Ухвала суду № 33931357, 25.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4459/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Іпотечна компанія «Аркада-фонд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Пчерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Іпотечна компанія «Аркада-фонд» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2012 року № 0012500003.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Іпотечна компанія «Аркада-фонд» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірного податкового повідомлення-рішення та відсутність правових підстав для його скасування. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Іпотечна компанія «Аркада-фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 року по 30.06.12 року, за результатами якої складено акт від 01.11.12 року за № 954/22-3/25586047.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 1.32 ст. 1, пп.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.4 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього на суму 17 069 069,00 грн.

Наведені обставини послужили підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16.11.12 року № 0012500003, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 18 981 830,00грн. в тому числі за основним платежем 17 069 069,00грн. та штрафні санкції в сумі 1 912 761,00грн.

Перевіркою встановлено безпідставність віднесення до валових витрат у перевіряємий період 77 032 045,00 грн., в тому числі 1 834 523,00 грн. відсотків нарахованих по процентних векселях та 75 197 522,00 грн. відсотків нарахованих по облігаціям, а також те, що у попередньому перевіреному періоді позивачем здійснено випуск облігацій, кошти від отримання яких направлялися на рефінансування довгострокових іпотечних кредитів виданих АКБ «Аркада», при цьому у перевіряємому періоді позивач здійснював викуп облігацій власної емісії, які випускали під ставкою 13% річних, та відповідно сплачувало відсотки за залучення коштів.

Так, відповідно до договору № 38/2010-В від 23.06.10 року позивачем придбано у ПАТ АКБ «Аркада» цінні папери, а саме процентні облігації власної емісії, загальною вартістю 60 888 000,00 грн.

Сторонами договору складено акт прийому - передачі цінних паперів від 23.06.10 року за вказаним договором, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери вартістю 60 880 000,00грн.

Також було укладено додаткову угоду від 23.06.10 року № 1, за якою позивач зобов'язувався сплатити вартість цінних паперів в розмірі 880 000,00 грн. шляхом безготівково перерахунку коштів продавцю, а 60 000 000,00 грн. оплатити цінними паперами через надання продавцю простих процентних векселів в кількості 12 штук із відсотковою ставкою 18% річних, вартість одного векселя складає - 5 000 000,00 грн. На виконання даної угоди складено акт виконання розрахунків від 23.0610 року.

Відсотки, нараховані по таким процентним векселям в сумі 1 834 523,00 грн. віднесено позивачем до складу валових витрат.

З матеріалів справи слідує, що придбані позивачем відповідно до основного договору процентні облігації були випущені підприємством під 13% річних, а за додатковою угодою до договору № 38/2010-В частина оплати таких облігацій у розмірі 60 000 000,00 грн. здійснена позивачем процентними векселями під 18% річних.

За п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.9. п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених статтею 7 цього Закону.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються в будь яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

За таких обставин судова колегія не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що податковим органом правомірно встановлено допущення позивачем порушення ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» при видачі процентних векселів в рахунок погашення операцій по випуску облігацій власної емісії, що суперечить вищевикладеній статті Закону та свідчить безпідставне формування валових витрат за рахунок виплачених відсотків.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем за період 2-4 кв. 2011року та 1 півріччя 2012 року до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено витрати по нарахованим відсоткам по облігаціям на загальну суму 75 197 521,51 грн.

Посилання апелянта на те, що формування валових витрат за рахунок нарахованим відсоткам по облігаціям жодним чином не суперечить нормам чинного законодавства не законні та необґрунтовані, з огляду на слідуюче.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належить витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених ПК України, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

За п. 141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Господарська діяльність-це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст.138 ПК України).

Таким чином, підставою для збільшення позивачу зобов'язання з податку на прибуток слугувало встановлення завищення витрат по нарахованим відсоткам по облігаціям на загальну суму 75 197 522 грн., оскільки формування валових витрат за рахунок сплачених відсотків по облігація суперечить вимогам п. 138.4 ст.138 ПК України.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Іпотечна компанія «Аркада-фонд» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.