Ухвала суду № 33941013, 17.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

17 вересня 2013 року м. Київсправа №826/11407/13-а

за позовом ОСОБА_1 до1.Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Н.А.

провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Н.А. з наступними позовними вимогами, а саме:

1. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

2. Визнати неправомірним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БАНК «ТАВРИКА».

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

За наслідком розгляду справи, суд дійшов висновку, що даний спір в частині вимог, заявлених до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Н.А., не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно зі ст. 45, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду виконує повноваження органу управління банку, банку, вчиняє будь-які дії та приймає рішення, що належать до повноважень органів управління і органів контролю банку. Завданням уповноваженої особи в період ліквідації банку є забезпечення функціонування юридичної особи до її припинення, в тому числі формування реєстру акцептованих кредиторів з метою подальшого задоволення їх вимог за рахунок активів банку. Зазначене також підтверджується змістом письмових заперечень Соловйової Н.А. № 02/3354 від 03.09.2013 року.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що в даному випадку має місце спір про право на кошти, який слід розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини, пов'язані з поверненням вкладу понад суму, гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних, носять цивільно - правовий характер. Такі правовідносини виникли між вкладником та господарюючим суб'єктом - банком, від імені якого діє уповноважена особа. При цьому, жодних владних управлінських функцій по відношенню до позивача уповноважена особа Фонду не здійснює.

Суд враховує ту обставину, що позивач не оскаржує дії чи бездіяльність відповідачів щодо повернення грошей у розмірі, що підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, відповідно до п. 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Гарантована Фондом сума відшкодовується вкладнику, незалежно від пред'явлення вкладником вимоги до банку (ч. 5 Ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача на суму, повернення якої гарантоване Фондом, задоволені у встановленому порядку, отже спір в цій частині між сторонами відсутній. В свою чергу, для включення вкладника до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку з метою повернення суми вкладу, понад гарантовану Фондом суму, встановлена певна процедура. Так, відповідно до ч. 5 ст. 45, ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитори (в т. ч. вкладники) мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду. Зазначений строк в силу Закону є присічним та поновленню або продовженню не підлягає, а тому не заявлені своєчасно вимоги вважаються погашеними (ст. 49 Закону).

Таким чином, на думку суду, слід чітко розрізняти вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його посадових осіб, що випливають з законодавства та пов'язані зі здійсненням суб'єктом владних повноважень відповідних владних управлінських функцій, від цивільно-правових вимог до банку (незалежно від того, здійснює цей банк діяльність через статутні органи управління або через призначених в імперативному порядку адміністратора, ліквідатора, уповноважену особу тощо).

До того ж, порядок оскарження відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора встановлено в ст.112 Цивільного кодексу України, згідно якої, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» Соловйової Н.А. не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивачу, з метою належного захисту порушеного права, слід звернутися до відповідного місцевого суду, що підтверджується, в тому числі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.01.2011 по справі №22-235223.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №826/11407/13-а в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Н.А.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.О. Григорович