Ухвала суду № 33922350, 04.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року справа №812/1895/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства "Чарівне дійво" та Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 р. у справі № 812/1895/13-а за позовом Закритого акціонерного товариства "Чарівне дійво" до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування вимог № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 35033,16 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 36206,26 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування вимог № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 35033,16 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 36206,26 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 р. у справі № 812/1895/13-а позов задоволено частково.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, сторони звернулися до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, відповідно до норм діючого законодавства. Позивач, згідно апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції помилково визначений розмір судових витрат, стягнутих з державного бюджету на його користь. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції винесено помилково в частині скасування вимог № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 36206,26 грн.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що закрите акціонерне товариство «Чарівне дійво» зареєстровано як платник єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області з 02 вересня 1996 року.

Управлінням Пенсійного фонду у м. Свердловську Луганської області винесено вимоги про сплату боргу № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 35033,16 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 36206,26 грн., які винесені за приписами статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) на суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які утворились під час дії Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Предметом перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції є вимоги про скасування вимог управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 36206,26 грн., та правильність розподілу судових витрат.

Законом України № 2464 запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до абз. 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058 передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. Частиною 2 статті 17 Закону № 1058 визначені обов'язки страхувальника.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; не ведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами. Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій; територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 3); строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У зв'язку з чим, управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області винесені вимоги, щодо заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які утворились під час дії Закону № 1058 за приписами статті 25 Закону № 2464.

Суд першої інстанції правомірно зазначено, що про необхідність формування управліннями Пенсійного фонду України після 1 січня 2011 року вимог щодо сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01 січня 2011 року саме таким чином, свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 03 липня 2012 року у справі № 21-157а12 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25300159) за наслідками розгляду справи за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування вимог про сплату боргу № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 36206,26 грн.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року провадження у справі № 812/1895/13-а було зупинено до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі № 2а/1270/10350/2012 за позовом закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними та скасування вимог від 05.11.2012 року № Ю-221, № Ю-212 від 05.12.2012 року, від 05.11.2012 року № Ю-221, № Ю-212 від 05.12.2012 року, оскільки в суми боргу за вимогами, які є предметом позову по справі № 812/1895/13-а, входила сума боргу за вимогами, які оскаржувались по справі № 2а/1270/10350/2012, та рішення за цим позовом могло вплинути на рішення в даній справі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними та скасування вимог від 05.11.2012 року № Ю-221, № Ю-212 від 05.12.2012 року, від 05.11.2012 року № Ю-221, № Ю-212 від 05.12.2012 року, задоволено частково, та було скасовано вимогу управління Пенсійного фонду у м. Свердловську Луганської області від 05 листопада 2012 року № Ю-211 про сплату закритим акціонерним товариством «Чарівне дійво» суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 311770,34 грн., скасовано вимогу управління Пенсійного фонду у м. Свердловську Луганської області від 05 грудня 2012 року № Ю-212 про сплату закритим акціонерним товариством «Чарівне дійво» суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 311770,34 грн..

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року залишено без змін. Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта ЗАТ «Чарівне дійво», що судом першої інстанції не вірно визначений розмір судових витрат, які були стягнуті на його користь та зазначає, що згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, судові витрати стягнуті з Державного бюджету України в розмірі 1147,00 грн. є сумою пропорційною задоволеним вимогам

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства "Чарівне дійво" та Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 р. у справі № 812/1895/13-а за позовом Закритого акціонерного товариства "Чарівне дійво" до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування вимог № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-21 від 04.01.2013 року на суму 35033,16 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 311770,34 грн., № Ю-22 від 04.02.2013 року на суму 36206,26 грн. - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 р. у справі № 812/1895/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суд у апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.