Постанова № 33941172, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року № 826/10544/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Лакталіс-Україна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпро скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0000232310

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» (надалі - позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2013 №0000232310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/10544/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 29.07.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми від'ємного значення податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що позивачем неправомірно сформовано від'ємне значення ПДВ в податковій декларації з ПДВ за грудень 2012. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №328/40-20/23-20/25593656 від 22.03.2013, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000323310, яким позивачу, за порушення п.185.1, 198.3, 200.1, 200.4, 200.14 ПК України, зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 37 767 030грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 9 447 757,50грн., всього в сумі 47 214 787,50грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, зменшення суми від'ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, контролюючий орган зазначає, що ДП «Лакталіс-Україна» в декларації з ПДВ за грудень 2012, не враховані результати попередньої перевірки (акт №1390/40-20/25593656 від 04.12.2012), в частині норм п.200.6 ПК України, внаслідок чого останнім безпідставно віднесено до р.23.2 декларації за грудень 2012 суми ПДВ в розмірі 37 767 030грн., чим порушено п.200.4 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування в сумі 37 767 030грн., яка підлягає зменшенню.

При цьому, посадовими особами контролюючого органу положення п.200.14 ПК України сприймаються таким чином, що оскільки податковим повідомленням-рішенням №0001504020 від 20.12.2012, що прийнято на підставі акта №1390/40-20/25593656 від 04.12.2012, сума бюджетного відшкодування в розмірі 38 134 663грн. вже була внесена в облікові дані позивача у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, то відображення позивачем суми в розмірі 37 767 030грн. в податковій декларації за грудень 2012 є неправомірним, оскільки позивач, за таких обставин, на думку відповідача, штучно дублює бюджетне відшкодування, яке вже містилось в обліковій картці платника ПДВ ДП «Лакталіс-Україна», на чому наполягає відповідач.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, при цьому зазначаючи наступне.

04 грудня 2012 відповідачем складено (попередній) акт перевірки №1390/40-20/25593656 з питань достовірності нарахування ДП «Лакталіс-Україна» від'ємного значення ПДВ за вересень 2012, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з червня 2010 по серпень 2012.

На підставі даного акта перевірки, суб'єктом владних повноважень прийнято два податкові повідомлення - рішення від 20.12.2012 №0001504020, 0001514020.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням №0001504020, позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38 134 663грн.

У зв'язку із цим, як вбачається зі змісту даного ППР, відповідно до пп.200.14 ПК України, податковий орган вважає, що ДП «Лакталіс-Україна» добровільно відмовилось від отримання суми бюджетного відшкодування в розмірі 38134663грн., внаслідок чого до відома позивача доведено, що зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

В той же час, податковим повідомлення-рішенням №0001514020 позивачу, за порушення пп.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8, 7.4.1, 7.4.5, зменшено розмір від'ємного значення в сумі 367 633грн.

З урахуванням викладеного, відповідач наполягає на тому, що спірна сума від'ємного значення ПДВ в розмірі 37 767 030грн. (38 134 663 - 367 633) автоматично була внесена в картку особового рахунку позивача, що ведеться в органі ДПС, внаслідок чого, ДП «Лакталіс-Україна» неправомірно визначено в р.23.2 Декларації з ПДВ за грудень 2012 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів) в розмірі 37 767 030грн., адже дана сума і так обліковувалась за позивачем.

Втім, матеріалами справи підтверджується, що згідно акта звірки від 31.12.2012 по ПДВ за період з 01.01.2012 по 30.12.2012 за ДП «Лакталіс-Україна» не обліковувалось від'ємне значення ПДВ в сумі 37 767 030грн.

Разом з тим, згідно акта звірки №2990-20 від 27.05.2013, лише станом на 01.02.2013 в картці особового рахунку позивача контролюючим органом було відображено від'ємне значення ПДВ в розмірі 37 767 030грн., що повністю спростовує твердження відповідача про автоматичне включення даної суми до облікових даних ДП «Лакталіс-Україна» на підставі податкових повідомлень - рішень від 20.12.2012 №0001504020, 0001514020.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) кредиту.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого

відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.3. Податкового кодексу України).

При цьому, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, визначає, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.6 та 200.7 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п. 200.7)

Суд приходить до висновків, що даною правовою нормою визначено порядок дій платника податку з моменту виникнення права на відшкодування, зокрема, право платника при прийнятті рішення про повернення, на подання заяви про відшкодування.

Судом вбачається, що виникнення такого права нормами Податкового кодексу України, обумовлено виникненням права на відшкодування, тобто періодом виникнення права на податковий кредит, або наступним податковим періодом.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України.

Податковим кодексом встановлюється збалансована система, якою визначається момент виникнення права на податковий кредит, дана система співвідноситься з системою виникнення податкових зобов'язань, в свою чергу виникнення права на бюджетне відшкодування та період такого виникнення, повинно відповідати виникненню обов'язку зі сплати, зокрема, періоду сплати.

Так, відповідачем не заперечувалось, що ДП «Лакталіс-Україна», в період з червня 2010 по вересень 2012, під час імпортування товарів на митну територію України, сплачувало до Державного бюджету України відповідні суми податку на додану вартість. В подальшому, такі суми включались до податкового кредиту, у відповідності до вимог чинного законодавства, що контролюючим органом не спростовується, а у суду не виникає сумніву, в даному випадку, з приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту в розмірі 37 767 030грн.

В той же час, відповідні суми сплаченого ПДВ не заявлялись позивачем до бюджетного відшкодування, при виникненні права на таке відшкодування, а відображались у залишку від'ємного значення (рядок 24 Декларації).

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд зазначає, що п.123.1.ст 123 Податкового кодексу України, передбачає застосування фінансової санкції до платників податків, якими було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ та фактично відшкодовано заявлену сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачу фактичного бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 37 767 030грн., на момент проведення перевірки, здійснено не було.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ визначається «Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492.(надалі Порядок).

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (П.4.6.3.Р.V Порядку)

Відповідно до п. 4.6.4 розділу V Порядку, встановлено якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

П. 4.6.5. розділу V Порядку, платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Згідно п.4.6.6. розділу V Порядку, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, викладене вище вказує на те, що єдиним та виключним способом визначення платником податку напрямку бюджетного відшкодування є внесення у відповідний рядок податкової декларації та заяві про відшкодування обраного напрямку такого повернення (ст. 200 Податкового кодексу), як гарантоване державою право на отримання платником бюджетного відшкодування.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем норм податкового законодавства при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого податкове повідомлення - рішення №0000232310 від 11.04.2013 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС м. Києва №0000232310 від 11.04.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» (код ЄДРПОУ 25593656, адреса: 04050, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (адреса: 03680, м. Київ, вулиця Леванєвського, 2).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.