Постанова № 33923085, 26.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1376/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Долиняний С.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Терепа С.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Злагода Агро-1" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року Фермерське господарство «Злагода-Агро-1» звернулось до суду з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (в результаті заміни відповідача - Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000032200 від 22.02.2013 року, №0000042200 від 27.02.2013 року, №00015001700 від 22.02.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 27.02.2013р., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано відсутність у позивача первинних документів по збору та оприбуткуванню на складському обліку соняшника, проте взято за основу припущення щодо можливості реалізації власного соняшника у листопаді-грудні 2012 року.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства "Злагода - Агро-1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за наслідком якої складено акт №-68/2200/33420581 від 13.02.2013 р., в якому зафіксовано порушення:

- п.135.1, п.135.2, 135.4 ст. 135, п.137.1, п. 137.4 ст. 137, п.п. 138.1.1, 138.2, п.п. 138.10.3, п.138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 60822 грн.;

- не підтверджено реалізацію соняшника ПАТ "МЗВКК" або ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп" м.Миронівка код ЄДРПОУ 00951770 на суму 1146882,38 грн., в т.ч. ПДВ 191146,22 грн.;

- не підтверджено реалізацію соняшника ТОВ "Вінницька птахофабрика" м.Ладижин код ЄДРПОУ 35878908 на суму 1015940,28 грн., в т.ч. ПДВ 169323,37 грн.;

- не підтверджено реалізацію соняшника ТОВ "Камео" м.Вінниця код ЄДРПОУ 37159420 на суму 265505,31 грн., в т.ч. ПДВ 44250,92 грн.;

- не підтверджено реалізацію сої ФОП ОСОБА_1 с. Китайгород на суму 51004,80 грн., в т.ч. ПДВ 8500,80 грн.;

- п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 34643,61 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акту Гайсинської МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001501700 від 22.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34643,61 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі - 8661,90 грн., №0000042200 від 27.02.2013 р., яким застосовано штрафну санкцію у сумі - 404722 грн., №0000032200 від 22.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем у розмірі 60822 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі - 15205,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вказав, що податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 27.02.2013 року підлягає скасуванню, оскільки не можливо виокремити кількість соняшнику, який фактично зібрано і кількість незібраного та, відповідно, виокремити (розмежувати) нараховану суму податку. При цьому суд відмовив в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000032200 від 22.02.2013 року, №00015001700 від 22.02.2013 року, тому що при їх прийнятті податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством. Крім того, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000032200 від 22.02.2013 року, №00015001700 від 22.02.2013 року не оскаржується.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 27.02.2013 року, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, 27.02.2013 року податковим органом, на підставі акта перевірки №68/2200/33420581 від 13.02.2013 року, у зв'язку з порушенням позивачем п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість у сумі 404722 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що перевіркою не підтверджено реалізацію позивачем соняшника ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп" на суму 1146882,38 грн., ТОВ "Вінницька птахофабрика" на суму 1015940,28 грн., ТОВ "Камео" - на суму 265505,31 грн. Як зазначено у акті перевірки, загальна кількість реалізованого позивачем, переліченим підприємствам, соняшника склала 565,26 т.

У п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, для підтвердження включення витрат за отримані товари до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Отже, факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Крім того, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Так, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявності у нього 565,26 т, зокрема бухгалтерські документи та складський облік продукції.

Так у оскаржуваній постанові суд першої інстанції вказує, що фермерське господарство у 2012 році, з урахуванням довідки управління агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації № 603 від 30.11.2012р., повинно було отримати 570 т соняшнику. Разом з тим, свідки підтвердили, що все ж таки частина врожаю соняшника з поля № 7 (на який виїжджала комісія) була зібрана, а тому, принаймні у листопаді-грудні, могла бути реалізована продукція власного виробництва. Тому судом першої інстанції скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки не можливо виокремити частини зібраного та незібраного соняшника.

Водночас, у рішенні суду першої інстанції зазначено про відсутність станом на 01.09.2012 р. залишків соняшника на складі, а також відсутність будь-яких документів, які б підтверджували придбання соняшника в 2012 році у інших підприємств, тому податковим органом обґрунтовано ставиться під сумнів реальність реалізації власного соняшника у вересні-жовтні 2012 р.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що неможливість встановити частини зібраного та незібраного урожаю соняшника - це не провина податкового органу, оскільки саме позивач не вів належним чином бухгалтерські документи та облік зібраного урожаю.

Крім того, відповідно до листа Харпацької сільської ради Гайсинського району Вінницької області №19 від 22.01.2013 року, акта обстеження використання земель на території Харпацької сільської ради від 22.01.2013 року, фермерським господарством у 2012 році посіяно соняшник на полі № 7 площею 109,6 га, який станом на 22.01.2013р. не зібраний.

Представник позивача у судовому засіданні також не міг дати відповідь на питання щодо кількості зібраного соняшнику з урожаю 2012 року.

Таким чином, хоч у позивача наявні накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, тобто документи, які підтверджують реалізацію товару, проте в той же час позивачем не надано документи, які стверджують появу у фермерського господарства соняшнику кількістю 565,26 т за період з вересня по грудень 2012 року.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За таких обставин, враховуючи усе вище викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не міг позивач протягом вересня-грудня 2012 року реалізувати 565,26 т соняшнику, оскільки по-перше залишків соняшнику у фермерського господарства не було, а по-друге зібраний у 2012 році урожай не міг становити понад 500 т, оскільки як встановлено з матеріалів справи частина врожаю станом на січень 2013 року ще знаходилась на полях.

Таким чином податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 27.02.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Злагода Агро-1" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "03" жовтня 2013 р.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.