Ухвала суду № 33931370, 25.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8234/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Картаж ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Картаж ЛТД» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 00000752230 та № 0000762230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Картаж ЛТД» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних податкових повідомлень-рішень та відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30.01.2013 року по 05.02.2013 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог діючого валютного законодавства України при здійсненні імпортних операцій по контракту № 1210/9 від 15.11.2011 року, укладеному з нерезидентом «Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd» (Китай), згідно повідомлень АТ «ОТП Банк» від 06.09.2012 року № 52-52-3-1/6964 та від 06.11.2012 року № 52-52-3-1/9318, за результатами якої складено акт від 05.02.2013 року № 62/22-30/37921841.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон), внаслідок чого відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000752230, відповідно до якого позивачу було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 50 985,00 грн. в зв'язку з несвоєчасним надходженням товарів вартістю 51 858,00 дол. США за контрактом від 15.11.2011 року № 1210/9, укладеному з нерезидентом «Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd» (Китай).

Також, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, внаслідок чого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000762230, відповідно до якого позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за звітний період з 01.07.2012 року по 01.10.2012 року) в зв'язку з неподанням декларації про валютні цінності, доходи та майно станом на 01.10.2012 року.

Так, відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно ст. 4 цього Закону є імпорт.

Статтею 1 даного Закону та абз. 2 пп. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверодженої постановою НБУ від 24.03.1999 року № 136 (далі - Інструкція) встановлено, що імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні ст. 2 Закону передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту. Дана правова норма передбачає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно вимог ст. 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Підпунктом 3.3 п. 3 Інструкції встановлено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та нерезидентом «Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd» (Китай) було укладено контракт № 1210/9 від 15.11.2011 року. Предметом даного контракту був продаж даним нерезидентом та купівля позивачем сантехнічних виробів (товару). Найменування, кількість та загальна вартість товару визначалися у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

Ціни на товар встановлювалися в доларах США і містили в собі вартість пакування, маркування, завантаження і закріплення на транспортному засобі. Ціни на товар встановлювалися на умовах Incoterms 2010 (Інкотермс 2010). Загальна сума контракту визначалася для всіх окремих поставок товару і складала 2 000 000 $ (два мільйони доларів США). Оплата вартості придбаного товару повинна була здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нерезидента в термін не пізніше 30 днів з моменту виходу контейнера з порту нерезидента або шляхом передоплати. Також оплата вартості придбаного товару могла здійснюватись в термін не більше 30 днів з моменту поставки на склад позивача окремої партії товару за усною домовленістю сторін. Витрати по оплаті митних зборів та інших податків, які стягувалися при ввезенні-вивезенні товару в країні нерезидента повинні були оплачуватися нерезидентом, а в країні позивача останнім. Банківські витрати в країні позивача мали оплачуватися ним, а поза її межами - нерезидентом. Також на нерезидента покладалися витрати банків-кореспондентів. Валюта платежів за цим контрактом - долар США.

Нерезидентом «Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd» (Китай) вищевказаний товар повинен був поставлятися морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 (Інкотермс 2010): Нінгбо, КНР.

На виконання умов вищевказаного контракту позивачем здійснено попередню оплату нерезиденту в загальній сумі 217 727,50 дол. США (1 739 444,86 грн.) згідно виписок банку

Товар - вироби зі скла, бокси душові (код товару 7020008000) надійшов на склад позивача від нерезидента на загальну суму 165 829,50 дол. США згідно ВМД:

За таких обставин колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що товар на суму 51 858,00 дол. США від нерезидента «Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd» (Китай) на склад позивача не надходив, хоча повинен був надійти не пізніше 30.10.2012 року. Саме в зв'язку з цим, позивачеві з 31 жовтня 2012 року почала нараховуватись пеня на суму непоставленого товару, оскільки з цього моменту розпочалося порушення позивачем ст. 2 Закону, яким чітко визначений 180-денний строк на поставку товару, в разі попередньої оплати такого товару позивачем нерезиденту.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди від 03.12.2012 року № 1 до контракту № 1210/9 від 15.11.2011 року нерезидент «Hangzhou Kingsun Imp. and Exp. Co., Ltd» (Китай) передав частково свої права по контракту (право на повернення попередньої оплати у сумі 51 898,00 дол. США) третій стороні - «HENDRICK Group S.A.» (Республіка Панама), у зв'язку з чим ця сума підлягала оплаті останньою на рахунок позивача в доларах США по курсу НБУ, який діяв на дату оформлення відповідної вантажної митної декларації.

Валютні кошти від нерезидента «HENDRICK Group S.A.» (Республіка Панама) в загальній сумі 51 898,00 дол. США 10.12.2012 року надійшли на рахунок позивача № 2603400133605, відкритий в АТ «ОТП Банк», що в еквіваленті становило 414 820,71 грн., внаслідок чого відповідачем 11.09.2012 року та 12.11.2012 року було отримано повідомлення щодо виявлених фактів порушення ТОВ «Картаж ЛТД» законодавчо встановлених строків для розрахунків по контракту № 1210/9.

Апеляційна інстанція знаходить правомірними посилання суду першої інстанції, що за період між 31 жовтня та 10 грудня 2012 року порушення строків мало місце, оскільки передоплата знаходилась на рахунках нерезидента, а товар не поставлявся позивачеві. Після повернення нерезидентом коштів позивачеві порушення було припинено, проте, дані обставини не є підставою для звільнення позивача від сплати пені за той період, коли порушення 180-денного строку на поставку товару мало місце.

Слід зауважити, що сам факт укладення додаткової угоди не спростовує факту перевищення позивачем строку 180 календарних днів на поставку товарів з моменту здійснення 03.05.2012 авансового платежу в сумі 51 858,00 дол. США, оскільки вказана угода укладена 03.12.2012, а граничний термін надходження товару після здійснення позивачем попередньої оплати нерезиденту - 30.10.2012 року.

З приводу посилань апелянта на те, що застосування штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне надходження валютних коштів законодавством не передбачено, судова колегія зазначає, що санкції були застосовані за порушення строків поставки товару.

Обґрунтованими є доводи Окружного адміністративного суду м. Києва і в частині законності прийняття відповідачем спірного рішення № 0000762230 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., з огляду на слідуюче.

Матеріали справи свідчать, що станом на 01.10.2012 року позивачем не було подано податковому органу декларацію про валютні цінності, доходи та майно.

За ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність, зокрема, за порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Відповідно до п. 3.1 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49, санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Картаж ЛТД» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.