Ухвала суду № 33941874, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3123/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «О.Бетон» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «О.Бетон» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 04.06.2013 № 0000871502/723.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У травні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 17.05.2013 № 661/1502/34161974/70, яким встановлені порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V та пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 25.11.2011 № 1492 Міністерства фінансів України, що виявилось у не нарахуванні та не сплаті штрафу у зв'язку з виправленням помилки у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року при поданні уточнюючого розрахунку.

На підставі висновків акту перевірки 17.05.2013 ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0000871502, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у сумі 554,10 грн., з яких 0,00 грн. - за основним платежем та 554,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафом).

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що факти заниження податкового зобов'язання (недоплати) внаслідок подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року та уточнюючого розрахунку відсутні, а тому застосування до ТОВ «О.Бетон» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) відбулось безпідставно.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок як самостійний документ, в якому виправив помилку, якої він припустився при заповненні рядку 25.1 податкової декларації за березень 2013 року, але при цьому самостійно не нарахував суму штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, як це передбачено підпунктом «а» пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

ТОВ «О.Бетон» є юридичною особою, що зареєстрована 19.11.1991 виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби.

19.04.2013 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій заповнив показники рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - 11 082, 00 грн., та рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду» - 11 082, 00 грн., але не заповнив рядок 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету».

Спір щодо подання позивачем до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року від 19.04.2013 та уточнюючого розрахунку від 26.04.2013 між сторонами відсутній. Однак, позивач зазначає, що задекларував суму податкового зобов'язання, вказавши його суму в рядках 18 та 25 декларації, сплатив суму податку в повному обсязі в установлений законом строк (платіжні доручення від 29.04.2013 № 242 на суму 2 000, 00 грн. та від 29.04.2013 № 608 на суму 9 200, 00 грн.). Помилка в декларації - не заповнення рядка 25.1 має методологічний характер і не призвела до заниження податкового зобов'язання.

Доводи апелянта про те, що незаповнений позивачем рядок 25.1 декларації ототожнюється з недекларуванням податкового зобов'язання, не зважаючи на показники заповненого рядку 25, а тому оцінюється як заниження податкового зобов'язання та при подачі уточнюючого розрахунку покладає на платника податку нарахувати і сплатити до бюджету штраф у розмірі трьох відсотків від суми заниження є необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. «а» п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Згідно з пунктом 120.1 статі 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації штраф у розмірі трьох відсотків нараховується на суму недоплати лише за наявності факту недоплати за відповідним податком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт заниження податкового зобов'язання відсутній, якщо платник податків визначив (задекларував) самостійно суму податкового зобов'язання, заповнивши рядки 18 та 25 декларації, але не заповнивши рядок 25.1 враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228 в рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:» декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1.

На підставі аналізу вказаної норми, а також назви рядку 25 декларації колегія суддів вважає, що платник податків не може вважатися таким, що не визначив податкове зобов'язання (занизив податкове зобов'язання), якщо він зазначив у рядку 25 певний показник, що має позитивне значення оскільки рядки 25.1 та 25.2 декларації є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків. Виявлена суперечність у показниках податкової звітності утворює підстави для проведення перевірки платника податків згідно з положеннями статті 78 Податкового кодексу України і не може без перевірки призводити до висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання.

Більш того, враховуючи показники податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року (від 19.04.2013) та уточнюючого розрахунку (від 26.04.2013) колегія суддів зазначає, що сума визначеного позивачем податкового зобов'язання є однаковою - 11 082, 00 грн., а уточнення пов'язується з виправленням методологічної помилки щодо заповнення рядків декларації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно застосовано до ТОВ «О.Бетон» штрафні (фінансові) санкції (штраф) в порядку пп. «а» п. 50.1 ст. 50 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.