Постанова № 33940947, 25.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 року № 2а-10685/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря - Чернявської О.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчука П.І., згідно доручення,

від відповідача: Грабчинського В.Г., згідно доручення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго" до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

КП "Перемишлянитеплоенерго" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області № 0000321300/0 та № 0000331600/0 від 19.05.2010 року, прийняті за результатами невиїзної документальної перевірки позивача від 19.05.2010 року № 0000321600. Даним актом зафіксовано несвоєчасну сплату останнім узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за грудень 2008 року, січень-березень 2009 року. Позивач не погоджується з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки, податкові зобов'язання за період, що перевірявся, були сплачені ним повністю в межах строків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, в яких у графі "призначення платежу" зазначено ПДВ за відповідні періоди. Відповідачем неправомірно було зараховано оплату ПДВ за період, що перевірявся, у погашення боргів минулих періодів. Позивач посилається на те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. В зв'язку з наведеним оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, що є правонаступником ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області, проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов від 29.08.2013 року, суть якого зводиться до наступного. Перевіркою, що проведена ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області 19.05.2010 року, встановлено, що позивач декларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, однак сплачував цей податок із запізненням. Зазначає, що право вибирати призначення платежу належить виключно державному органу, а не платнику податку. Вважає, що податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами", згідно якої податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. В зв'язку з наведеним, просив у задоволенні позову відмовити.

Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.

ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області 19.05.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати КП "Перемишлянитеплоенерго" узгоджених податкових зобов'язань до бюджету (дотримання вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), за результатами якої складено акт № 0000321600 від 19.05.2010 року.

Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за грудень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року, чим порушено п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., з наступними змінами та доповненнями (надалі - Закон № 2181), а саме, сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із затримкою.

У результаті виявлених порушень та на підставі акту перевірки відповідачем виставлено податкові повідомлення-рішення № 0000321300/0 та № 0000331600/0 від 19.05.2010 року, відповідно до яких за затримку на 83 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 4035,95 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від вказаної суми, що становить 807,19 грн. А за затримку на 328 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 87670,02 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 43835,03 грн.

В судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ за грудень місяць 2008 року в сумі 34036,00 грн. було сплачено позивачем у обсязі 17000,00 частинами в межах граничного терміну сплати, відповідно до платіжних доручень № 191 від 27.01.2009 року, № 185 від 22.01.2009 року, у яких призначенням платежу вказано "ПДВ за грудень 2008 року". Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії договору від 30.01.2009 року № 03/24-004, укладеного між позивачем та податковим органом, КП "Перемишлянитеплоенерго" було розстрочено податкове зобов'язання на загальну суму 30000,00 грн. під відсотки на період з 30.01.2009 року по 22.04.2009 року. На виконання такого договору позивачем сплачено решту суми по декларації за грудень 2008 року.

Також, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ за січень місяць 2009 року в сумі 32125,00 грн. було сплачено позивачем у обсязі 2200,00 грн. частинами в межах граничного терміну сплати, відповідно до платіжних доручень № 235 від 20.02.2009 року та № 229 від 17.02.2009 року, у яких призначенням платежу вказано "ПДВ за січень 2009 року". Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії договору від 02.03.2009 року № 11/24-004, укладеного між позивачем та податковим органом, КП "Перемишлянитеплоенерго" було розстрочено податкове зобов'язання на загальну суму 30000,00 грн. під відсотки на період з 02.03.2009 року по 02.06.2009 року. На його виконання позивачем сплачено решту суми по декларації за січень 2009 року.

Також, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ за лютий місяць 2009 року в сумі 29370,00 грн. було сплачено позивачем у повному обсязі частинами в межах граничного терміну сплати, відповідно до платіжних доручень № 299 від 30.03.2009 року, № 297 від 27.03.2009 року, № 290 від 25.03.2009 року у яких призначенням платежу вказано "ПДВ за лютий 2009 року".

Також, в судовому засіданні встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ за березень місяць 2009 року в сумі 56175,00 грн. було сплачено позивачем у повному обсязі частинами в межах граничного терміну сплати, відповідно до платіжних доручень № 307 від 07.04.2009 року, № 316 від 09.04.2009 року, № 324 від 13.04.2009 року, № 329 від 23.04.2009 року, у яких призначенням платежу вказано "ПДВ за березень 2009 року".

Водночас, кошти, згідно вищеперелічених платіжних доручень були зараховані не за відповідні періоди, які вказувались у таких, а в податкову заборгованість, що виникла в минулих періодах.

Тобто, податковим органом було самостійно змінено призначення платежу.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п. 4.1.4 ст.4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.

Відповідно до п. 4.1.5. ст.4 Закону № 2181, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відтак, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.09 року.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зафіксованого у акті перевірки № 0000321600 від 19.05.2010 року. А, відтак, і відсутні підстави для застосування до КП "Перемишлянитеплоенерго" штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області № 0000321300/0 та № 0000331600/0 від 19.05.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго" (81200, Львівська обл., м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 13, код ЄДРПОУ 22368249) 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30.09.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.