Постанова № 33941590, 07.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКАРАЇНИ

07 жовтня 2013 р. Справа № 804/10628/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріЧмоні А.О. за участю: представників позивача Калініченко О.М., Селезньова А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дніпроагроресурс" до Верхньодніпровської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дніпроагроресурс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000172220, №0000182220 від 14 березня 2013 року, прийняті Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є необґрунтованими. На час перебування у господарських відносинах з ТОВ «Лігран» підприємство було зареєстроване в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, ПП «Дніпроагроресурс» вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість та на включення до витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про нереальність правочинів, та порушення податкового законодавства ПП «Дніпроагроресурс».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень на позов не надав, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що адміністративний позов ПП «Дніпроагроресурс» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Дніпроагроресурс» зареєстроване 25.05.2000 р. Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

З 28.01.2013 р. по 01.02.2013 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Дніпроагроресурс» по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за грудень 2011 року та квітень 2012 року.

За результатами перевірки Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією 8 лютого 2013 року складено акт №107/222-30895955, в якому встановлено нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПП «Дніпроагроресурс» товару у ТОВ «Лігран» та його подальшої реалізації; порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 , п.п 135.4.1 п.135.4 , п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.138.4 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток у сумі 6 800,53 грн.; порушення ст.185, п. 187.1 ст.187, ст.188, п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 2 805,04 грн.

На підставі акту перевірки від 08.02.2013 року №107/222-30895955, відповідачем 14 березня 2013 року були прийняті та направлені позивачу податкове повідомлення-рішення №0000172220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 3 506,30 грн., з яких 2 805,04 грн. основний платіж, 701,26 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000182220 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6 800,53 грн., з яких 6 800,53грн. основний платіж, 0,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган визначив нереальність господарської операції між Позивачем та ТОВ «Лігран», в результаті порушень якого своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, складені ним первинні документи не мають статусу первинних і носять протиправний характер.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачена грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладання таких договорів; б) роботи (послуги) що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, яка встановлює порядок визначення доходів та їх склад, до інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, зазначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді , безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 та у статті 139 ПК України.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться процентні витрати за кредитно-депозитними операціями в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково - касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; відємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; відємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 ст.153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В період з 01 січня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 16.12.2011 року між позивачем ПП «Дніпроагроресурс» та ТОВ «Лігран» був укладений договір №161211, предметом якого є купівля-продаж електрообладнання та приладдя та договір поставки №371 від 13.03.2012 року предметом якого є витратні матеріали.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Так на виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Лігран» на адресу ПП «Дніпроагроресурс» видало видаткові накладні №161211 від 16.12.2011 року, №2012111 від 19.12.2011 року, №191211 від 19.12.2011 року, №371/2 від 10.04.2012 року, податкові накладні №497 від 16.12.2011 року, №555 від 19.12.2011 року, №554 від 19.12.2011 року, №526 від 10.04.2012 року.

Розрахунки за отримані послуги підтверджуються платіжними дорученнями №44 від 30.08.2012 року, №27 від 09.07.2012 року, №26 від 04.07.2012 року.

Сума ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Лігран» відображена ПП «Дніпроагроресурс» у складі податкового кредиту, а вартість витрат віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування .

Транспортування здійснювалось без залучення сторонніх транспортних підприємств, на орендованому транспорті у Калініченко О.М. згідно договору позички від 01.01.2011 року та у ПП Кандаурова згідно договору №2/01 від 04.01.2011 року.

Придбану у ТОВ «Лігран» продукцію реалізовано Верхньодніпровській районній санітарно-епідеміологічній станції за договорами №161201 від 16.12.2011 року, №191201 від 19.12.2011 року, №191202 від 19.12.2011 року та ПАТ «Дніпропетровський крохмалепатоковий комбінат» за договором №130112 від 13.01.2012 року.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Лігран», сумнівність якої зазначена в акті перевірки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням (припинення його юридичної особи) враховуючи передусім період здійснення господарських операцій. Відсутня також інформація, що контрагент позивача не був зареєстрований платниками ПДВ та не мав права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та відображення у складі витрат.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ПП «Дніпроагроресурс» та ТОВ «Лігран» не мають реального характеру став акт від 28.12.2012 року №7250/224/34656476 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ « Лігран» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, яким зазначено відсутність у ТОВ «Лігран» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 роки, порушення ТОВ «Лігран» статті 185 Податкового кодексу країни в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару з контрагентами-постачальниками та контрагентами -покупцями, зазначеними в таблиці.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт від 28.12.2012 року №7250/224/34656476 є доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність ТОВ «Лігран» і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо з ПП «Дніпроагроресурс», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі №804/1724/13-а було визнано протиправними дії податкового органу, щодо проведення перевірки та щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ТОВ «Лігран» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям у період з 2011-2012 рр.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, що позивачем укладено нереальні правочини з зазначеним контрагентом.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції з ТОВ «Лігран» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПП «Дніпроагроресурс» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість та на включення до витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ПП «Дніпроагроресурс». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ПП «Дніпроагроресурс» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Дніпроагроресурс" до Верхньодніпровської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000172220 від 14.03.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000182220 від 14.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Дніпроагроресурс" , сплачений ним судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська