Рішення № 33937967, 07.10.2013, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1737/13-ц

Провадження № 2/653/794/13

РІШЕННЯ

іменем України

"07" жовтня 2013 р.м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого суддіПостола В.С.

при секретаріБондар О.В.

за участю позивача, представника відповідача ОСОБА_1 (довіреність),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про визнання формулювання причин звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що він з 08.01.2013 р. працював на посаді сторожа в цеху «Водопровід» в КП «ГЕНІЧЕСЬКЕ ВУВКГ». Наприкінці березня 2013 року його ознайомили з наказом «Про скорочення штату працівників, відповідно до якого трудовий договір з ним буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Але наказом № 100 від 29.05.2013 р. його було звільнено з роботи з 31.05.2013 р. за прогули без поважної причини. Трудову книжку йому повертають пізніше, жодних виплат не проводять. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки наказом підприємства № 69 від 03.04.2013 р. його на період з 05.04.2013 р. по 03.05.2013 р. було переведено сторожем на ГНС. Після спливу цього періоду ні з яким іншим наказом його не ознайомлювали. Він неодноразово звертався до майстра водопроводу ОСОБА_3 з вимогою надати йому роботу, але останній весь час казав, що роботи для нього немає та усно запропонував йому надавати допомогу операторові в період з 07.05.2013 р. по 12.05.2013 р.. Він приходив на роботу, деякий час знаходився на території підприємства, та оскільки роботи не було, йшов додому.

Вважає, що відповідачем не було надано йому роботи, не було створено умов для роботи, а тому необхідно визнати формулювання причини його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин незаконним, змінити дату та формулювання причин звільнення, та вважати його звільненим з 01.06.2013 р. за п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі скороченням штату працівників.

Після його звільнення йому не було виплачено заробітну плату за травень 2013 р., при звільнені розрахунку з заробітної плати не відбулося, відповідач до теперішнього часу не розрахувався з ним.

Крім того, такими діями відповідача йому заподіяно моральні страждання та приниження, які полягають у душевних стражданнях внаслідок порушення його трудових прав, в зміні нормальних життєвих звязків через відсутність у нього роботи та коштів до існування, що вимагало в нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя його родини, через пережиту несправедливість та шок від його звільнення з вищевказаної причини йому довелося звертатися до лікаря з метою отримання медикаментозного лікування.

Просить суд визнати формулювання причини його звільнення, що зазначене в трудовій книжці за № 34 від 31.05.2013 р., за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважної причини незаконним і таким, що не відповідає чинному законодавству. Змінити дату та формулювання причин звільнення та вважати його звільненим з 01.06.2013 р. за п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі скороченням штату працівників. Зобовязати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за травень 2013 року згідно штатного розпису, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що наказом підприємства № 69 від 03.04.2013 р. сторожа ОСОБА_2 на період з 05.04.2013 р. по 03.05.2013 р. було переведено з цеху «Водопровід» сторожем на ГНС. Після закінчення цього періоду ОСОБА_2 на роботу не вийшов, причини відсутності на роботі не пояснив, через що його було звільнено за прогули. При цьому розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено в повному обсязі, видано трудову книжку.

Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 08.01.2013 р. відповідно до наказу № 9/2 його було прийнято на посаду сторожа в цех «Водопровід» комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства». Наказом № 100 від 29.05.2013 р. ОСОБА_2 з цієї посади було звільнено з 31.05.2013 р. за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (а.с. 3).

Наказом комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» № 108/1 від 03.06.2013 р. встановлено, що вважати правильною дату наказу № 100 «Про звільнення сторожа ОСОБА_2В.» 30.05.2013 р., замість помилково зазначеної 29.05.2013 р.

Наказом комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» № 63 від 29.03.2013 р. посади сторожів з 01.06.2013 р. було скорочено, позивача ознайомлено з цим наказом під підпис (а.с. 34). Відповідно до цього наказу відповідачем було видано наказ № 97 від 27.05.2013 р. «Про скорочення штату працівників», відповідно до якого трудовий договір з ОСОБА_2 розірвано з 01.06.2013 р. згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі скороченням штату працівників (а.с. 5).

Наказом комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» № 69 від 03.04.2013 р. сторожа цеху «Водопровід» ОСОБА_2 на час щорічної відпустки машиніста ГНС ОСОБА_4 на період з 05.04.2013 р. по 03.05.2013 р. було переведено сторожем на ГНС (а.с. 10).

Відповідно до табеля обліку робочого часу за травень 2013 р. (а.с. 7-8), акту відсутності на роботі від 29.05.2013 р. (а.с. 19), ОСОБА_2 з 11.05.2013 р. до кінця місяця був відсутній на робочому місці без поважних причин (а.с. 7-8). Надати будь-які пояснення з цього приводу ОСОБА_2 відмовився, про що 28.05.2013 р. було складено відповідний акт (а.с. 18).

Про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці з 11.05.2013 р. начальнику комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» було надано доповідну від начальника цеху водопостачання ОСОБА_3 від 29.05.2013 р.

На підставі вищевказаних документів, до ОСОБА_2 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, про що комунальним підприємством «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» 29.05.2013 р. було видано наказ № 99 (а.с. 33).

Частиною 2 статті 149 КЗпП України визначено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Не зважаючи на це, комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» видає наказ № 100 «Про звільнення сторожа ОСОБА_2В.» від 30.05.2013 р. за те ж саме порушення трудової дисципліни з тих саме підстав (а.с. 4).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання формулювання причини звільнення, та зміни дати та формулювання причин звільнення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З платіжного доручення № 234 від 31.05.2013 р. (а.с. 17), довідки про заробітну плату судом встановлено, що на день звільнення з ОСОБА_2 було проведено розрахунок по заробітній платі за квітень та десять днів (тридцять девять годин) травня 2013 року. Крім того, позивач в судовому засіданні і сам не заперечував факт отримання вказаних коштів, зазначаючи, що йому не було відомо, що то за кошти.

При цьому, оскільки судом встановлено, що позовна вимога щодо зміни дати та формулювання причин звільнення обґрунтована та підлягає задоволенню, та датою звільнення слід вважати 01.06.2013 р., то заробітна плата за травень 2013 року та 01.06.2013 р. позивачу не доплачена, а позовна вимога про зобовязання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за травень є обґрунтована.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстави, зазначеної у пункті 1 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача вихідну допомогу у встановленому законом розмірі. Відповідно до наданої відповідачем довідки, середньомісячна заробітна плата позивача дорівнює 1423,06 грн.

Також суд погоджується з позивачем з приводу того, що протиправними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає у спричиненні моральних страждань та приниження, які полягали у душевних стражданнях внаслідок порушення його трудових прав, в зміні нормальних життєвих звязків через відсутність у нього роботи та коштів до існування, що вимагало в нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя його родини, через пережиту несправедливість та шок від його звільнення з вищевказаної причини йому довелося звертатися до лікаря з метою отримання медикаментозного лікування (а.с. 11-12).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка завдана позивачу, складає 2 500 грн.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 149, 44, 231-2371 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 15, 16, 60, 61, 88, 209, 213, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про визнання формулювання причин звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_2, що зазначене в трудовій книжці за № 34 від 31.05.2013 р., за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважної причини незаконним.

Вважати ОСОБА_2 звільненим з 01.06.2013 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі скороченням штату працівників.

Зобовязати комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за травень 2013 року та 01.06.2013 р. згідно штатного розпису.

Стягнути з комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 06 коп., та моральну шкоду у розмірі 2 500 (дві тисячі пятсот) грн.. усього підлягає стягненню 3 923 (три тисячі девятсот двадцять три) грн.. 06 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь держави судовий збір в розмірі 392 (триста девяносто дві) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя:

ОСОБА_5