, внесені на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕХЛІС", зокрема від 10.08.2012 року №555/22-207/35245557, та поновити раніше видалені відомості, що відповідають даним податкової звітності позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехліс" за наступні податкові періоди: лютий - грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в Акті Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, не беруться колегією суддів до уваги в якості допустимих доказів по цій справі.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що вказані відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Інтехліс" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. по справі № 820/3788/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.