Ухвала суду № 33941864, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6954/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЕР ГРУП» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВІТЕР ГРУП» звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС від 29.04.2013 № 0003122260, № 0003112260 та № 0003102260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІТЕР ГРУП» з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдтех» (код ЄДРГІОУ 38123948) та ТОВ «ТК Смарт» (код ЄДРПОУ 33751018) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт №417/22-6/36507442 від 12.04.2013.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач в ході проведення перевірки дійшов до висновку про те, що позивачем у перевіряємому періоді допущено наступні порушення:

1) п. 44.1. ст. 44, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 89967,00 грн., в т.ч. по періодах: II квартал 2012 року на суму 84280,00 грн.; III квартал 2012 року на суму 5687,00 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 48191,00 грн., а саме: за травень 2012 року на суму 5842,00 грн., за червень 2012 року на суму 8874,00 грн., за липень 2012 року на суму 33475,00 грн. - завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) за травень 2012 року у сумі 37491 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 29.04.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003112260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 60 239, 00 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 48 191, 00 грн., за штрафними санкціями - 12 048,00 грн.

- № 0003102260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 112 459, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 89 967, 00 грн., за штрафними санкціями - на 22 492, 00 грн.;

- № 0003122260, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 37 491 грн.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «ТК Смарт» та ТОВ «Трейдтех», а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 29.04.2013 № 0003122260, № 0003112260 та № 0003102260 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ним правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання, оскільки ТОВ «ВІТЕР ГРУП» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «ТК Смарт» та ТОВ «Трейдтех», які не підтверджені необхідними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у перевіряємому періоді мав договірні правовідносини з ТОВ «ТК Смарт» та ТОВ «Трейдтех».

Так, між ТОВ «ВІТЕР ГРУП» та ТОВ «ТК Смарт» (код ЄДРПОУ 33751018), укладено договір № 18/12 від 09.04.2012 «Про надання послуг». Предметом договору є виготовлення відео програм та інших телевізійних продуктів. Також була укладена додаткова угода № 1 від 25.05.2012, до договору «Про надання послуг» № 18/12 від 09.04.2012, відповідно до якої надавались послуги з технічного забезпечення телевізійної зйомки камерою Sony HXR-NX5E. При цьому, виконання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами підтверджується актом про надання послуг від 09.04.2012 №18/12, податковими накладними від 23.04.2012 №2, від 24.04.2012 №4, від 14.05.2012 №2, від 15.05.2012 №3, від 14.06.2012 №92; банківськими виписками щодо оплати по даних договорах.

Крім того, позивачем з ТОВ «Трейдтех» укладено договір від 30.05.2012 №19/8 про виготовлення телевізійного продукту, згідно якого виконавець (ТОВ «Трейдтех») бере на себе зобов'язання виготовити телевізійний продукт для замовника, зокрема, здійснити зйомку програми, телемонтаж програми, провести переговори щодо телетрансляції програми, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

01.06.2012 між позивачем та ТОВ «Трейдтех» укладено договір № 01/05 про надання технічних послуг, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та профілактики знімальної техніки, послуги щодо технічного забезпечення зйомок та/або монтажу телепередачі, із використанням обладнання та технічного персоналу виконавця, а також обладнання та персоналу третіх осіб.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується податковими накладними від 12.06.2012 №105, від 14.06.2012 №128, від 21.06.2012 №106, від 25.06.2012 №129, від 05.07.2012 №1.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає ТОВ «ВІТЕР ГРУП» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ТК Смарт» та ТОВ «Трейдтех».

Доводи апелянта про недекларування контрагентами сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «ТК Смарт» та ТОВ «Трейдтех», а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС від 29.04.2013 № 0003122260, № 0003112260 та № 0003102260 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 № 0003122260, № 0003112260 та № 0003102260.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.