Постанова № 33922287, 03.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року 11:20 № 826/14818/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»до відповідача Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0000304050За участю представників сторін:

від позивача: Авраменко С.Г. (довіреність № б/н від 12.03.2013 р.)

від відповідача: Шило М.Ю. (довіреність № 1005/9/10.1-05 від 29.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» з позовом до відповідача Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0000304050.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/14818/13-а та призначено справу до судового розгляду на 03.10.2013 р.

В судовому засіданні 03.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 06.06.2013 року № 0000304050.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку в Акті перевірки щодо порушення позивачем термінів розрахунків згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0000304050 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2013 р. проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву, та зазначив, що Окружною ДПС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0000304050, внаслідок встановлених порушень позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постанови Національного банку України від 16.11.2012 р. № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем Окружною ДПС - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за імпортною угодою від 15.11.2012 року № КR2012001 з компанією «Yangnzhou Pioneer Co.Ltd» (Китай), згідно з листом уповноваженого банку АТ «Укрсиббанк» від 08.04.2013 р. № 22-31/11824 (вх. №9 226/10 від 19.04.2013 р.).

За наслідками зазначеної перевірки позивача відповідачем було складено Акт про результати перевірки від 27.05.2013 р. № 603/40-50/31454383, в якому встановлено порушення ТОВ «Кернел-Трейд» термінів розрахунків в іноземній валюті, що відповідно є порушенням вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постанови Національного банку України від 16.11.2012 р. № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 р. за №1921/22233.

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0000304050, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 26 993,29 грн.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 06.06.2013 р. № 0000304050 - протиправним, позивач звернувся за його оскарженням у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, позивач уклав імпортний контракт від 15.11.2012 р. №КR2012001 з компанією-нерезидентом «Yangnzhou Pioneer Co.Ltd» (Китай) на імпорт засобів захисту для рослин.

Загальна сума контракту складає 1 393 200 дол. США, умови оплати - авансовий платіж в розмірі 10% від вартості контракту, умови поставки - СІF порт Одеса Україна (згідно умов Інкотермс-2010).

Здійснення імпортних операцій за даною угодою та терміни перерахування валютних коштів (з посиланням на первинні документи) відображено в додатку № 1-ІМ до Акта перевірки.

Так, на виконання умов зазначеного імпортного контракту від 15.11.2012 р. № КR2012001 позивачем було здійснено оплату за товар на суму 1 407 132 дол. США (11 247 206,08 грн.) на користь компанії-нерезидента «Yangnzhou Pioneer Co.Ltd» (Китай), що підтверджується наданими до перевірки та до матеріалів справи платіжними дорученнями позивача, наведеними в додатку до Акта № 1-ІМ.

Поставка товару здійснена на адресу позивача на загальну суму 1 407 132 дол. США (11 247 206,08 грн.) згідно з Митними деклараціями, наведеними також в додатку № 1 -ІМ.

Однак, за наслідками проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що в ході виконання імпортного контракту від 15.11.2012 р. № КR2012001, позивачем було порушено вимоги ст. 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме - здійснено поставку товару з порушенням законодавчо встановлених термінів.

Так, як зазначає відповідач в Акті перевірки позивача, ТОВ «Кернел-Трейд» на виконання контракту від 15.11.2012 року № КR2012001, укладеного з компанією «Yangnzhou Pioneer Co.Ltd» (Китай), платежі за яким проводились у доларах США, 10.12.2012 року здійснило авансовий платіж у сумі 140 713 доларів США, а отже останнім днем строку поставки товару на митну територію України відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР було 10.03.2013 року, проте як згідно ВМД типу ІМ-40 ТН 806020000/2013/002764 від 18.03.2013 року, поставка товару нерезидентом була здійснена з простроченням в 8 днів (11-18 березня 2013 року), а тому, на думку податкового органу, позивачем було прострочено 90-денний строк, встановлений для поставки товару за імпортною операцією на 8 днів.

Однак, перевіривши наявні у справі докази та вивчивши норми чинного законодавства з даного приводу, суд не може погодитися з таким висновком податкового органу (відповідача), зважаючи зокрема на таке.

Позивач ТОВ «Кернел-Трейд» відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» - є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу 14 статті 1 Закону України № 959-ХІІ та абзацу 2 п.п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція в розумінні ст. 2 Закону України № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому, моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України № 959-ХІІ - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР - є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Зазначена позиція суду узгоджується також з позицією Верховного Суду України, яка відображена, зокрема у «Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за І півріччя 2012 р.» від 01.02.2013 року, у постанові ВСУ від 04.07.2011 р. по справі № 21-136а11 та від 16.01.2012 року по справі № 21-412а 11, а також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові ВАСУ від 16.11.2012 р. по справі № К-8972/08.

Отже, в даному випадку, момент фактичного перетину товаром митного кордону України співпадає з моментом перетину кордону суднами, на яких даний товар доставлявся в Україну.

Так, згідно коносаментів № UАOSS014, № НММ/ODS-13/006 та № 76Е1302 (копії яких наявні в матеріалах справи), судна, на яких доставлявся в Україну придбаний товар, прибули в порт Одеса відповідно 09.02.2013 року, 20.02.2013 року та 02.03.2013 року, про що свідчать відмітки Південної митниці «Під митним контролем» на коносаментах.

Висновок відповідача в Акті перевірки стосовно того, що моментом здійснення імпорту за вищезазначеною імпортною операцією є дата оформлення вантажно-митної декларації суд також вважає таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (зокрема, CMR). На цьому документі проставляється відтиск штампа «під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 р. № 11/18-5435).

Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, на відповідних коносаментах № UАOSS014, № НММ/ODS-13/006 та № 76Е1302 Південною митницею було проставлено штампи «Під митним контролем» 09.02.2013 року, 20.02.2013 року та 02.03.2013 року відповідно.

А отже, зазначене підтверджує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів (перетин товаром митного кордону України).

З огляду на викладене вбачається, що відповідачем помилково ототожнюються поняття «перетину товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і підтверджується оформленою ВМД.

Також суд зазначає, що позиція відносно того, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного кордону України, а не з моменту оформлення ВМД встановлена Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 р. по справі № К-13382/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 р. по справі № К-14713/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2009 р. по справі № К-37349/06.

Крім того, Вищий адміністративний суд України інформаційним листом від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив наступне: у Вищому адміністративному суді України склалася усталена практика розгляду спорів, пов'язаних із нарахуванням і стягненням штрафних санкцій за несвоєчасні поставки в Україну товарів, що імпортуються. Моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, судом обґрунтовано визначено момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення. Судова практика Вищого адміністративного суду України в розглядуваній категорії справ може вважатися справедливою і такою, що відповідає чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстав для її зміни не вбачається.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджену постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 (далі - Інструкція), вважаючи моментом здійснення імпорту дату оформлення вантажно-митної декларації.

Відповідно до п.п. 3 п. 3 цієї Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

А отже, зазначеною Інструкцією встановлюється лише можливість використання ВМД для зняття з контролю.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД.

Таким чином, відповідно до наявних у справі доказів та норм наведеного вище законодавства, поставка товару за імпортним контрактом відбулася з повним дотриманням строків, передбачених чинним законодавством, а порушення з боку ТОВ «Кернел-Трейд», встановлені відповідачем в Акті перевірки, не підтверджується допустимим у справі доказами.

За таких обставин, при відсутності факту порушення вимог чинного законодавства з боку ТОВ «Кернел-Трейд», оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0000304050 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачем не було доведено суду правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0000304050.

Натомість позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог, що також підтверджується допустимими доказами у справі.

А відтак, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, ст.ст. 158-163, ст. 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 06.06.2013 року № 0000304050.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 10.10.2013 р.