Постанова № 33940762, 22.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 р. Справа № 804/8955/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - Савченко Г.В.

представників відповідача - Пелевіної С.А.

Гунько Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «МГТ» до начальника Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Морозової Наталі Миколаївни про визнання незаконними дій, скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МГТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Морозової Наталі Миколаївни про визнання незаконними дій при прийнятті рішення №111 від 16.04.2013 року та скасування рішення №111 від 16.04.2013 року, рішення №9207/0730 від 07.05.2013 р., рішення №14517/09-10 від 07.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався не те, що вважає оскаржуємі дії та рішення відповідача незаконним. Зазначив, що 12.03.2013р. за фактом перевірки Управлінням пенсійного фонду в м. Павлоград та Павлоградському р-ні був складений акт № 36 на підставі якого УПФУ було прийнято рішення №111 від 16.04.2013р. По вказаним у Рішенні №111 подіям, раніше начальником Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград та Павлоградському р-ні вже була прийнята Вимога №Ю-133 від 13.03.2013р. яка згідно пенсійного законодавства є виконавчим документом. Враховуючи вищевикладене вважає, що за одне й теж скоєне правопорушення позивача притягають до відповідальності двічі. Окрім того представник позивача посилався на те, що на момент перевірки позивач мав переплату по страховим внескам в розмірі 6 489,94грн., що спростовує не сплату страхових внесків. Оскільки закон чітко визначає межі застосування штрафу, то вказані події ніяк не підпадають під категорію не сплачених, а отже під дію п.4 ч.9 ст.109 Закону України № 1058. Окремо зауважив, що у позивача є деякі сумніви відносно застосування до нього ст.106 Закону 1058 оскільки ця стаття має чітке визначення сфери її дії та застосування у вигляді заголовку цієї статті: «Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату та доставку пені та їх посадових осіб». Оскільки позивач не здійснює і ніколи не здійснювало виплату та доставку пенсій, то у нього виникли певні сумніви, щодо застосування дії цієї статті відповідно до ПП «МГТ», що позивач вважає порушенням відповідачем діючого законодавства. На підставі вищевикладеного представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні з адміністративним позовом не погодились. В обґрунтування своєї правової позиції зазначили, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області була проведена планова перевірка Позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші платежі, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державне соціального страхування за період з 01.01.2010 по 01.01.2013, за результатами якої було складено акт від 12.03.2013 № 36. В ході перевірки управлінням донараховано суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Розрахунок фінансових санкцій здійснено за даними акта перевірки та у відповідності до вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663. Посилання позивача на вимогу від 12.03.2013 року №Ю-133 представники відповідача вважають безпідставною, оскільки у ній фінансові санкції відсутні, інші рішення про застосування фінансових санкцій за результатами перевірки підприємству окрім рішення №111 від 16.04.2013 року не надавалися. Представники відповідача зауважили, що інші доводи, наведені в позові, не спростовують підстав правомірності застосування фінансових санкцій. Враховуючи вищевикладене просили відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство «МГТ» (код ЄДРПОУ - 20257864) перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як страхувальник - платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на підставі направлення від 24.01.2013 року, ст.13 та абз.6 п.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до плану проведення перевірок платників єдиного внеску була проведена планова перевірка Позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші платежі, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2010 по 01.01.2013, за результатами якої було складено акт від 12.03.2013 № 36.

При проведенні планової перевірки Приватного підприємства фірми "МГТ" (ЄДРПОУ 20257864) за період 2010-2012 роки актом перевірки від 12.03.2013 №36 було виявлено відхилення:

за 2010 рік - заниження фактичних витрат на оплату праці за розміром 33,2%; 2% на суму 20320,02грн., донараховано страхових внесків на суму 7152,69грн., у т.ч. за розміром 33,2% на суму 6746,26грн. та за розміром 2% на суму 406,43грн.

Перевірка проводилася шляхом співставлення даних по заробітній платі згідно відомості нарахування заробітної плати та даних звітів дод.4, наданих до управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області в електронному вигляді. Пояснення стосовно відхилень в ході перевірки підприємством не надано.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно пункту 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

З 01.01.2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон), яким визначено порядок нарахування, обчислення та строки сплати страхових внесків до Пенсійного фонду та визначає права та обов'язки сторін.

Страхувальниками відповідно до п. 1 ст. 14 Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Зазначені страхувальники є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду (ч. 1 ст. 15 Закону) і зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону).

Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи, згідно ч.1 ст. 19 Закону, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п. 4 ч. 9 статті 106 Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

На виконання вищезазначених норм з урахуванням вищенаведених обставин відповідачем було прийнято рішення №111 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 16.04.2013 року, яким ППФ «МГТ» нараховано штрафні санкції у розмірі 12802,13 грн.

Розрахунок фінансових санкцій здійснено за даними акта документальної перевірки та у відповідності до вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування фінансових санкцій відповідачу було зроблено відповідно до акту перевірки від 12.03.2013 № 36 з дотриманням норм діючого в момент правовідносин законодавства.

Відносно Вимоги про сплату боргу № Ю-133 від 12.03.2013 на суму7152,69грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В період з 01.01.2010 до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). За результатами акта перевірки №36 від 12.03.2013 на підприємстві було виявлено:

за період 2010 року перевіркою донараховано страхових внесків на суму 7152,69грн., про що зазначено у вимозі №Ю-133 від 12.03.2013, підприємством було порушено п.2 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV та пп. 4.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно п.2 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 3 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, до територіальних органів Пенсійного фонду.

Згідно п.п. а) п.8.2 ст.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 №64/8663 органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника страхових внесків. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Акт перевірки від 12.03.2013 №36, вимогу про сплату боргу від 12.03.2013 № Ю- 133, вручено 12.03.2013 року особисто директору Савченко Г.В., про що свідчить її підпис про одержання в акті перевірки та у вимозі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо визначення в акті перевірки недоїмки або переплати, суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 №233 "Про затвердження Порядку проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що питання, які підлягають перевірці, та форма акта про її результати затверджується Пенсійним фондом України. Уніфікована форма акта затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 31.03.2011 №9-1, згідно якої перевіряється сплата страхових внесків (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати, а саме: п.3.4 відображаються випадки порушення платником пропорційної сплати страхових внесків при отриманні коштів на виплату заробітної плати (доходу).

Згідно акту перевірки від 12.03.2013 №36 випадків порушення відповідача пропорційної сплати нарахованих у звітах сум страхових внесків перевіркою не виявлено.

Рішення про застосування фінансових санкцій за результатами перевірки підприємству не надавалися. У вимозі від 12.03.2013 року №Ю-133 фінансові санкції відсутні.

Інші доводи, наведені в позові, не спростовують підстав правомірності застосування фінансових санкцій.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм пенсійного законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм пенсійного законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Відповідно до абзацу п'ятого ч. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VІ стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Фактично абз.5 ч.7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 р. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI) було запроваджено зворотну дію норм Закону N 2464-VI в частині визначення повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими органи Пенсійного фонду України були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VІ. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

На підставі вищезазначеного, за порушення, вчинені до 01.01.2011, органи Пенсійного фонду України застосовують фінансові (штрафні) санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.03 № 1058-VІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 19.02.2013 року у справі №21-432а12 та у постанові від 26.03.2013 року у справі №21-71а13.

Позивач звертає увагу лише на відповідальність, що несуть банки та інші організації, які здійснюють виплату і доставку пенсій, ототожнюючи себе з ними, і до яких він дійсно не має ні якого відношення. Натомість, він ігнорує відповідальність, що стосується безпосередньо його як страхувальника - роботодавця, який відповідно до Закону № 1058 сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період до 01.01.2011 року.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що Відповідач при прийнятті Вимоги № Ю-133 від 12.03.2013 року керувався нормами закону, що регулюють відповідальність саме страхувальників, а не банків чи інших організацій що здійснюють виплату і доставку пенсій. Враховуючи вищевикладене суд не вбачає "конфлікту інтересів" при застосуванні до Позивача вимог п.2, 3, та 9 ст. 106 Закону № 1058 за порушення порядку нарахування страхових внесків.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір не підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Приватного підприємства «МГТ» до начальника Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Морозової Наталі Миколаївни про визнання незаконними дій, скасування рішень відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 23.08.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно