Постанова № 33941835, 17.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2013 року № 826/11407/13-а

за позовом ОСОБА_1 доФонду гарантування вкладів фізичних осіб провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Н.А., в якому просила:

1. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

2. Визнати неправомірним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

В процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що спір в частині вимог, заявлених до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» Соловйової Н.А., не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Такий спір, фактично, є спором про право, що виник між фізичною особою - кредитором та банком щодо повернення грошових коштів за рахунок активів банку. В зв'язку з чим, ухвалою Оружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2013 року провадження по справі № 826/11407/13-а в частині вимог до Уповноваженої особи фонду було закрито, роз'яснено позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, Оружним адміністративним судом м. Києва розглядається позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з наступними вимогами:

1. Визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

2. Визнати неправомірним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач необґрунтовано відмовив у включенні її вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» в зв'язку з пропуском встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строку їх пред'явлення.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки встановленим законодавством строк був пропущений з поважних та незалежних він неї причин, бездіяльність відповідача щодо не включення вимог до реєстру є протиправною та такою, що порушує її майнові права, як спадкоємця вкладника.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що не порушував прав позивача та діяв у відповідності з законом та на підставі наданих йому повноважень. Відповідач вважає заявлені до нього вимоги безпідставними, оскільки в силу чинного законодавства Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вчиняє жодних дій та не виносить жодних рішень щодо прийняття та включення до реєстру вимог кредиторів. Виконавча дирекція Фонду не включає вимоги осіб до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а лише затверджує його.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 22.07.2013 року відкрито провадження по справі № 826/11407/13-а.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Відповідач позов не визнав, в задоволені прозову просив.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У 2012 році між ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» та ОСОБА_3 було укладено низку договорів банківських вкладів, а саме:

- 06.08.2012 року договір банківського строкового вкладу «Пенсійний» № ПСГ(366)1205, за яким відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1, особовий рахунок НОМЕР_2;

- 04.09.2012 року договір банківського строкового ваду «Пенсійний» № ПСГ(366)2587, за яким відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1, особовий рахунок НОМЕР_3;

- 17.09.2012 року договір банківського строкового ваду «Пенсійний» № ПСГ(366)568, за яким відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1, особовий рахунок НОМЕР_4;.

- 15.10.2012 року договір банківського строкового ваду «МОРЕ ВІДСОТКІВ» № НОМЕР_5, за яким відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_6, особовий рахунок НОМЕР_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить Свідоцтво про смерть, видане 25.12.2012 року. В зв'язку зі смертю ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відкрито спадкову справу.

Згідно довідки вих. № 11-01/49-576/1 від 25.01.2013 року, виданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» на запит приватного нотаріуса, станом на 24.01.2013 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1, відкритому 06.08.2012 року, складає 70000 грн., нараховані відсотки 2858; залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1, відкритому 04.09.2012 року, складає 107000 грн., нараховані відсотки 4547 грн.; залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1, відкритому 17.09.2012 року, складає 15191 грн., нараховані відсотки 273 грн.; залишок коштів на рахунку № НОМЕР_6, відкритому 15.10.2012 року, складає 20000 грн., нараховані відсотки 1303 грн.

Відповідно до рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 17, № 18 від 20.03.2013 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА»; призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Н.А., виконуючим обов'язки в період відсутності Соловйової Н.А. призначено ОСОБА_5

26.03.2013 року в газеті «Урядовий кур'єр» розміщено повідомлення про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» з 21.03.2013 року та призначення уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» Соловйову Н.А. В повідомлені зазначено, що виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відбуватимуться з 27.03.2013 по 14.05.2013 року через установи банку-агента Фонду - АТ «Райффайзен Банк Аваль». Вимоги вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. Інші вимоги кредиторів приймаються за адресою банку протягом 30 днів з дня опублікування даного оголошення про відкликання банківської ліцензії та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку

Аналогічне повідомлення також було розміщено 26.03.2013 в газеті «Голос України».

16.06.2013 року дружина померлого ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» в особі Соловйової Н.А. з письмовою заявою вх. № 14/06/03. В цій заяві ОСОБА_1 підтвердила отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних 200000 грн., в межах гарантованої Фондом суми вкладів, в зв'язку з чим просила повернути їй іншу заборгованість по вкладах її чоловіка на загальну суму близько 130000 грн. та нараховані на неї відсотки.

Листом № 2728 від 21.06.2013 року за підписом в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» ОСОБА_7 повідомлено позивачу, що вимоги вкладників в зв'язку з ліквідацією банківської установи приймаються в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 45 цього Закону кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду свої вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду. Зазначено, що приймання вимог до ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» було припинено 25.04.2013 року. Оскільки в силу закону будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, крім вимог вкладників в межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами, вважаються погашеними, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті її заяви для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

ОСОБА_1 вважає бездіяльність щодо не включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів протиправною та такою, що порушує її права, як спадкоємиці вкладника банку. Так, позивач зазначає, що 21.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 на 1/6 частку в спадщині, що складається, в тому числі, з зазначених вище грошових вкладів в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА». ОСОБА_1 вважає, що оскільки дія договорів не припинилась, відсотки на суму вкладів продовжують нараховуватись, вона має беззаперечне право на 1/6 частку усіх вкладів в ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», а також нараховані на них станом на 14.06.2013 року відсотки, що складає 56962, 42 грн.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що оскільки строк звернення з вимогами до банку був пропущений з поважних та незалежних від неї причин, зазначена обставина мала бути врахована відповідачем при включені її вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів для задоволення їх в ліквідаційній процедурі.

Вирішуючи дану справу на підставі норм чинного законодавства та наявних матеріалів справи суд виходить з наступного.

Процедура та особливості ліквідації банків врегульовані, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначеним Законом передбачено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Фонд призначає уповноважену особу та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Статтею 45 Закону передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації. Крім того, оголошення, що містять інформацію про ліквідацію, розміщуються в усіх приміщеннях банку, де здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Статтею 49 Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів. Так, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. В п. 8 ст. 49 зазначено, що вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Таким чином, у уповноваженої особи, що діє від імені банку, були відсутні правові підстави для прийняття заяви позивача, поданої після 25.04.2013 року.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Отже, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладений обов'язок щодо повернення за рахунок коштів Фонду гарантованої державою суми вкладу. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що спір між позивачем та відповідачем в частині суми, повернення якої гарантоване законодавством за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відсутній.

В свою чергу, прийняття вимог кредиторів до банку - боржника та формування реєстру не належить до повноважень відповідача, а здійснюється від імені банку уповноваженою особою. Як вірно зазначив відповідач в своїх письмових запереченнях проти позову, до повноважень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належить лише затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та погодження внесення змін до нього у випадках, прямо встановлених законодавством (п. 4.31. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2 від 05.07.2012 року).

Отже, жодних рішень, дій чи протиправної бездіяльності щодо включення або не включення вимог позивач до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» відповідач не міг вчинити в силу закону.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що діями відповідача - суб'єкта владних повноважень права позивача не порушені. В свою чергу, відсутність порушеного права позивача, яка потребує захисту в порядку адміністративного судочинства, є самостійною підставою для відмови у задоволені позову.

Крім того, не підтверджуються наданими в справу доказами та не відповідають обставинам справи інші доводи ОСОБА_1, що викладені в позовній заяві.

Зокрема, не підтверджуються матеріалами справи доводи про те, що позивач отримав можливість звернутись до уповноваженої особи Фонду лише після отримання свідоцтва про право на спадщину. Також, не ґрунтуються на матеріалах справи доводи про те, що до оформлення права на спадщину уповноважена особа Фонду неодноразово відмовляла позивачу у включені вимог до реєстру акцептованих кредиторів з тих підстав, що його право на суму вкладу не було підтверджене належними документами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видане нотаріусом 21.06.2013 року, тоді як до банку позивач звернувся 14.06.2013 року, тобто раніше ніж право на спадщину було оформлено. В свою чергу, з наданої у справу відповіді в.о. уповноваженої особи Фонду вбачається, що причиною відмови у включенні до реєстру вимог кредиторів є пропуск встановленого законодавством присічного строку.

Доводи позивача про те, що на суму вкладів за депозитними договорами продовжують нараховуватись відсотки по червень 2013 року суперечать нормі ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Враховуючи зміст зазначеної норми Закону, а також оскільки повернення частини вкладів гарантовано за рахунок коштів Фонду, не можна погодитись з обґрунтованістю визначеної позивачем суми, на яку він просить включити його до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ББАНК» ТАВРИКА».

Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач був зобов'язаний повідомити її особисто про необхідність подання заяви з кредиторськими вимогами до банку не мають під собою правового підґрунтя.

Стосовно посилань на п. 4.31. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2 від 05.07.2012 року, якою передбачено можливість внесення змін до реєстру акцептованих кредиторів, суд звертає увагу, що вказаною статтею чітко визначені підстави для внесення таких змін. Зокрема, такі зміни вносяться на підставі свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які були визнані уповноваженою особою та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Зазначена норма кореспондується зі нормами ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», де визначено, що незаявлені своєчасно, а отже - невключені до реєстру, вимоги є погашеними, отже, зміни за такими вимогами до реєстру не вносяться.

Таким чином, дослідивши надані сторонами у матеріали справи документи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши надані сторонами у матеріали справи документи, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України на підставі своїх повноважень, передбаченим законом способом та прав позивача не порушував.

Викладені в позовній заяві доводи щодо протиправності дій/бездіяльності відповідача свого підтвердження не знайшли та були спростовані в ході судового розгляду. Крім того, позивачу роз'яснено його право на звернення до відповідного районного суду для вирішення цивільно-правого спору, який, як вбачається з матеріалів, існує між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК «Таврика» щодо повернення грошових коштів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.