Ухвала суду № 33933048, 26.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3206/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Жмеринському районі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Жмеринському районі про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області (далі - УПФ України в м. Жмеринці та Жмеринському районі) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області (далі - відповідач, ВД ФССНВ та ПЗ, Фонд) про стягнення коштів.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 06 серпня 2013 року даний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що між управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області та Фондом була проведена щомісячна звірка витрат по особових справах потерпілих, яким в період з лютого 2013 року по червень 2013 року виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За результатами звірки відповідач не прийняв до відшкодування та підписав акти щомісячної звірки за період з лютого 2013 року по червень 2013 року з розбіжністю у 1009,03 грн. Сума розбіжності складається з витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в розмірі 706,65 грн. та витрат на виплату та доставку допомоги на поховання потерпілого в розмірі 302,38 грн., в т.ч.:

1) за червень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну) та 302,38 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату та доставку допомоги на поховання потерпілого);

2) за травень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

3) за квітень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

4) за березень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

5) за лютий 2013 р. - 141,33грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну).

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії гр. ОСОБА_2, яка отримала каліцтво в державі СНД та переїхала на постійне місце проживання в Україну, за період з лютого 2013 року по червень 2013 року в загальній сумі 706,65 грн.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 знаходиться на обліку в УПФ України у м. Жмеринці та Жмеринському районі та отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, отриманого на підприємстві, розташованому на території СНД, тобто на території колишнього СРСР.

Визначаючись щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права колегія суддів зазначає наступне.

Міжнародно-правовим актом, що регулює виниклі правовідносини, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Україною вказана Угода підписана в день її прийняття, а в дію Угода вступила з моменту її підписання.

Відповідно до цієї угоди, держави - учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди.

Згідно приписів ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Пенсійне забезпечення здійснюється за законодавством країни - проживання пенсіонера. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД, усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Починаючи з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.09.1999 року №1105-XIV (далі - "Закон №1105"). Цим Законом на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника.

Дія Закону №1105 поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Разом з тим, у відповідності до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Отже, пенсійне законодавство напряму пов'язує виплату відповідної пенсії з фактичним місцем проживанням пенсіонера. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що страхові виплати повинні проводитись відповідним відділенням ФССНВ по місцю фактичного проживання застрахованої особи при умові звернення останньої з відповідною заявою.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

За змістом статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі виплати її органами Пенсійного фонду України, є відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у даному випадку, ВД ФССНВ та ПЗ в м. Жмеринці та Жмеринському районі.

Аналізуючи зазначені норми законодавства колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування відповідачем пенсії, яка виплачена позивачем ОСОБА_2, що отримала каліцтво на території колишнього СРСР та переїхала на постійне місце проживання в Україну.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак, відсутні підстави для скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 05.12.2011 року в справі №333а-11., яка в силу ст. 244-2 є обов'язковою для суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Жмеринському районі залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович