Рішення № 33933360, 07.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7265/13 Справа № 0430/1507/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондарьова Г.М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, стягнуто на його користь з відповідача 6 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 87-89).

В апеляційній скарзі позивач погоджується з висновками суду, але ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми, та просить стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. (а.с.102-103).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду змінити в частині визначення суми моральної шкоди.

Судом 1 інстанції встановлено, що позивач працював на підприємстві вугільної промисловості, правонаступником якого є відповідач. 12 січня 1982 року під час виконання трудових обов'язків отримав виробничу травму, що підтверджено Актом про нещасний випадок на виробництві № 161/б від 14 листопада 1994 року . Висновком МСЕК від 19 січня 1995 року позивачу встановлено 10% стійко втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву.

Крім того, при виконанні трудових обов'язків отримав професійні захворювання хронічну дискогенну попереково-крижову полірадикулопатію, згідно акту розслідування від 16 жовтня 1995 року. 10 листопада 1995 року позивача було повторно-первинно обстежено МСЕК на предмет стійкої втрати професійної працездатності, де йому встановлено сукупно 60% стійкої втрати проф. працездатності, з яких 10% повторно по травмі та 50% по професійному захворюванню з послідуючим обстеженнями.

12 січня 2001 року ОСОБА_2 було повторно оглянуто МСЕК встановлено безстроково 55% втрати професійної працездатності від трудового каліцтва та професійного захворювання.

Задовольняючи позовні вимоги частково і стягуючи з відповідача 6 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд керувався п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила), ст.. 233 КЗпП України, ст.. 83 ЦК УРСР, ст.. 268 ЦК України, і виходив із того, що строк позовної давності для звернення з позовом позивачем не пропущено, що внаслідок втрати професійної працездатності позивач постійно відчуває наслідки професійних захворювань та каліцтва, та вимушений постійно лікуватися, у зв'язку з чим йому спричинена моральна шкода з вини відповідача, який не створив безпечних умов праці. При цьому суд 1 інстанції зазначив, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, слід виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Однак такі висновки суду не можна визнати достатньо обгрунтованими з огляду на наступне.

По справі встановлено, що позивач тривалий час працював в небезпечних шкідливих умовах на виробничих структурних підрозділах ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

12 січня 1982 року під час виконання трудових обов'язків позивач отримав виробничу травму, що підтверджено Актом про нещасний випадок на виробництві № 161/б від 14 листопада 1994 року. Висновком МСЕК від 19 січня 1995 року позивачу встановлено 10% стійко втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву.

Крім того, при виконанні трудових обов'язків отримав професійні захворювання хронічну дискогенну попереково-крижову полірадикулопатію, згідно акту розслідування від 16 жовтня 1995 року. 10 листопада 1995 року позивача було повторно-первинно обстежено МСЕК на предмет стійкої втрати професійної працездатності, де йому встановлено сукупно 60% стійкої втрати проф. працездатності, з яких 10% повторно по травмі та 50% по професійному захворюванню з послідуючим обстеженнями.

ackground-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">12 січня 2001 року ОСОБА_2 було повторно оглянуто МСЕК встановлено безстроково 55% втрати професійної працездатності від трудового каліцтва та професійного захворювання.

Наведені обставини свідчать про те, що втрата працездатності у позивача пов'язана з травмою в результаті нещасного випадку та що він первинно був оглянутий у МСЕК 19 січня 1995 року, а також отриманим професійним захворюванням, що підтверджується повторно-первинно обстежено МСЕК від 10 листопада 1995 року, тобто первинно позивач був оглянутий МСЕК у 1995 році, а тому визначаючи розмір моральної шкоди, суд повинен був керуватися п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472. Проте суд помилково зазначив у судовому рішенні, що визначаючи розмір шкоди необхідно керуватися розміром мінімальної заробітної плати, яка діяла на час розгляду справи та посилався на п.9 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на час первинного огляду позивача щодо втрати ним професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком, можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалися п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила), в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Розмір мінімальної заробітної плати на момент первинного висновку МСЕК, тобто станом на 1995 рік, відповідно до Постанови Верховної Ради України №3653-ХІІ від 25.11.1993 року становив 60000 крб. Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню (ст.3 Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 року).

Таким чином, двісті мінімальних розмірів заробітної плати становили - 120 гривень (0,6 гривень х 200 =120 гривень), що складало максимальний розмір відповідно до п.11 Правил.

Факт отримання позивачем виробничої травми, а також дати встановлення йому первинно втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву 19 січня 1995 року та 10 листопада 1995 року встановлення повторно-первинно стійкої втрати професійної працездатності, де йому встановлено сукупно 60% стійкої втрати проф. працездатності, з яких 10% повторно по травмі та 50% по професійному захворюванню з послідуючим обстеженнями, сторонами не заперечувалися.

На правовідносини, які виникли між сторонами, поширюється дія ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до ст.83 якої позовна давність не застосовується щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони випливають з порушення особистих немайнових прав (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди").

З набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч.1 ст.268 ЦК України).

За таких обставин позивач не пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав щодо відшкодування моральної шкоди, яку відшкодовувати зобов'язаний саме відповідач - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", оскільки не створило працівнику безпечні та нешкідливі умови праці, в той час як відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України "Про охорону праці" обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця, а тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності та що підприємство не повинно відшкодовувати моральну шкоду протирічать діючому законодавству.

Таким чином, у позивача наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, позовна давність на вимоги про яку не поширюється згідно вказаної ст.83 ЦК України, саме підприємством відповідно до п.11 Правил в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат, а саме - 120,00 грн.

У зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову у визначеному судом розмірі та стягнення іншої грошової суми на відшкодування моральної шкоди ніж суми 120,00 грн.

Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги встановлені обставини та норми діючого законодавства, що регулюють зазначені правовідносини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнута з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь позивача моральна шкода підлягає зменшенню з 6 000 грн. до 120,00 грн. Підстав для скасування чи зміни рішення суду в іншій частині не встановлено.

Керуючись ст.. 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року в частині визначення розміру моральної шкоди змінити, зменшити розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з 6 000 грн. до 120,00 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: