Постанова № 33940867, 20.09.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2013 р. Справа № 809/2652/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Дубінської І.В.,

представника позивача Паламарчук О.М.,

представника відповідача Саранчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом: приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року, визнання нечинною податкової вимоги №105-11 від 27.08.2013 року

ВСТАНОВИВ:

28.08.2013 року приватне підприємство (далі-ПП) «Фабрика дитячих меблів» звернулося з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції( далі-ОДПІ) Головного управління (далі-ГУ) Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року позивачу безпідставно донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість(далі-ПДВ) та штрафні санкції в загальному розмірі 19156,13 грн.

Так підставою для прийняття вищевказаного рішення стали викладені в акті перевірки від 01.08.2013 року, висновки ОДПІ про те, що ПП «Фабрика дитячі меблі» внаслідок нездійснення реєстрації платником податку на додану вартість занижено податкові зобов'язання з ПДВ за січень та лютий 2012 року у сумі 15324,90 грн.

Позивач із вказаними висновками посадових осіб ОДПІ, та вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2013 року не погоджується та вважає його протиправним. При цьому у поданому адміністративному позові зазначає, що 05.01.2012 року підприємством у відповідності до вимог статей 181 та 183 Податкового Кодексу ( далі-ПК)України подано до податкового органу реєстраційну заяву платника податку на додану вартість. Листом Коломийської ОДПІ від 18.01.2012 року підприємству було запропоновано подати нову реєстраційну заяву в зв'язку із тим, що попередньо подана заява від 05.01.2012 року підписана особою, відомості про яку не включені до Єдиного державного реєстру. Таким чином на вимогу податкового органу 02.02.2012 року позивачем було подано нову реєстраційну заяву та відповідно з 08.02.2013 року ПП «Фабрика дитячі меблі» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Вищезазначений лист від 18.01.2012 року на думку відповідача є відмовою в реєстрації позивача платником податку на додану вартість. Однак згідно ст.183 ПК України підписання реєстраційної заяви особою, відомості про яку не включені до Єдиного державного реєстру не є підставою для відмови в проведенні реєстрації особи як платника податку.

Таким чином позивач вважає, що ним було здійснено усі необхідні дії для проведення реєстрації платником ПДВ у строк встановлений чинним законодавством.

Крім того до моменту реєстрації платником ПДВ позивач був позбавлений права формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а тому неправомірним є донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року слід визнати протиправним та скасувати.

06.09.2013 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати нечинною та скасувати податкову вимогу за №105-11 від 27.08.2013 року про сплату підприємством податкового боргу в сумі 21216,29 грн., з яких донараховані згідно повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15324,60 грн., штрафні санкції в сумі 3831,23 грн та 2060,46 грн.-пені. Дана вимога на думку позивача є незаконною, так як вищезазначене повідомлення-рішення є неузгодженим та оскаржене ПП «Фабрика дитячі меблі» в судовому порядку, а відтак вказану вимогу слід визнати нечинною та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просила задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, вказаних у поданому запереченні. Суду пояснила, що за наслідками перевірки ПП «Фабрика дитячі меблі», викладеними в акті від 01.08.2013 року, відповідачем було виявлено порушення підприємством вимог податкового законодавства, зокрема, не вчинення у визначені законом строки та порядку дій щодо реєстрації платником ПДВ, у зв'язку із чим було занижено податкове зобов'язання із ПДВ за січень та лютий 2012 року в сумі 15324,90 грн. За результатами перевірки Коломийською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з ПДВ і штрафні санкції в загальному розмірі 19156,13 грн. Представник відповідача зазначила, що у заяві про реєстрацію платником ПДВ від 05.01.2012 року позивачем в порушення п.3.9 Наказу Міністерства Фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» було вказано відомості про заявника, які не включені до Єдиного державного реєстру. Тому 18.01.2012 року податковим органом обгрунтовано було відмовлено підприємству в реєстрації платником ПДВ та запропоновано подати нову реєстраційну заяву, що позивачем і було зроблено 02.02.2012 року. Таким чином у відповідності до п.183.10 ст.183 ПК України позивача притягнено до відповідальності за ненарахування та несплату ПДВ за січень та лютий 2012 року. За таких обставин податкове повідомлення -рішення №0000112202 від 08.08.2013 року та надіслана позивачу у порядку встановленому чинним законодавством податкова вимога № 105-11 від 27.08.2013 року є правомірними та до скасування не підлягають. В задоволенні позову просила відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку суб'єкта ПП «Фабрика дитячі меблі» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 24.05.2011 по 07.02.2012 року.

За результатами перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт за № 117/09-07-22-02/37704747 від 01.08.2013 року( а.с.10-16), в якому зафіксовано, що позивачем в порушення вимог п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за січень та лютий 2012 року в загальному розмірі 15324,90 грн.

На підставі вищевказаного акту Коломийською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області прийнято повідомлення-рішення за № 0000112202 від 08.08.2011 року( а.с.22), згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 15324,90 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 3831,23 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний зв'язок суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства ( далі-КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.2 ст.183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно п.183.8 ст.183 ПК України контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам,визначеним статтею180, п.181.1статті 181, п.182.2 ст.182 та п.183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

У відповідності до п.183.9 ст.183 ПК України, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби.

Згідно п.183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування .

В ході судового розгляду встановлено, що ПП « Фабрика дитячі меблі» було подано реєстраційну заяву платника ПДВ до Коломийської ОДПІ 05.01.2012 року, тобто у строк, визначений чинним законодавством України.( а.с.28).

18.01.2013 року позивачем отримано лист за №398/10 від 18.01.2012 року, згідно якого ПП «Фабрика дитячі меблі» повідомлено, що у поданій підприємством реєстраційній заяві про реєстрацію платником ПДВ від 05.01.2012 року зазначено відомості про заявника, які не включені до Єдиного державного реєстру, чим порушено п.3.9 Наказу Міністерства Фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість». Позивачу запропоновано надати нову заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість. (а.с.19).

02.02.2012 року ПП «Фабрика дитячі меблі» подано нову реєстраційну заяву платника ПДВ( а.с.23) та відповідно 08.02.2012 року підприємством отримано свідоцтво платника ПДВ ( а.с.35).

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав, визначених п.183.9 ст.183 ПК України для відмови в проведенні реєстрації ПП «Фабрика дитячі меблі» платником ПДВ на підставі поданої реєстраційної заяви від 05.01.2012 року.

Крім того як встановлено приписами п.3.9 вищезгаданого Наказу № 1394 у випадку, якщо в заяві про реєстрацію відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію ( із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Однак на реєстраційну заяву від 05.01.2012 року Коломийською ОДПІ надано позивачу лист, в якому зазначені підстави неприйняття контролюючим органом вказаної заяви, лише 18.01.2012 року, тобто з порушенням строку, встановленого п.3.9 Наказу № 1394.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, необґрунтованим є посилання відповідача щодо необхідності застосування до позивача відповідальності згідно п.183.10 ст.183 ПК України, оскільки позивачем реєстраційна заява до органу державної податкової служби подавалася у строки, що визначені чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак всупереч вищезгаданим приписам ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, обґрунтованість своїх висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваного рішення, належними та допустимими доказами не довів.

Крім того суд звертає увагу, що податок на додану вартість - це непрямий податок, реальним платником якого є покупець товарів, робіт чи послуг, який оплачує їх вартість у сукупності з таким податком. Однак, у даному випадку, увесь фінансовий тягар із сплати ПДВ покладається не на покупця, а на продавця - позивача. Окрім того, до моменту реєстрації платником ПДВ та отримання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, особа позбавлена права формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування, що суперечитиме також нормі п.183.10 ст.183 ПК України, яка передбачає, що права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування позбавлені ті особи, які не подали до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, однак, як вказано вище позивачем така заява подавалася. Відповідно, зобов'язання органами державної влади особи, яка не зареєстрована платником ПДВ, до сплати податку призводитиме до виникнення у неї фактичних збитків. Така ситуація буде суперечити принципу рівності усіх платників перед законом і таким чином поставить їх у нерівне становище. При цьому слід зазначити, що в контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»). У п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» Суд відзначає, що втручання в майнові права особи допускається, якщо воно є виправданим та законним, чого у даному випадку не дотримано.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що Коломийською ОДПІ оскаржуване повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і безпідставно, а відтак вказане рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Також на переконання суду підлягає до задоволення заявлена позивачем вимога про визнання нечинною та скасування податкової вимоги № 105-11 від 27.08.2013 року з огляду на наступне.

Так в судовому засіданні встановлено, що вимога за № 105-11 від 27.08.2013 року надіслана Коломийською ОДПІ ПП «Фабрика дитячі меблі» в зв'язку із несплатою підприємством грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 15324,60 грн., 3831,23 грн.- штрафних санкцій, нарахованих платнику згідно повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року, а також 2060,46 грн.- пені.

У відповідності до п.56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи листом від 22.08.2012 року ПП «Фабрика дитячих меблів» повідомило відповідача про оскарження повідомлення -рішення № 0000112202 від 08.08.2013 року в судовому порядку. ( а.с.44).

Згідно п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2.2. «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 року за № 1113 податкова вимога формується, якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки. При цьому п. 2.3. вказаного Порядку встановлено, що протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Таким чином право податкового органу щодо надсилання платнику податкової вимоги виникає виключно у випадку узгодження грошових зобов'язань, які підлягають до сплати таким платником згідно рішення контролюючого органу.

За таких обставин на переконання суду податкова вимога за № 105-11 від 27.08.2013 року надіслана платнику всупереч вимогам чинного закононодавства, а відтак її слід визнати нечинною та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Фабрика дитячі меблі» 225 грн. 97 коп. судового збору, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи квитанцій від 22.08.2013 та 06.09.2013 року( а.с.2,40)

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення № 0000112202 від 08.08.2013 року визнати протиправним та скасувати.

Податкову вимогу за № 105-11 від 27.08.2013 року визнати нечинною та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів» 225 ( двісті двадцять п'ять) грн. 97 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 30.09.2013 року.