Ухвала суду № 33922899, 05.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 2а-1670/7575/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. по справі № 2а-1670/7575/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0004382301/67.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.10.2012 року рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 06 травня 2011 року №0004382301/67.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач до суду апеляційної інстанції надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання, призначене на 05.06.2013 року, сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (ідентифікаційний код 05763814) 29.12.1993 року зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

В період з 02.02.2011 року по 10.03.2011 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2010 року №1264/23-308/05763814.

Висновками акту перевірки встановлено порушення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", зокрема, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим платнику зменшено суму від'ємного значення по ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. (рядок 21 Декларації) у сумі 21 097 362 грн., що у свою чергу призвело до зменшення суми податку, яка підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. (рядок 25.1 Декларації) у розмірі 13 825 904 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами перевірки (рядок 26 Декларації) на загальну суму 5 112 758 грн.

В період з 31.03.2011 р. по 31.03.2011 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ на підставі наказу від 21.03.2011 р. №1275 проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період: березень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 31.03.2011 р. №1824/23-309/05763814.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", зокрема пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 25 Декларації) зменшується на 6 862 645 грн. При цьому рядок 26 Декларації по ПДВ збільшується на 6 862 645 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 16.03.2010 року №1264/23-308/05763814 позивач надав заперечення на вказаний акт до контролюючого органу у зв'язку з чим у період з 30.03.2001 року по 19.04.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ на підставі направлень від 30.03.2011 року №1237/001237, від 06.04.2011 року №1391/001391, наказів від 30.03.2011 року №1416, від 06.04.2011 року №1662, проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань, викладених в запереченнях до акту від 16.03.2011 року №1264/23-308/05763814 про результати позапланової виїзної документальної перевірки за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 27.04.2011 року №2596/23-308/05763814.

Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пп.3.2.5 п.3.2 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого перевіркою зменшено суму від'ємного значення по ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. (рядок 21 Декларації) у сумі 11 365 961 грн., що у свою чергу призвело до зменшення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. - рядок 25.1 Декларації (з урахуванням результатів акта позапланової невиїзної перевірки від 31.03.2011 р. №1824/23-309/05763814) у розмірі 4 360 519 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами перевірки (рядок 26 Декларації) на загальну суму 6 879 541 грн. (з урахуванням результатів акта позапланової невиїзної перевірки від 31.03.2011 р. №1824/23-309/05763814).

На підставі акту від 16.03.2011 р. №1264/23-308/05763814 винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. №0004382301/67, яким ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 4 360 519,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 37 654,50 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням №0004382301/67 від 06.05.2011 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення №0004382301/67 від 06.05.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 360 519,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 654,50 грн. винесено необґрунтовано та всупереч положенням Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як убачається із детального розрахунку суми зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. №0004382301/67 сума зменшення складає 4 360 519,00 грн.

ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" включило до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 4 360 519,00 грн. за договорами, укладеними з наступними контрагентами: - ТОВ "Альянс - 7" -в сумі 1 701 813,00 грн. за договором №45 від 20.11.2008 p.; - ТОВ "Газпостач" -в сумі 282 519 грн. за договором №63/09 від 23.02.2009 p.; - ТОВ "Вінтком ЛТД" - в сумі 369 272 грн. за договором №620 від 21.09.2009 p.; - ТОВ "Мегаполіс 2001" -в сумі 207 944 грн. за договором №432 від 29.04.2009 p.; - ТОВ "Інженерно - технічні системи" - в сумі 71 388,46 грн. за договором №639 від 14.10.2009 p.; - МПП "Запоріжекологія" -в сумі 33 200,00 грн. за договором №15/01 від 15.01.2010р.; - ТОВ "Світлодніпровське" -в сумі 5 386,67 грн. за договором №520 від 13.04.2010 р.; - ТОВ "ТД Лисичанський завод ГТВ" -в сумі 22 330,21 грн. за договором №6/2009 від 12.01.2009 p.- ПАТ «Класикбанк» - в сумі 1 666 665,75 грн. за договорами факторингу № 01 від 31.03.2010р. та № 02 від 27.04.2010 р.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари і послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що однією з підстав для висновку податкового органу стосовно завищення позивачем податкового кредиту слугували висновки податкового органу про наявність розбіжності між сумами податкових зобов`язань контрагентів позивача -ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газопостач", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ ТД "Лисичанський завод ГТВ", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Вінтком ЛТД", та податкового кредиту позивача, причиною якої є відсутність у підприємств-постачальників податкової звітності (податкових декларацій з ПДВ) або визнання податкової звітності податковими органами як "недійсна"або "до відома".

