Постанова № 33932961, 26.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2487/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Кузюта К.О., представник на підставі довіреності

відповідача - Бабій Р.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Стар Кар" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року приватне підприємство «Стар Кар» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (в результаті заміни відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав, що господарські відносини ПП «Стар Кар» з його контрагентом ПП «АТМ» були спрямовані на одержання економічного ефекту, у результаті чого було занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задоволити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції посадовими особами податкового орагну проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Стар Кар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ "Ферріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ліга", ТОВ "Лігран", ТОВ"Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013р. За наслідками якої складено акт №1405/2205/37489652 від 11.04.2013р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Стар Кар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013р.

Під час перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого, підприємством було занижено податок на додану вартість у розмірі 139375 грн.

Крім того, було встановлено порушення п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого, на думку відповідача, підприємством було занижено податок на прибуток в сумі 182337,00 грн.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту та до складу валових витрат операції із його контрагентом - приватним підприємством "АТМ".

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки, Вінницька ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0002042205 від 13.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139375 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002032205 від 13.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 182337,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що не вбачає порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів, тому дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

13.05.2013 року Вінницькою ОДПІ на підставі акта перевірки № 1405/2205/37489652 від 11.04.2013 року прийнято податкове повідомлення рішення №0002032205, у якому зазначено про порушення позивачем п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 182337 грн., з яких 145950 грн. за основним платежем та 36487 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та прийнято податкове повідомлення рішення №0002042205, у якому зазначено про порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139375 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку N 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, при наявності низки вимог, зокрема, впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства або імовірності надходження економічних вигод від надання послуг.

Так, в межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових витрат суду варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Так, між позивачем та ПП «АТМ» було укладено договір доручення про надання інформаційно-консультаційних послуг на проведення робіт щодо сертифікації продукції №5-5/12Д від 05.05.2012р., відповідно до якого повірений за дорученням довірителя зобов'язується в інтересах останнього здійснювати від імені довірителя та за його рахунок юридичні дії відносно проведення робіт щодо сертифікації продукції та послуг, що надає довіритель. Також договором передбачено, що по факту виконання доручення, повірений зобов'язаний надавати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підписання довірителю, та передавати останньому всі права та документи стосовно третіх осіб, що витікають із угоди, а також передбачено обов'язок довірителя надати повіреному кошти на виконання робіт/послуг, зазначених у розділі 1 Договору, а також компенсація повіреному витрат, понесених у зв'язку із виконанням доручення.

На підтвердження факту здійснення зазначених операцій, позивач надав акти здачі-приймання робіт, податкові накладні та їх реєстр, картки рахунку, рахунки на оплату та сертифікати відповідності.

Однак, як встановлено колегією суддів, ні договір доручення ні акти виконаних робіт не містять переліку наданих позивачу послуг, тобто не конкретизуються які саме дії вчинено ПП «АТМ», в рамках наданих інформаційно-консультативних послуг, та їх вартість у розрізі кожної.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися/надавалися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно і право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (надання послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як встановлено колегією суддів, позивачем не надано пояснень щодо доцільності залучення контрагента з іншої області для надання подібних послуг чи відсутності можливості самостійного виконання вказаних послуг. Не надано доказів узгодження всіх необхідних умов для виконання такого договору. Тому наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Крім того, формування службовими особами суб'єкта підприємницької діяльності валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом віднесення до їх складу робіт або послуг, які фактично виконані власними силами, або іншим підприємством з меншими матеріальними витратами, при цьому у бухгалтерському та податковому обліках використовуються документи інших фірм ускладнює встановлення реального виконавця робіт або послуг.

Отже, за документами, що надані суду, не вбачається, що витрати на сплату вартості інформаційно-консультативних послуг були дійсно понесені позивачем, так як не можливо встановити конкретний обсяг наданих послуг, тому що контрагентом позивача виставлялась загальна сума без визначення окремої вартості кожної послуги. Також позивачем не обґрунтовано економічну доцільність залучення суб'єкта господарювання територіально віддаленого від місцезнаходження позивача.

Крім того, позивачем не надано доказів, того що транспортні засоби фактично доставлялись на місце проведення робіт щодо сертифікації.

Тому не можна встановити зв'язок між витратами на інформаційно-консультативні послуги та віднесеними у зв'язку із цим сум до валових витрат, із діяльністю позивача. Суд погоджується із правом підприємства замовляти та оплачувати будь-які послуги на власний вибір, проте, віднесення їх оплати до складу валових витрат може здійснюватись лише за умови використання у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання прибутку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено раціональність віднесення до складу валових витрат вартості інформаційно-консультативних послуг.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Стар Кар" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "03" жовтня 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.