Ухвала суду № 339367, 12.12.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.06 р. № 32/163-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Алданової С.О.

Шипка В.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Сидорченко С.Є. – дов. №2-66 від 08.08.2006р.

від відповідача - Сабадин А.В. – дов. № 1709/9/10-203 від 20.11.2006р.

Джерелюк Ю.В. – дов. №4775/8/10-203 від 25.07.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі звеликими платниками податків

на постанову Господарського суду м.Києва від 09.08.2006

у справі № 32/163-А (Хрипун О.О.)

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі звеликими платниками податків

про визнання нечиними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом (з врахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 10.07.2005р.) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.01.2006 № 0000031650/2, № 0000021650/2 та від 16.03.2006 № 0000031650/3, № 0000021650/3.

Постановою Господарського суду м. Києва від 09.08.2006р. у справі № 32/163-А позовні вимоги Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000021650/2 від 17.01.2006 та № 0000021650/3 від 16.03.2006 в частині донарахування Дочірній компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” податкових зобов’язань з податку на прибуток у загальній сумі 5640978 грн., в тому числі 2936280 грн. основного платежу та 2704697 грн. штрафних санкцій; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000031650/2 від 17.01.2006 та № 0000031650/3 від 16.03.2006 в частині донарахування Дочірній компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” податкових зобов’язань з ПДВ у загальному розмірі 104547, 43 грн., в тому числі 72110,56 грн. основного платежу та 32436,87 грн. штрафних санкцій з ПДВ; в інший частині позову відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” 1, 70 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1452/9/10-203 від 03.10.2006р., в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 09.08.2006р. у справі № 32/163-А в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою Дочірній компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” у позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме абз. 4 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп.. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, пп.. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”), що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу від 03.12.2006, в яких він проти доводів апелянта заперечує та просить залишити апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків без задоволення.

У зв’язку з набранням чинності з 01.09.2005р. Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) розгляд апеляційної скарги на постанову Господарського суду м. Києва від 09.08.2006р. у справі № 32/163-А здійснюється Київським апеляційним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечував та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000331606/0 від 08.08.2005р., яким згідно з п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.. 7.1.6 п. 7.1, пп.7.2.1., пп. 7.2.6 ст. 7, пп. 7.4.1, пп.7.4.2, пп. 7.4.3, пп. 7.4.4,пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 950679,22 грн. та № 0000321606/0 від 08.08.2006р., яким згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 55, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п.5.1, п.п. 5.2.7, п.п. 5.2.8 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п.5.4.2, п.п.5.4.8, п.п.5.4.10, п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п. 5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.7.1.1 п.7.1 ст. 7, п.п. 8.1.2, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.2.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 8336160 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку адміністративного узгодження.

Рішенням відповідача від 14.10.2005 №11174/10/16-611 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення № 0000321606/0 скасоване в частині донарахованих 131689,00 грн. податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення № 0000331606/0 - в частині донарахованих 320166,00 грн. ПДВ. В решті донарахувань податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.08.2005 залишені без змін.

На підставі рішення від 14.10.2005 №11174/10/16-611 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2005 № 0000611606/1 про визначення позивачу 8204468 грн. податкових зобовязань по податку на прибуток та № 0000621606/1, яким позивачу визначено податкові зобовязання по ПДВ в сумі 630513,00 грн.

За результатами розгляду поданої позивачем до ДПА у м. Києві у порядку адміністративного оскарження повторної скарги податкові повідомлення-рішення від 25.10.2005 № 0000611606/1, № 0000621606/1 скасовані частково: на суму донарахованого податку на прибуток у розмірі 850799,75 грн. та у відповідній частині штрафних санкцій; на суму донарахованого податку на прибуток за ІІІ кв. 2004 року в розмірі 88715,36 грн. та у відповідній сумі штрафних санкцій; на суму застосованої штрафної санкції в частині зменшення періодів недоплати по операції з заниження валового доходу за І кв. 2004 р. на суму 58604,96 грн., а також в частині донарахованого ПДВ у розмірі 159134,0 грн. і у відповідній частині штрафних санкцій. В іншій частині повторну скаргу позивача залишено без задоволення.

На підставі рішення ДПА у м. Києві від 26.12.2005 №38-38/10/25-114 відповідачем 20.01.2006 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000031650/2, яким згідно з п.п. “б” п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 3.1ст. 3, п. 4.2, п.4.5 ст. 4, п.п. 7.1.6 п. 7.1, п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 , п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобовязання по ПДВ у за загальному розмірі 440268 грн., в тому числі 261208 грн. основного платежу та 179060 грн. штрафних санкцій;

- № 0000021650/2, яким згідно з п.п. “б” п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 55, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п.5.1, п.п. 5.2.7, п.п. 5.2.8 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п.5.4.2, п.п.5.4.8, п.п.5.4.10, п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п. 5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.7.1.1 п.7.1 ст. 7, п.п. 8.1.2, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.2.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу донараховано 7735793 грн. податку на прибуток, у т.ч. за основним платежем - 3069415 грн., за штрафними санкціями - 4666378 грн.

Рішенням ДПА України від 07.03.2006 №2061/6/25-0115 про результати розгляду повторних скарг податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2006 залишені без змін.

На підставі рішення ДПА України від 07.03.2006 №2061/6/25-0115 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.03.2006 № 0000031650/3 та №0000021650/3, які за змістом повністю співпадають з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.01.2006 № 0000031650/2 та №0000021650/2.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 426/16-6/30019801 від 03.08.2005р. „Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” за період з 01.07.2003р. по 31.12.2004р.” (надалі – акт перевірки від 03.08.05р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 03.08.2005р., перевіркою встановлено заниження оподаткованого прибутку в розмірі 13283,48 тис. грн. та податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 3368,04 тис. грн. внаслідок порушення позивачем вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22 п. 1.25 ст. 1, пп.4.1.1. пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.5.9. ст. 5, пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11, п.5.1. пп. 5.2.1. пп. 5.2.7. пп. 5.2.8. п. 5.2. пп.5.3.1. пп. 5.3.2. пп. 5.3.9 п. 5.3. пп. 5.4.2. пп. 5.4.8. пп. 5.4.10 п. 5.4., пп. 5.6.1 п. 5.6. пп. 5.7.1. п. 5.7. п. 5.9. ст. 5 пп. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7 пп. 8.1.2. пп. 8.1.4. п. 8.1. пп. 8.2.1. пп. 8.2.2. п. 8.2. пп. 8.3.1. п. 8.3. пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також заниження чистої суми податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 604605,35 грн. у звязку з порушенням п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, пп. 7.1.6. п. 7.1. пп. 7.2.1. пп. 7.2.6. ст. 7 пп. 7.4.1, 7.4.2., 7.4.3. пп. 7.4.5. п. 7.4. та пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За висновками акту, однією з підстав для нарахування сум податкових зобов’язань з податку на прибуток стало невключення позивачем до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості за договорами перед ТОВ “Рівненські енергетичні системи” у сумі 30421,88 грн. (виникла за станом на 01.01.2001), ТОВ “Скамер-центр” у сумі 88715,36 грн. (виникла за станом на 01.07.2001), ЗАТ “Енергія-Інвест” у сумі 28183,08 грн., які укладені філією позивача -УМГ “Прикарпаттрансгаз”.

Такий висновок відповідача мотивований тим, що строк позовної давності за вказаною заборгованістю сплинув, а тому зазначена заборгованість кваліфікована відповідачем як безповоротна фінансова допомога (п. 1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”), що згідно з пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 цього Закону підлягає включенню до валового доходу позивача.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду м. Києва про те, що висновки відповідача щодо заниження позивачем валових доходів та податкових зобов’язань з податку на прибуток з сум кредиторської заборгованості за договорами перед ТОВ “Рівненські енергетичні системи” у сумі 30421,88 грн. та ЗАТ “Енергія-Інвест” у сумі 28183,08 грн. у І кв. 2004 р. (загальна сума донарахованого податку на прибуток 14651,24 грн.), ТОВ “Скамер-центр” у сумі 88715,36 грн. у 4 кв. 2004 р. (сума донарахованого податку на прибуток - 22178,84 грн.) є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ „Рівненські енергетичні системи” у сумі 30421,88 грн. виникла з договору про поставку товару, яким строки для розрахунків за поставлений товар не передбачено. Розмір кредиторської заборгованості сторонами по справі не оспорюється. В рішенні про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2005 № 11174/10/16-611 відповідачем зазначено, що позивачем до перевірки не надано претензійної чи судової переписки щодо сплати даної заборгованості з ТОВ „Рівненські енергетичні системи”.

Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ “Скамер-центр” у сумі 88715,36 грн. виникла на підставі договору № 8/00 від 11.07.2000, яким не визначено строки для розрахунку за поставлену продукцію, що не заперечується відповідачем у рішенні про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2005 № 11174/10/16-611. Розмір кредиторської заборгованості за цим договором та дати її виникнення сторонами по справі не оспорюєються. Вимог щодо погашення позивачем даної заборгованості від ТОВ „Скамер-центр” не надходило.

Кредиторська заборгованість позивача перед ЗАТ „Енергія-Інвест” у сумі 28183,08 грн. виникла на підставі договору купівлі-продажу № 127 від 16.04.1998, яким також не визначені строки для розрахунку за поставлений товар (обладнання). Розмір кредиторської заборгованості сторонами по справі не оспорюється. У рішенні про результати розгляду первинної скарги від 14.10.2005 № 11174/10/16-611 відповідач визнав, що жодних вимог щодо сплати даної заборгованості ЗАТ „Енергія-Інвест” позивачу не надійслано.

Згідно з п.п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, визнається безповоротною фінансовою допомогою. А відповідно до п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону суми безповоротної фінансової допомоги підлягають включенню до складу валового доходу платника податків.

Виходячи зі змісту п.п. 1.22.1 п. 1. 22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов’язковою ознакою безповоротної фінансової допомоги є закінчення (сплив) строку позовної давності за заборгованістю.

Згідно із ст. 71 ЦК УРСР (чинної на день укладення договорів) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг строку позовної давності не може початися раніше дати порушення договірного зобов’язання.

Як свідчать матеріали справи, строк позовної давності за вищезазначеними заборгованостями не закінчився з причин того, що дата, з якої почався б перебіг позовної давності за грошовим зобов’язанням, не настала, оскільки в даному випадку мають місце зобов'язання, строк виконання яких не визначений.

Отже, відповідно до ст. 165 ЦК УРСР у разі, коли строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Вказане положення також наведене у ст. 530 ЦК України, де передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ „Рівненські енергетичні системи”, ТОВ “Скамер-центр”, ЗАТ „Енергія-Інвест” не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22 ст. 1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” та не підлягає включенню до складу валового доходу позивача у відповідних кварталах.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду також погоджується з висновком Господарського суду м. Києва щодо помилковості доводів відповідача про заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму 29464,32 грн., у тому числі: за січень 2004 р.- на 11720,99 грн., за липень 2004 р. - на 17743,07 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому, продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Отже, відсутні підстави для здійснення перерахунку сум ПДВ по вищевказаним господарським операціям, в порядку, передбаченому п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки, заборгованість позивача перед ТОВ „Рівненські енергетичні системи”, ТОВ “Скамер-центр”, ЗАТ „Енергія-Інвест” не є безнадійною.

Як вбачається з акту перевірки від 03.08.2005р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 5.2.7., 5.2.8. п.5.2 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме, завищення валових витрат за І півріччя 2004 року щодо заборгованості ТОВ “Вояж” в сумі 56700,00 грн., та за ІІІ квартал 2004 року в розмірі 2572755 грн. внаслідок включення до складу валових витрат суми безнадійної заборгованості ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ”.

Однак, такий висновок відповідача спростовується матеріалами справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, є безпідставним донарахування податку на прибуток за вищевказаним епізодом, оскільки, включення позивачем сум заборгованості по ТОВ “Вояж-ЛТД” та ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ” до валових витрат, як самостійно виправлених помилок, не є порушенням законодавства, з огляду на наступне.

Між ДП “Донбастрансгаз” та ТОВ “Вояж-Лтд” укладено договір консигнації на продаж продукції № 422/97 від 13.11.1997, відповідно до якого, ДП “Донбастрансгаз” (консигнант) зобов’язувалося поставити на склад ТОВ “Вояж-Лтд” (консигнатору) товар для реалізації від власного імені. ДП “Донбастрансгаз” поставило ТОВ “Вояж-ЛТД” для реалізації продукцію на загальну суму 68000,00 грн. Останній строк розрахунку відповідно до додатку №1 до договору був сторонами визначений 01.03.1998, однак ТОВ “Вояж-Лтд” перед консигнантом не розраховано у повному обсязі.

ДП “Донбастрансгаз”, яке реорганізоване шляхом приєднання до ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” на правах філії, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості у сумі 68000,00 грн., однак у задоволенні позову було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності з неповажних причин.

Відповідно до п. 2 протоколу №12 засідання комісії апарату ДК “Укртрансгаз” з питань списання заборгованості, заборгованість ТОВ “Вояж-ЛТД” визнана безнадійною. Зазначена заборгованість віднесена позивачем до складу валових витрат у ІІ кварталі 2004 року в сумі 56700 грн., як самостійно виявлена помилка за результатами минулих податкових періодів. Можливість таких дій позивача відповідачем заперечується, оскільки він вважає, що позивач мав право включити до складу валових витрат вищезазначену самостійно виявлену помилку виключно в межах строку давності, встановленого ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто, за будь-який податковий період з І кварталу 2001 року по І квартал 2004 року включно.

Колегія не погоджується з вказаним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до від 30.12.1996 №5-97 ДП “Донбастрансгаз”, яке у подальшому було реорганізовано шляхом приєднання ДК “Укртрансгаз” на правах філії УМГ “Донбастрансгаз”, поставило ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ”, (Покупець) природний газ в кількості 143311 тис.м.куб. на суму 11 751 502,00 дол. США (21 829 162,19 грн.). Поставка газу здійснена з січня по червень 1997 року.

Заборгованість ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ” була частково погашена грошовими коштами та шляхом заліку зустрічних вимог. Станом на 01.12.2000 борг ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ” перед УМГ “Донбастрансгаз” склав 5649456,62 дол. США (10333749,63 грн.).

У відповідності до пп.5.3 п.5 договору від 09.01.1997 №5-97 ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ” повинно було розрахуватись за поставлений природний газ до 10.07.1997.

Дана заборгованість була включена позивачем до складу валових витрат у податковій декларації за 9 місяців 2004 року, як самостійно виявлена помилка.

Теж саме стосується і зменшення податкових зобовязань з ПДВ за вказаною господарською операцією. Виходячи з позиції відповідача щодо застосування строків давності, позивач мав право на здійснення перерахунку сум ПДВ за період з липня 2000 року по липень 2003 року, в той час як податкові зобовязання відкориговані позивачем лише у вересні 2004 року.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абз. 1).

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз. 2).

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені (абз.3).

В разі зазначення помилок у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період строками давності, виходячи зі змісту абз.3 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків не обмежений.

Підпунктом 5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду також погоджується з висновками Господарського суду м. Києва про помилковість тверджень відповідача щодо заниження у зв’язку з цим податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2004 року на суму 42646,50 грн., оскільки п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” прямо передбачено, що у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.

Як вбачається з акту перевірки від 03.08.2005р., також підставою для нарахування сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та відповідних сум штрафних санкцій є порушення позивачем п.п. 5.2.8. п.5.2 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Акт мотивований тим, що позивач відніс до валових витрат заборгованість за договором № 569 від 22.10.1998, укладеним між УМГ “Донбастрансгаз” та ТОВ “Фінансова компанія АССЕТ Інтернешнл Лтд”, відносно якої закінчився строк позовної давності, без вжиття відповідних заходів щодо її стягнення. Вказане твердження відповідача є помилковим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, збільшення валових витрат здійснено позивачем не шляхом подачі уточненого розрахунку, а шляхом включення сум заборгованості до показників декларації за поточний податковий період.

Відповідно договору № 569 від 22.10.1998 та доповнення №1 до нього ТОВ “Фінансова компанія АССЕТ Інтернешнл Лтд” зобовязалось за одержаними від УМГ “Донбастрансгаз” векселями провести взаємозалік на суму 1408000 грн. Зобовязання ТОВ “Фінансова компанія АССЕТ Інтернешнл Лтд” належним чином виконані не були.

Комісією апарату ДК “Укртрансгаз” з питань списання заборгованості протоколом №116 від 29.07.2004 зазначена заборгованість визнана безнадійною. А у податковому обліку суми цієї заборгованості включені до складу валових витрат за ІІІ квартал 2004 року, як заборгованість, відносно якої закінчився строк позовної давності, та відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2004 року та за 2004 рік по рядку 04.12. “Інші витрати”.

Згідно з п.п.5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, підлягають включенню до валових витрат.

Отже, виходячи зі змісту абз. 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі зазначення помилок у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період строками давності платник податків не обмежений.

Посилання відповідача на те, що після набрання чинності Законом України від 01.07.2004 №1957-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо виключення з редакції п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 цього Закону слів: “а також суми заборгованості стосовно яких закінчився строк позовної давності”, позивач не мав права включати заборгованість ТОВ “Фінансова компанія АССЕТ Інтернешнл Лтд”, по якій закінчився строк позовної давності, до складу валових витрат, є помилковими, оскільки, право на включення цієї заборгованості у позивача виникло до набрання чинності вказаними змінами до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як передбачено пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції, чинній на момент подання позивачем декларації з податку на прибуток за ІІІ кв. 2004 року), до валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення 1250000 грн., в зв’язку з невиконанням ТОВ “Фінансова компанія АССЕТ Інтернешнл Лтд” зобовязань за договором доручення № 569 від 22.11.1998 позивач, як правонаступник УМГ “Донбастрансгаз”.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.06.2002 № 1/243 позов залишено без розгляду. За заявою ДК „Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” постановою Господарського суду Донецької області від 05.11.2003 у справі № 15/102Б ТОВ “Фінансова компанія АССЕТ Інтернешнл Лтд” визнано банкрутом.

Таким чином, включення позивачем вищевказаної заборгованості до складу валових витрат не суперечить п.п.5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Той факт, що дана заборгованість була внесена до рядка декларації з прибутку 04.12. “Інші витрати”, а не 05.2 “Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів” свідчить про допущення методологічної помилки при складанні податкової декларації.

Таким чином, включення позивачем дебіторської заборгованості ТОВ “Фінансова компанія АССЕТ Інтернешнл Лтд” у сумі 1250000,00 грн., як самостійно виправленої помилки, позивачем до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2004 року та за 2004 рік не є порушенням законодавства, а тому нарахування позивачу у зв’язку з цим податкового зобов’язання є безпідставним.

Отже, якщо визнано відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача по вищевказаним епізодам, то відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, визначеними спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог та не приймає до уваги доводи позивача, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 09.08.2006р. у справі № 32/163-А – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції ум. Києві по роботі з великими платниками податків № 1452/9/10-203 від 03.10.2006р. на постанову Господарського суду м. Києва від 09.08.2006р. у справі № 32/163-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 09.08.2006р. у справі № 32/163-А за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - без змін.

2. Матеріали справи № 32/163-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді

Алданова С.О.

Шипко В.В.