В обґрунтування такого твердження в акті перевірки відповідач посилається на дані Системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов`язань в розрізі контрагентів ДПА України, які з урахуванням приписів пункту 6 розділу І, пунктом 5.2 розділу II "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, не є достатнім доказом порушень податкового законодавства з боку позивача або вищевказаних його контрагентів.

Відповідачем в акті перевірки від 16.03.2011 року не зазначено фактів неподання контрагентами позивача податкової звітності.

Посилання на неприйняття податкової звітності з ПДВ, визнання її недійсною або присвоєння статусу "до відома" не спростовують факт подання останньої та не свідчать про недекларування відповідними контрагентами позивача своїх податкових зобов`язань, що виникли за спірними господарськими операціями.

Факт реальності господарських операцій за участю позивача із вказаними контрагентами повністю підтверджено наданими до матеріалів справи первинними документами (специфікаціями, накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів).

При цьому, окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факт транспортування товару, за умови повного підтвердження господарських операцій іншими первинними документами, та не впливають на формування позивачем податкового кредиту.

З матеріалів справи убачається, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача - ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газопостач", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ ТД "Лисичанський завод ГТВ", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Вінтком ЛТД", оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а відтак, з урахуванням реальності відображених ними господарських операцій, є достатньою підставою для віднесення зазначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року - липень 2010 року суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженою відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із придбанням продукції та послуг у ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газопостач", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ ТД "Лисичанський завод ГТВ", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Вінтком ЛТД".

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого за договорами факторингу із ПАТ "Класикбанк", в сумі 1 666 665,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2010 р. між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (Постачальник) укладено договір поставки № 7610/010/005 з ТОВ "Укррослізинг" (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов`язується виготовити, поставити та передати у власність, а Покупець - оплатити та прийняти товар (головні вагони метро моделі 81-8021 та проміжні вагони метро моделі 81-7022), призначений для подальшої його передачі в лізинг КП "Київський метрополітен" (Лізингоодержувач). Загальна сума договору склала 199999890,00 грн. (п.4.2 Договору). Оплата по цьому Договору проводиться Покупцем у гривнях за кожну поставлену партію Товару протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати поставки партії Товару. Датою фактичної поставки Товару є дата підписання Акту прийому-передачі товару (п.6.1 Договору (т.5, а.с.204-208).

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі, підписані посадовими особами Продавця (ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), Покупця (ТОВ "Укррослізинг") та Лізингоодержувача (КП "Київський метрополітен") від 19.03.2010 року, 26.04.2010 року, 14.09.2010 року, 28.10.2010 року та 07.12.2010 року (т.6, а.с.12-16).

Між ПАТ "Класикбанк" (Фактор) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (Клієнт) укладено договори факторингу № 01 від 31.03.2010 р. та № 02 від 27.04.2010 р. (т.6, а.с.71-78), за умовами яких Фактор зобов`язується надати грошові кошти (факторингове фінансування) в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до ТОВ "Укррослізинг", що виникло за договором поставки № 7610/010/005 від 15.03.2010 року, укладеному між Клієнтом та ТОВ "Укррослізинг" (Боржник).

Сума права грошової вимоги, яка відступається Клієнтом Фактору за Договором поставки, по кожному з укладених договорів факторингу, складає 39999978,00 грн.; сума грошових коштів, яка надається Фактором в розпорядження Клієнту, складає 39999978,00 грн.; за здійснення послуги з факторингу Клієнт зобов`язаний перерахувати Клієнту плату в розмірі 8333328,75 грн., а також ПДВ - 1666665,75 грн., всього до сплати 9999994,50 грн. (по кожному з укладених договорів факторингу).

На виконання договорів факторингу сторонами підписано відповідні акти приймання-передачі послуг № 1 від 31.03.2010 р., № 2 від 27.04.2010 р., акти прийому-передачі документів (договір поставки, рахунок-фактура, накладні на відпуск готової продукції), ПАТ "Класикбанк" виписано позивачеві податкові накладні на послуги з факторингу, № 1 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 1666665,75 грн., та № 5 від 27.04.2010 р. на суму ПДВ 1666665,75 грн. (т.6, а.с.69-70, 78-80).

Висновок податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ у складі вартості послуг факторингу вмотивовано відсутністю економічної доцільності укладення договорів факторингу, а відтак, відсутністю зв`язку вказаних договорів із господарською діяльністю позивача.

Крім того, за твердженням відповідача, укладені позивачем договори факторингу є удаваними, та являють собою приховані договори кредитування, операції з якого у відповідності до пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", не є об`єктом оподаткування ПДВ, а відтак, ПДВ, сплачене в ціні послуг ПАТ "Класикбанк", не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Згідно пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 43 ГК України встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не органам державної податкової служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано достатнє обґрунтування економічної доцільності укладення договорів факторингу з метою отримання невідкладного фінансування для поповнення обігових коштів підприємства та підтримання роботи підприємства.

Як встановлено судом, отримані позивачем за договорами факторингу грошові кошти у розмірі 79999956,00 грн., використані в господарській діяльності ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", а саме - на поповнення обігових коштів позивача.

Проте, наведені позивачем докази доцільності укладення вищезазначених договорів факторингу (наявність значної кредиторської заборгованості, значна капіталомісткість виробництва, нагальна потреба невідкладних фінансових надходжень) не враховані відповідачем при проведенні перевірки.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності твердження відповідача стосовного того, що укладені позивачем договори факторингу насправді є договорами кредитування, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами договорів ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" із ПАТ "Класикбанк" грошові кошти, надані останнім в розпорядження позивача, поверненню не підлягають; розрахунок між сторонами договору здійснюється відразу, шляхом передачі права грошової вимоги, а не суми грошових коштів, та сплати винагороди замість процентної ставки.

За правилами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), продаж результатів робіт (послуг) - будь- які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію.

Таким чином, позивачем укладено саме договори факторингу, які за своєю правовою природою є договорами з надання послуг, а відтак, обмеження на включення сум ПДВ за вказаними договорами, що випливають зі змісту пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", на спірні правовідносини не поширюються.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та зараховано до бюджетного відшкодування з ПДВ коштів, сплачених у складі вартості послуг факторингу за договорами, укладеними із ПАТ "Класикбанк", на суму 1 666 665,75 грн.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та другої інстанцій та повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, крім іншого зазначив, що суди не дослідили зв'язок між придбаними товарами та господарською діяльністю між позивачем та ПП «Авто-2000» та ПП «Альпарі-Т».

На вимогу суду відповідач надав письмові пояснення та детальний розрахунок стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4360519,00 грн. по податковому повідомленню-рішенню №№0004382301/67 від 06.05.11 р. у розрізі контрагентів. Згідно наданого розрахунку зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ по контрагентам ПП «Авто-2000» та ПП «Альпарі-Т» не здійснювалося.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення №0004382301/67 від 06.05.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 360 519,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 654,50 грн. винесено необґрунтовано та всупереч положенням Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. по справі № 2а-1670/7575/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.