Ухвала суду № 33943312, 03.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 815/3233/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Беліогло А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Южному, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 58 Конституції України щодо зворотної дії законів у часі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок щодо можливості застосування до спірних правовідносин санкцій, які передбачені Податковим кодексом України, оскільки він почав діяти після скоєних позивачем правопорушень.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції просив рішення суду першої інстанції в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Окрім того, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ДПІ у м. Южному було заявлено клопотання про необхідність заміни сторони у справі на правонаступника, у зв'язку із реорганізацією.

Згідно Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», Державну податкову інспекцію у м. Южному Одеської області Державної податкової служби реорганізовано у «Державну податкову інспекцію у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області».

Наведене підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №204066.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 55 КАС України суд замінив сторону апеляційного провадження в особі Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на належного правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено та вбачається з наявних в матеріалах справи звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, обсяг виручки від реалізації товарів позивача за 2010 рік склав 304537,19 грн.

В період з 21 грудня 2012 року по 27 грудня 2012 року проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 19/1/17-0019/НОМЕР_1 від 09 січня 2013 року, у висновку якого зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме: п. 203.1 ст. 203 ПК України за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2011 року по вересень 2012 року; - ст. 185, 187, 188 ПК України за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 62393, 23 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000281701 від 12 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76085, 64 грн. (а.с. 28).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач, в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», не зареєструвався платником податку на додану вартість.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, до 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон №168).

З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК, розділ п'ятий якого визначає правові засади справляння податку на додану вартість.

Відповідно пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону №168 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Положення п. 181.1 ст. 181 ПК України містять аналогічні вимоги щодо обов'язкової реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.

Однак, в порушення вищенаведених вимог, позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість.

Про вказані порушення податкового законодавства, податковим органам стало відомо під час проведення перевірки в грудні 2012 року, що відображено у висновках до акту перевірки від 09 січня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення.

З огляду на вищезазначене, та з урахуванням того, що положення п. 181.1 ст. 181 ПК містять вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість аналогічні тим, що були встановлені п. 2.3 ст. 2 Закону №168, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо правомірності дій відповідача з приводу застосування до позивача донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76085, 64 грн.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлений 07.10.2013 року.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова