Ухвала суду № 33935826, 07.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/5265/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В. Провадження № 22-ц/780/4635/13 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 44 07.10.2013

У Х В А Л А

іменем України

3 жовтня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсними та скасування рішень селищної ради, визнання недійсною мирової угоди про порядок користування земельною ділянкою, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визначення порядку користування земельною ділянкою,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який пізніше уточнила, доповнила і мотивувала тим, що їй на праві власності належить 4/10 частини будинку по АДРЕСА_1. Рішенням Бучанської селищної ради від 28 жовтня 2005 року за вказаним будинковолодінням встановлено норму землекористування у вигляді земельної ділянки площею 3332 м2, з яких 1500 м2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, 1832 м2 для ведення особистого селянського господарства, а також надано дозвіл співвласникам будинку на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо подальшої приватизації земельної ділянки: ОСОБА_4 - площею 1435 м2, з яких 500 м2 для будівництва та обслуговування будинку, 938 м2 для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_3 - площею 1157 м2, з яких 500 м2 для будівництва та обслуговування будинку, 657 м2 для ведення особистого селянського господарства.

Посилалася, що дане рішення селищної ради є незаконним, бо вона як власник 4/10 частин будинку згідно ст.42 ЗК України 1990 року та ст.118 ЗК України 2001 року має право на приватизацію частини ділянки згідно частки у праві власності в розмірі 1332,8 м2, а тому дане рішення порушує їїї права. Вказувала, що оспорюване нею рішення прийняте на підставі мирової угоди від 29 червня 2005 року, якою між нею і ОСОБА_4 встановлене конкретне землекористування, яку вона не підписувала, а тому угоду слід визнати недійсною.

Вказувала, що 28 листопада 2005 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1435 м2 і провела відчуження цієї ділянки на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2005 року, який у свою чергу теж отримав державний акт.

У зв'язку із наведеним просила визнати протиправним і скасувати рішення Бучанської селищної ради від 28 жовтня 2005 року; визнати недійсною мирову угоду від 29 червня 2005 року про конкретне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 визнати недійсним і скасувати рішення Бучанської селищної ради від 24 листопада 2005 року щодо видачі державного акта ОСОБА_4; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1435 га, виданий 28 листопада 2005 року на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1438 га, укладений 30 листопада 2005 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1435 га, виданий на ім'я ОСОБА_2; визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за другим варіантом висновку судової експертизи, виділивши їй у користування ділянку площею 0,1332 га відповідно до частки у праві власності на будинок.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконними і скасовано пункти 2 і 3 рішення Бучанської селищної ради від 28 жовтня 2005 року; рішення Бучанської селищної ради від 24 листопада 2005 року; визнано недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1435 га по АДРЕСА_1 виданий 28 листопада 2005 року на ім'я ОСОБА_4; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1438 га по АДРЕСА_1 укладений 30 листопада 2005 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1435 га по АДРЕСА_1 виданий на ім'я ОСОБА_2; визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за другим варіантом висновку судової експертизи, з виділенням у користування ОСОБА_3 частини ділянки площею 0,1332 га відповідно до частки у праві власності на будинок.

В решті позову відмовлено.

ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, в тому числі ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2, які в судове засідання не з'явилися, їх неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивачка ОСОБА_3 не укладала і не підписувала у червні 2005 року мирову угоду про порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку по АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність добровільного встановленння порядку користування між співвласниками. Відповідно послідуюча приватизація ОСОБА_4 частини земельної ділянки цього будинку суперечить вимогам закону, у зв'язку з чим рішення про передачу ОСОБА_4 ділянки у власність та виданий їй державний акт слід визнати недійсними.

Також суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1435 га по АДРЕСА_1 укладеного 30 листопада 2005 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та визнання недійсним державного акту, отриманого ОСОБА_2 на підставі договору.

З огляду на наявність спору, суд рішенням визначив порядок користування ділянкою, виділивши ОСОБА_3 ділянку площею 0,1332,8 га відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

- визнання угоди недійсною.

За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Бучанської селищної ради від 28 жовтня 2005 року за вказаним будинковолодінням закріплено норму землекористування площею 0,3332 га, з яких 0,1500 га для будівництва та обслуговування будинку і 0,1832 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивачці ОСОБА_3Х належить 4/10 частини будинку у вигляді квартири № 1, ОСОБА_5 - належить квартира № 2. Відповідач ОСОБА_2 - є власником квартири № 3, яку він разом із земельною ділянкою 30 листопада 2005 року купив у ОСОБА_4, якій у свою чергу земельна ділянка належала на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 листопада 2005 року, що був виданий згідно рішення Бучанської селищної ради від 24 листопада 2005 року. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1438 га, з яких 0,0500 га для будівництва і обслуговування будинку і 0,0938 га для ведення особистого селянського господарства.

Також судом встановлено, що приватизація ОСОБА_4 частини присадибної ділянки будинку по АДРЕСА_1 відбулася відповідно до мирової угоди про порядок користування земельною ділянкою, укладеної 29 червня 2005 року між співвласниками будинку.

В той же час судом встановлено, що розподіл земельної ділянки будинку по АДРЕСА_1 та визначення меж проведений співвласниками без згоди позивачки ОСОБА_3, яка мирову угоду не укладала і не підписувала. Як встановлено судом підпис за неї поставила її дочка, яка не була власником будинку і не мала на це відповідних повноважень.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про порушення прав позивачки ОСОБА_3 як землекористувача ділянки по АДРЕСА_1 при її приватизації, у зв'язку з чим визнав недійсними рішення селищної ради щодо передачі

земельної ділянки площею 0,1438 га у власність ОСОБА_4 та виданий на ім'я останньої державний акт. Крім того, суд правильно визнав незаконнним послідуюче відчуження цієї ділянки ОСОБА_2 та отримання ним державного акту.

Доводи апедяційної скарги про законність приватизації ОСОБА_4 частини земельної ділянки площею 0,1438 га спростовується матеріалами справи, якими підтверджується, що розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 проведений у 2005 році співвласниками без згоди ОСОБА_3

Наведене порушує положення ст.88 ЗК України, згідно якої користування земельною ділянкою, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку, та у свою чергу свідчить про порушення прав позивачки.

Посилання апелянта на недоведеність висновків суду про невідповідність мирової угоди про порядок користування земельною ділянкою від 29 червня 2005 року внутрішній волі позивачки безпідставні. Судом незаперечно встановлено, що позивачка таку угоду не укладала і не підписувала, що свідчить про відсутність волевиявлення останньої на її укладення.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1438 га по АДРЕСА_1 укладеного 30 листопада 2005 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, поскільки судом встановлено, що даний договір порушує права позивачки ОСОБА_3 як землекористувача та вимоги Земельного кодексу України, а відтак згідно ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :