Постанова № 33931374, 25.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7103/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2013 року по справі за їх позовом до приватного підприємства «Ястреб» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС України звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ПП «Ястреб» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Чернігівська МДПІ ДПС України подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних, з чим апеляційна інстанція не може погодитися з огляду на слідуюче.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача, податковим органом рекомендованим листом з повідомленням було направлено податкову вимогу від 18.10.2012 року № 2800 на суму 4 549 759,45 грн., що повернувся з відміткою про його повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст.88 ПК України).

За пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України податкова застава, це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до п. 89.1. ст.89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2. статті 89 ПК України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно із п. 89.3 ст.89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису.

Порядок складання та форма акту опису майна визначені Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1043 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1438/18733.

Згідно п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 2.2 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою (додаток 2). Акти опису реєструються у відповідному журналі (додаток 3).

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

З матеріалів справи слідує, що податковим керуючим, на підставі рішення заступника начальника ДПІ Оболонського району м. Києві № 17917/10/19-107 від 22.10.2012 року було здійснено опис майна ПП «Ястреб» всього на суму 40 767,11 грн. та відповідно складено акт опису майна № 4 від 10.01.2013 р. (вих. №190/10/19-107 від 10.01.2013 р.).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, активи платника податків згідно Акту опису №4 від 10.01.2013 р. перебувають у податковій заставі.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2013 року у справі № 826/1528/13-а позовні вимоги ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про стягнення з ПП «Ястреб» податкового боргу у розмірі 4 556 672,45 грн., задоволено у повному обсязі.

Зважаючи на відсутність відомостей апеляційного оскарження зазначеного вище судового рішення за даними КП «ДАС» Київського апеляційного адміністративного суду, судова колегія приходить до висновку про набрання зазначеною вище постановою законної сили.

Таким чином, позивачем було проведено всі необхідні заходи, що передують здійсненню заходів щодо продажу майна платника податків, а також здійснено заходи по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Відповідно п.95.1 та п.95.2 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачем не доведено дотримання обов'язкових процедур, які являються передумовою здійснення примусових заходів щодо майна боржника шляхом надання відповідного дозволу судом. Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва зауважено, що ДПІ не надано доказів прийняття рішення про опис майна боржника саме керівником податкового органу, а також жодних пояснень причин прийняття рішення про опис майна боржника заступником керівником податкового органу, а не керівником податкового органу.

Апеляційна інстанція на спростування доводів суду першої інстанції виходить з того, що ч. 4 ст. 11 КАСУ передбачає, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За ч. 5 ст. 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Матеріали справи містять ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2013 року про витребування від позивача додаткових доказів, необхідних для правильного, всебічного та об'єктивного вирішення справи. Строк подачі перелічених документів визначено - 20.06.2013 року. Проте, дане судове рішення було отримано позивачем лише 27.06.2013 року, тобто вже після прийняття постанови по суті спору.

За таких підстав апеляційна інстанція приходить до висновку, що зазначені вище обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Так, через не дослідження витребуваних доказів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

З наданих до матеріалів апеляційної скарги чітко вбачається, що станом на 05.07.2013 року за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 4 556 672,45 грн., несплата якого підтверджується повернутими без виконання інкасовими дорученнями (а.с. 66-69).

Посилання суду першої інстанції на відсутність пояснень з приводу прийняття рішення про опис майна боржника заступником керівником податкового органу, а не його керівником не може бути єдиною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки заступник виконує накази та доручення свого керівника безпосередньо, а також може бути наділений правом його підпису. Крім того, дані пояснення витребовувалися судом першої інстанції вже згаданою ухвалою від 18.06.2013 року.

Слід також зауважити, що до матеріалів справи позивачем було надано докази направлення відповідачу рішення про опис майна у податкову заставу, як того вимагає чинне податкове законодавство.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено проведення визначеної законом сукупності послідовних, взаємопов'язаних та обов'язкових процедур, дотримання яких є передумовою здійснення примусових заходів щодо майна боржника шляхом надання відповідного дозволу судом.

Отже, Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено не правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла однозначного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 199, 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2013 року - скасувати, постановити нову, якою позов задовольнити.

Надати Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби України дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу приватного підприємства «Ястреб» (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34, код ЄДРПОУ 31520728) за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.