Ухвала суду № 33942885, 17.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р.Справа № 816/442/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

за участю представника позивача: Капліна В.В.

за участю представника відповідача: Нальотова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 816/442/13-а

за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет" (далі за текстом ВБКП "Рассвет"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року № 0000101501/5 та № 0000111501/55.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. задоволено позовні вимоги ВБКП "Рассвет".

Визнано протиправними та скасуваними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 11 січня 2013 року № 0000101501/5 та від 11 січня 2013 року № 0000111501/55.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" (ідентифікаційний код 24831310) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. по справі № 816/442/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ВБКП "Рассвет"у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилався на те, що постанова винесена законно, обґрунтовано, відповідно до норм чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Рассвет" 01 липня 1997 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 24831310) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 630003 (том І а.с. 13)). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем в період з 12.11.2012 року по 20.12.2012 року була проведена камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року, результати якої оформлені актом перевірки від 20.12.2012 року № 5648/15-121/24831310 (а.с. 16-21, т. 1).

У висновках акту перевірки від 20.12.2012 року № 5648/15-121/24831310 в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 138.1, статті 138, статті 139 Податкового кодексу України, що стало наслідком завищення суми витрат підприємства на суму6218051,00 грн. та заниження податку на прибуток на 592375,00 грн. за 9 місяців 2012 року.

На підставі акта перевірки від 20 грудня 2012 року № 5648/15-121/24831310 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми "П" від 11 січня 2013 року № 0000101501/5 (том І а.с. 9), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму в розмірі 3397217,00 грн. та форми "Р" від 11 січня 2013 року № 0000111501/55 (том І а.с. 11), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 592375,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 296187,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, тому, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що як вбачається з акта перевірки від 20 грудня 2012 року № 5648/15-121/24831310 одним з висновків податкового органа, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості проведеного аналізу податкової звітності позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток за періоди з липня по вересень 2012 року, перше півріччя 2012 року, ІІІ квартал 2012 року відповідно до яких контролюючим органом встановлено розбіжності між обсягами придбання та витратами від операційної діяльності, що призвело до висновку про допущення завищення суми витрат підприємства на 3373949,00 грн.

Відхиляючи вищевказане твердження податкового органа суд першої інстанції зауважає на той факт, що податковим органом не досліджувались жодні первинні бухгалтерські документи та відомості головної книги підприємства, що інспектором Кременчуцької ОДПІ зроблено висновок про наявність завищення витрат підприємства лише не підставі аналізу податкових декларацій позивача.

Враховуючи відсутність у відповідача жодних доказів на підтвердження висновку акта перевірки у цій частині, суд визнає останній безпідставним, необґрунтованим та таким, що спростовується документами, наявними в матеріалах справи.

Інший висновок акта перевірки від 20 грудня 2012 року № 5648/15-121/24831310, що призвів до прийняття податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 11 січня 2013 року № 0000101501/5 та № 0000111501/55 ґрунтується на відомостях акта документальної планової виїзної перевірки позивача за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року від 12 вересня 2012 року № 3561/22-209/24831310. Інспектор, керуючись відомостями зазначеного акта документальної планової виїзної перевірки, дійшов висновку про неправомірне неврахування позивачем у своєму бухгалтерському обліку та при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року висновків зазначеної перевірки, якою встановлено витрати за І півріччя в розмірі 2320162,00 грн., та протиправне не врахування позивачем суму витрат, визначену податковим повідомленням-рішенням від 28 вересня 2012 року № 0012482301/1502.

Спростовуючи викладене твердження акта перевірки від 20 грудня 2012 року № 5648/15-121/24831310, суд першої інстанції підтримує доводи позивача про те, що податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року № 0012482301/1502, неврахування якого при формуванні витрат та податкових зобов'язань з податку на прибуток ставиться контролюючим органом у вину позивачу, скасоване постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2а-1670/6454/12 (том І а.с. 162-173), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року (том ІІ а.с. 4-13).

Таким чином, суд першої інстанції визнає правомірним неврахування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року № 0012482301/1502 при формуванні витрат та податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ "Рассвет" під час перебігу процедури судового оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє не вважалось узгодженим та не є таким на дату розгляду даної справи судом.

Щодо висновку акта перевірки від 20 грудня 2012 року № 5648/15-121/24831310 про нікчемність правочинів позивача з ПП "Троян-СВ" також не може бути оцінений як обґрунтований та неупереджений з наступних підстав.

Судом першої інстанції були досліджені первинні документи бухгалтерської та фінансової звітності, господарсько-правові договори, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, ТТН та інші докази транспортування, виписки з розрахункового рахунка, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери та відомості по рахунках, акти списання у виробництво позивача, оформлені на виконання угод з ПП "Троян-СВ" за охоплений перевіркою період, які в повному обсязі спростовують доводи акта перевірки від 20 грудня 2012 року № 5648/15-121/24831310 та свідчать про правомірне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за правочинами з ПП "Троян-СВ".

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, складені контрагентом позивача для документального оформлення виконаної угоди, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності - зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено. Посилання відповідача на висновок акта перевірки ПП "Троян-СВ" про визнання усіх угод зазначеного підприємства за період з травня по липень 2012 року нікчемними, як на підставу для невизнання сум витрат позивача за липень 2012 року, суд відхиляє з мотивів безпідставності та зазначає, що відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимогами частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Кременчуцькою ОДПІ не надано належних доказів щодо визнання господарсько-правових угод між позивачем та ПП "Троян-СВ" нікчемними.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 26.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, ч. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 816/442/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2013 р.