Ухвала суду № 33927884, 01.10.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Мельника Ю.М.

суддів : Бондаренко Н.В., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" на рішення Березнівського районного суду від 5 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв"язку із порушенням строків її виплати,

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Березнівського районного суду від 5 липня 2013 року з ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція " ( далі по тексту ВАТ "Бистрицька СМТС) на користь ОСОБА_1 було стягнуто 6717 грн. 99 коп. заборгованості по заробітній платі та 13720 грн. 12 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період із 5 червня 2012 року по 6 березня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Відповідач не погодився із рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і в апеляційній скарзі вказував, що суд не врахував відсутності вини підприємства у затримці розрахунку при звільненні, оскільки підприємство не веде господарської діяльності та не має коштів на рахунках підприємства . Окрім того , в порядку господарського судочинства вирішується питання про банкрутство підприємства та накладено арешт на його майно.

Зазначав, що підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України немає , а тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві в цій частині позову.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з"явився без поважних причин , а тому суд розглянув справу без його участі.

ОСОБА_1 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і в задоволенні апеляційної скарги просила відмовити.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку , що Провадження № 22-ц/787/1561/2013 Головуючий суддя 1 інст. Таргоній М.В.

Суддя-доповідач Мельник Ю.М.

підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Із матеріалів справи вбачається і не оспорюється сторонами , що ОСОБА_1 5 червня 2012 року була звільнена з роботи у ВАТ "Бистрицька СМТС " за п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 4).

Після звільнення з роботи і до ухвалення судом першої інстанції рішення відповідач не виплатив позивачці нараховану заробітну плату в розмірі 6717 грн. 99 коп. ( а.с. 28).

Сума заборгованості по заробіній платі сторонами не оспорювалася.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать працівникові від підприємства , установи , організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробітнок за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином , за положеннями ст. 117 КЗпП України обов"язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності , передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Колегія суддів також вважає, що розгляд в порядку господарського судочинства питання про визнання відповідача банкрутом також не звільняє відповідача від обов"язку виплатити належні звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності , передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин ) та відповідно до ст. 19 цього Закону ( в редакції на час вирішення справи судом першої інстанції) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються.

Статті 116 та 117 КЗпП України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції обгрунтовано постановив рішення про стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні .

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307 , ч. 2 ст. 308 , ст. 315, ст. 317 ЦПК України , колегія

суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" відхилити , а рішення Березнівського районного суду від 5 липня 2013 року- залишити без зміни.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду .

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ проягом двадцяти днів з дня набрання ними законної сили.

Головуючий :

Судді: