Рішення № 33923926, 07.10.2013, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

07.10.2013

Справа №434/68/13-ц

Провадження №2/434/1224/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року

Артемівський районний суд міста Луганська в складі головуючого судді Космініна С.О., при секретарі Височиної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у місті Луганську цивільну справу за позовом -

Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, що 19 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №700004721, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 16266,83 доларів США на строк до 20 березня 2014 року на придбання транспортного засобу зі сплатою 14,5 % річних, за умовами якого ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання погашати отриманий кредит у встановлені згідно графіку строки, а також щомісячно сплачувати проценти. Однак, незважаючи на прийняті зобов'язання, відповідачка неодноразово порушувала свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість з кредитом та процентами та в забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором. 19 березня 2008 року ЗАТ «Альфа - Банк» був укладений договір поруки №700004721-П з відповідачем ОСОБА_2, відповідно до якого він зобов'язався солідарно та у повному обсязі відповідати за кредитним договором №700004721 від 19 березня 2008 року разом з ОСОБА_1.

В порушення вимог законодавства України відповідачі порушили умови кредитного договору №700004721 від 19 березня 2008 року, в односторонньому порядку відмовилися від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки платежі не сплатили і станом на 20 листопада 2012 року заборгованість по кредиту складає у сумі 14656,50 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно - 117149,41 грн.; по нарахованим процентам за користування кредитом у сумі 4696,74 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 37541,08 грн. та пеня у розмірі 116484,38 грн., що взагалі становить 271174,87 грн., яку позивач просив солідарно стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витрати по сплаті судового збору у сумі 2711,75 грн.

У судове засідання представник позивача - Бічан М.А. з'явилася та підтримала позовні вимоги ПАТ «Альфа - Банк», просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання з'явилися, та не були згідні із заявленими вимогами ПАТ «Альфа - Банк», проти їх задоволення заперечували у повному обсязі.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №700004721, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 16266,83 доларів США на строк до 20 березня 2014 року на придбання транспортного засобу BYD F3 QCJ7160A, 2007 року випуску, сірого кольору, д/н НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_2, тип - легковий (седан) зі сплатою 14,5 % річних /а. с. 5 - 7/.

19.08.2009 року відбулася державна реєстрація змін найменування Банка, а саме: найменування Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» було змінено на Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК».

Відповідно до п. 1.2 Статуту Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» є правонаступником усіх прав і зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», відповідно до фотокопії статуту ПАТ «Альфа - Банк», затвердженого Загальними зборами акціонерів ПАТ «Альфа - Банк», Протокол № 3/2011 від 23 червня 2011 року /а. с. 22/.

Відповідно до п. 3 кредитного договору №004000000077790 від 19 березня 2008 року ОСОБА_1 зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені даним Договором повертати кредит, виплачувати Банку проценти за користування кредитом, сплачувати комісії за дії Банка, неустойки та сплата процентів здійснюється на умовах, що визначені у Додатку № 1 до цього договору /а. с. 8 - 9/.

Відповідно до п. 3.4 Кредитного договору у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати відсотків, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення кредиту за договором у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за його користування щонайменше на один календарний місяць.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №700004721, 19 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №700004721-П /а. с. 10/, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути банку кредит, щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, неустойку за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п. 3.1 Договору поруки у разі невиконання поручителем своїх зобов'язань по кредитному договору та даному договору боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що й боржник.

На підставі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачі не виконували умови кредитного договору №700004721 від 19 березня 2008 року та внаслідок цього 10 грудня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» відповідачам було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту /а. с. 19/, яка на цей час залишилася без задоволення.

Таким чином, Банком були виконані всі прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором №700004721 від 19 березня 2008 року в повному обсязі, але, не зважаючи на це, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали умови Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитним договором терміни, суттєво порушивши графік повернення кредитних коштів та на даний час кредитна заборгованість відповідачами не погашена.

Через порушення умов Договору з боку позичальника ОСОБА_1 своєчасне погашення кредиту та відсотків не відбулося, внаслідок чого станом на 20 листопада 2012 року заборгованість по кредиту складає у сумі 14656,50 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно - 117149,41 грн.; по нарахованим процентам за користування кредитом у сумі 4696,74 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 37541,08 грн. та пеня у розмірі 116484,38 грн., що взагалі становить 271174,87 грн., яку а ні позичальник ОСОБА_1, а ні поручитель ОСОБА_2 у добровільному порядку не погасили, незважаючи на вимогу банку.

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не були згодні з вимогами банку, в ході розгляду справи надали заперечення проти позову /а. с. 33 - 37/, а також в судовому засіданні не погодилися із заявленими вимогами ПАТ «Альфа - Банк», на обґрунтування яких зазначили, що голова правління банку порушив умови кредитного договору, оскільки відсотки за користуванням кредиту становили 14,5%, проте з вересня 2008 року за ініціативою банку була збільшена відсоткова ставка до 16% річних та в зв'язку з виниклими та не залежними від них обставинами: необґрунтоване підвищення процентної ставки доларового кредиту, стрімке зростання курсу долара, інфляційні та інші негативні процеси, щомісячні платежі в даний час стали перевищувати їх фактичні доходи, внаслідок чого на даний час вони не мають можливості виконувати умови кредитного договору

Однак, суд не приймає на увагу заперечення відповідачів, оскільки у відповідності до ч. 1 ст.212, ч.2 ст.632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. Позичальник, зі свого боку погодився з такими умовами договору, про що свідчить підпис відповідача в договорі.

Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору №700004721 від 19 березня 2008 року банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів тощо. Сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Про зміну розміру процентної ставки по кредиту та внесення у зв'язку із цим змін в додаток №1 до цього договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника зазначену в розділі 1 цього договору. У зв'язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін, позичальник цим надає свою згоду на внесення змін до додатку №1 до цього договору та викладення додатку №1 у новій редакції. Сторони погоджуються, що оновлений додаток №1 набуває чинності з дати зміни розміру процентної ставки. Оновлений розрахунок сукупної вартості кредиту та графік платежів по кредиту, який скасовує попередній і стає невід'ємною частиною цього договору, позичальник отримує в банку самостійно.

У відповідності до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Укладаючи Кредитний договір №700004721 від 19 березня 2008 року, сторони домовились, що визначені у п. 6.2 Кредитного договору обставини, перелік яких не є вичерпним, вважаються подіями, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 651 ЦК України, яка діяла на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641- 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо (п. 28 Постанови).

Судом встановлено, що по закону, який діяв на момент укладення кредитного договору №700004721 від 19 березня 2008 року, дозволялося в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку, якщо це було передбачено умовами самого договору (ст. 651 ЦК України), умовами кредитного договору було передбачено право банку змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку, що не суперечило вимогам законодавства, що діяло на той час.

Виходячи із зазначеного, Банк скористався своїм правом, передбаченим чинним законодавством змінив процентну ставку за кредитом з дотриманням строку повідомлення споживача у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на підставах, зазначених у Кредитному договорі.

Крім того, позивачка ОСОБА_1, підписавши кредитний договір, надала свою згоду на внесення змін до додатку №1 до кредитного договору та викладення додатку №1 у новій редакції у зв'язку зі зміною процентної ставки в разі настання події, незалежної від волі сторін.

Враховуючи, що прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), були здійснені до 09.01.2009 року, тобто, до моменту набрання чинності Закону України від 12.12.2008р. № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким внесені зміни до ст. 1056-1 ЦК України та Закону України «Про банки і банківську діяльність», що набрав законної сили 09.01.2009 року. Тому дії банка відповідають вимогам діючого законодавства, разом з цим суд вважає, що немає підстав для визнання неправомірною збільшення відсоткової ставки, що виникло на підставі кредитного договору №700003148 від 18.01.2008 року, та вимоги викладеного з цього приводу заперечення відповідачів суд вважає недоведеними та внаслідок цього необґрунтованими.

Таким чином, виходячи з наведеного, з'ясувавши юридичну природу виниклих правовідносин, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ПАТ «Альфа Банк», оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання кредитного договору № 700004721 від 19 березня 2008 року та договору поруки №700004721-П від 19 березня 2008 року та у суду немає підстав для відмови позивачу ПАТ «Альфа Банк» у задоволенні його вимог щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором № 700004721 від 19 березня 2008 року з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь суми у розмірі 271174,87 грн., оскільки вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають солідарному стягненню на користь ПАТ «Альфа Банк» понесені останнім витрати по оплаті судового збору у розмірі 2711,75 грн., згідно з меморіальним ордером № 21641 від 18 грудня 2012 року /а. с. 1/.

На підставі викладеного, керуючись: ст. ст. 16, ст. 212 ч. 1, 509, 526, 551, 553, 554, 615, 625, 632 ч. 2, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», статтями 3, 10, 11, 15, 60, 62, 109, 118-120, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.код НОМЕР_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.код НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 700004721 від 19 березня 2008 року у розмірі 271174 (двісті сімдесят одна тисяча сто сімдесят чотири) гривні, 87 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) гривень, 75 коп. (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р №37396000000004).

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Повний текст рішення викладений 27.09.2013 року.

Суддя: С.О. Космінін