Рішення № 33939302, 07.10.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/3996/13 Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С.

суддів: Маловічко С.В.

Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба швидкого кредитування» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ТОВ «Служба швидкого кредитування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 13.04.2012 року відповідач уклав з ТОВ «Служба швидкого кредитування» кредитний договір № 6996 та отримав кредит в розмірі 1700,00 грн., що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером від 13.04.2012 року, підписаним відповідачем власноруч. Однак в порушення договірних умов відповідач станом на 15.01.2013 року не виконує свої зобов'язання щодо повернення отриманих грошових коштів в розмірі 1700,00 грн., а також сплати процентів за користування кредитом в розмірі 476 грн. Відповідно до п. 6.1 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту позичальник продовжує сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному п. 3.1 договору, а саме 2% за кожен день користування кредитом, до повного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту. Таким чином сума заборгованості із процентами станом на 15.01.2013 року становить 11152,00 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасного повернення позичальником суми кредиту та процентів за користування кредитом він сплачує кредитодавцю окрім процентів за користування кредитом, визначених п. 6.1 договору, неустойку (пеню) у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення сплати. Також п. 6.2 договору передбачає штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості, що складає 1088,00 грн. Таким чином, сума заборгованості разом із процентами, пенею та штрафом станом на 15.01.2013 року становить 17984,64 грн., які відповідач добровільно погашати не бажає. В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості 17984,64 грн., яка складається з суми основного боргу - 1700 грн., процентів за договором - 9452 грн., пені за договором - 5744,64 грн., штрафу за договором - 1088 грн., а також просив стягнути судові витрати у сумі 229,4 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Служба швидкого кредитування» суму боргу в розмірі 18214 грн. 04 коп., а також судовий збір у сумі 229,4 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом повно та всебічно проаналізовано умови кредитного договору, а також розраховані позивачем на їх підставі складові заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що 13.04.2012 року відповідач уклав з ТОВ «Служба швидкого кредитування» кредитний договір № 6996 та отримав кредит в розмірі 1700,00 грн., що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером від 13.04.2012 року, підписаним відповідачем власноруч, а також не заперечується самим відповідачем та його представником. Вказані кошти разом з відсотками у сумі 476 грн. позичальник повинен був повернути товариству у строк до 26.04.2012р., але ані до цієї дати, ані до теперішнього часу зазначені гроші позивачеві не повернув, що визнано представником відповідача в ході слухання справи.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту позичальник продовжує сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному п. 3.1 договору, а саме 2% за кожен день користування кредитом, до повного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту. Таким чином, сума процентів за період з 13.04.2012р. по 15.01.2013 року становить 9452 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасного повернення позичальником суми кредиту та процентів за користування кредитом він сплачує кредитодавцю, окрім процентів за користування кредитом, визначених п. 6.1 договору, неустойку (пеню) у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення сплати, яка складає: 2176 грн. х 1 : 100 х 264 дні = 5744,64 грн. Також п. 6.2 договору передбачає штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості, що складає 1088,00 грн. Таким чином, сума заборгованості разом із процентами, пенею та штрафом станом на 15.01.2013 року становить 17984,64 грн., які відповідач добровільно погашати не бажає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, укладаючи вказаний кредитний договір, відповідач добровільно погодився на вказані в ньому умови отримання кредитних коштів, про що свідчить особистий підпис відповідача, а відтак в повній мірі повинен був усвідомлювати усі ризики та відповідальність, які пов'язані з неналежним виконанням умов договору. Визнавши позов обґрунтованим, суд задовольнив його в повному обсягу заявлених вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають наявним матеріалам справи та вимогам матеріальних і процесуальних норм.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що судом не взято до уваги неправомірність видачі кредиту ТОВ «Служба швидкого кредитування», оскільки товариство здійснює фінансові послуги без ліцензії.

Проте, ці ствердження колегія вважає безпідставними, так як судом першої інстанції це питання з»ясовувалось та встановлено, що кредит ОСОБА_3 виданий товариством за рахунок власних коштів, а тому такий вид діяльності можливий без ліцензії.

Про зазначене свідчать Внутрішні правила надання фінансових кредитів ТОВ «Служба швидкого кредитування» / а.с. 38-40/, а про наявність у товариства власних коштів свідчить його статутний капітал, який складає 2 740 000 грн., та за рахунок якого здійснюється кредитування.

Крім того, згідно з листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 8449/15-12 від 09.07.2013р., ТОВ «Служба швидкого кредитування» має ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів ( АВ № 580559, строк дії з 17.11.2011р. по 17.11.2014р.). Та з пояснень представника позивача слідує, що до теперішнього часу кредитування здійснюється лише за рахунок власних коштів, яких вистачає на цей вид діяльності, тому товариством інших коштів не залучається.

Апелянт вказує, що за одне і те ж саме порушення до відповідача було застосовано подвійну відповідальність - штраф та пеня. Проте це не відповідає умовам договору та обставинам справи. Так, штраф нараховано у відповідності до п. 6.2 договору за порушення строку повернення кредиту та відсотків - 26.04.2012р., тобто за одноразове порушення щодо несплати суми 2176 грн. до цієї дати. А пеня стала нараховуватись після цієї дати у відповідності до п. 6.2 в розмірі 1 % за кожен подальший день прострочення повернення коштів.

Не можна погодитись також з доводами апеляційної скарги про несправедливі умови договору щодо завеликої суми відповідальності порівняно з основним боргом, оскільки сумою основного боргу апелянт вважає лише суму кредиту 1700 грн., в той час як основний борг складається з кредиту та відсотків і станом на 15.01.2013р. ця сума дорівнює 11152 грн., в той час як сума неустойки складає 6 832,64 грн., що є майже наполовину меншим від суми боргу.

За таких же самих обставин не підлягає в даному випадку застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення неустойки, яка не перевищує основного боргу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в апеляційному суді.

Однак, в ході розгляду колегією виявлено помилку суду, яка впливає на загальний розмір заборгованості. Так, суд, визначивши правильно розмір всіх складових заборгованості за кредитним договором, помилково включив до неї судовий збір у розмірі 229,40 грн., чим збільшив суму боргу на суму судового збору, та в подальшому ще раз додаткового стягнув судовий збір з відповідача в розмірі 229,40 грн. Тому колегія вважає необхідним виправити цю помилку, зменшивши суму заборгованості на 229,40 грн., та стягнувши з відповідача на користь позивача 17 984,64 грн. замість стягнутих судом 18 214,04 грн., про що у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегією ухвалюється рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 травня 2013 року у цій справі змінити.

Зменшити стягнуту з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба швидкого кредитування» суму заборгованості за кредитним договором № 6996 від 13 квітня 2012р. до 17 984,64 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: