Постанова № 33922196, 03.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року 10:24 № 826/14034/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Практик Плюс»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 р. № 000017/2205 та № 000018/2205за участю представників сторін:

від позивача: Костюков Д.В. (довіреність № б/н від 02.09.2013 р.);

Маліновський Р.Б. (довіреність № 03/06-1 від 03.06.2013 р.)

від відповідача: Мазніченко О.В. (довіреність № 80 від 13.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 03.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Практик Плюс» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 р. № 000017/2205 та № 000018/2205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14034/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 03.10.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.04.2013 р. № 000017/2205 та № 000018/2205;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що під час проведення перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, п 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 84 337,00 грн., в т. ч. по періодах: за січень 2012 року в сумі 6 750,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 2 7963,00 грн., за березень 2012 року в сумі 36 720,00 грн., за липень 2012 року в сумі 12 904,00 грн., а також п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток за 9 місяців 2012 р. на загальну суму 88 554,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем були подані письмові заперечення проти позову, в яких відповідач зазначає, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати), так і податковий кредит.

На обґрунтування наданих письмових заперечень представником відповідача в судовому засіданні 03.10.2013 р. було зокрема зазначено, що за наслідками перевірок таких контрагентів позивача ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» (складено Акти про неможливість проведення перевірок), контролюючими органами було встановлено відсутність таких суб'єктів господарювання за адресами їх державної реєстрації, а також встановлено відсутність в останніх будь-яких трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (складських приміщень, виробничих потужностей, автотранспорту, інше), що необхідні для здійснення задекларованого виду діяльності, а отже вбачається проведення такими контрагентами позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам.

Також, заперечуючи проти позовних вимог позивача, представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2013 р. наголосив на тому, що позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентами ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» щодо поставки (транспортування) товарів від зазначених контрагентів до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також не надання позивачем доказів щодо укладення такими контрагентами субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки власними силами, за відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів (складських приміщень, автотранспорту), такі контрагенти позивача особисто не могли виконувати взяті на себе зобов'язання.

Крім того, як зазначив представник відповідача, контрагентом позивача ТОВ «Компанія «Вілеон» - не подавалася податкова звітність в січні, лютому та березні 2012 р., а контрагентом позивача ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» - не декларувалися податкові зобов'язання в березні 2012 р., відповідно до чого за наслідками таких правовідносин позивача із зазначеними контрагентами було завдано шкоди Державному бюджету.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Практик плюс» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Компанія «Вілеон» (код за ЄДРПОУ 37770914), ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 37956542), ПП «Прилукихімснаб» (код ЄДРПОУ 31176365) за січень, лютий, березень, липень 2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.03.2013 р. № 880/22.5-15/34189062, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, п 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 84 337,00 грн., в т. ч. по періодах: за січень 2012 року в сумі 6 750,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 2 7963,00 грн., за березень 2012 року в сумі 36 720,00 грн., за липень 2012 року в сумі 12 904,00 грн., а також п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток за 9 місяців 2012 р. на загальну суму 88 554,00 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Компанія «Вілеон» (код за ЄДРПОУ 37770914), щодо виконання останнім на користь позивача послуг з проведення робіт по вивченню та аналізу динаміки попиту на Товар, дослідженню кон'юнктури ринку, розміщенню інформації про Товар;

- ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 37956542), щодо виконання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу та перевезення) товару у значних обсягах та на значні суми, а саме: вішалки, таблички, стяжки, упаковки, заглушки, саморізи, замки, інше;

- ПП «Прилукихімснаб» (код ЄДРПОУ 31176365), щодо виконання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу та перевезення) товару у значних обсягах та на значні суми, а саме: скочу двостороннього та войлоку.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 10.04.2013 р. № 000017/2205, яким ТОВ «Практик Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 110 961,00 грн., з яких основний платіж складає 88 553,00 грн., та штрафні санкції - 22 138,00 грн.;

- від 10.04.2013 р. № 000018/2205, яким ТОВ «Практик Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 421,00 грн., з яких основний платіж складає 84 337,00 грн. та штрафні санкції - 21 084,00 грн.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.04.2013 р. № 000017/2205 та № 000018/2205 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як підтверджується наявними у справі доказами, у періоді, що перевірявся (січень, лютий, березень, липень 2012 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Компанія «Вілеон» (код за ЄДРПОУ 37770914), щодо виконання останнім на користь позивача послуг з проведення робіт по вивченню та аналізу динаміки попиту на Товар, дослідженню кон'юнктури ринку, розміщенню інформації про Товар;

- ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 37956542), щодо виконання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу та перевезення) товару у значних обсягах та на значні суми, а саме: вішалки, таблички, стяжки, упаковки, заглушки, саморізи, замки, інше;

- ПП «Прилукихімснаб» (код ЄДРПОУ 31176365), щодо виконання останнім на користь позивача послуг з поставки (продажу та перевезення) товару у значних обсягах та на значні суми, а саме: скочу двостороннього та войлоку.

Однак, згідно висновків Акта перевірки позивача, що було також допустимим доказами по справі доведено представником відповідача в судовому засіданні, зазначені контрагенти позивача ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» - здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати), так і податковий кредит.

Так, між позивачем ТОВ «Практик плюс» та ТОВ «Компанія «Вілеон» фінансово-господарські відносини здійснювались на підставі Договору про надання послуг № 01/01-1 від 01.01.2012 р.

Згідно зазначеного Договору про надання послуг представник Замовника ТОВ «Практик плюс» в особі директора Молчанової Н.В., з одного боку, та представник Виконавця ТОВ «Компанія «Вілеон» в особі директора Атанесяна В.Ф., з іншого боку, склали Акт здачі-прийняття послуг за січень 2012 року № 119 від 31.01.2012 р., відповідно до якого Виконавцем були проведені роботи по вивченню та аналізу динаміки попиту на Товар, досліджено кон'юнктуру ринку, розміщено інформацію про Товар.

Суми коштів та суми ПДВ по зазначених господарських взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Компанія «Вілеон» на підставі виписаних останнім податкових накладних - були включені позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Проте, щодо правомірності діяльності такого контрагента позивача, як ТОВ «Компанія «Вілеон», до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вілеон» від 19.04.2012 р. № 917/22-09/37770914.

Так, в ході звірки встановлено, що операції ТОВ «Компанія «Вілеон» (код ЄДРПОУ 37770914) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «Компанія «Вілеон» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання товарів (послуг) ТОВ «Компанія «Вілеон» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Компанія «Вілеон» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа.

Отже, у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів - здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Компанія «Вілеон» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Компанія «Вілеон», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Компанія «Вілеон» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того, як видно з наявних у справі доказів, контрагентом позивача ТОВ «Компанія «Вілеон» - не подавалася податкова звітність в січні, лютому та березні 2012 р., відповідно до чого за наслідками таких правовідносин позивача із зазначеним контрагентом було завдано шкоди Державному бюджету.

Також, згідно наявних матеріалів справи, фінансово-господарські відносини між позивачем ТОВ «Практик Плюс» та ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу (поставки) від 06.02.2012 р. № 02/06-1.

Згідно даного Договору ТОВ «Практик плюс» в особі директора Молчанової Н.В., що діє на підставі Статуту, надалі іменоване «Покупець» з однієї Сторони, та ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» в особі директора Ульяненко І.Н., що діє на підставі Статуту, надалі іменоване «Продавець», з іншої Сторони, уклали даний Договір про наступне.

Предмет Договору: Продавець продає, а Покупець купляє товар в кількості та асортименті і по ціні, вказаних в накладній.

Сума Договору вказана в додатковій згоді-накладній, яка буде складатися за кожним окремим фактом поставки і буде являти собою невід'ємну частину Договору.

Ціна товару буде вказана в накладних до товару. Поставка товару здійснюється за рахунок Продавця.

Отже, за умовами такого Договору купівлі-продажу товару, саме на Продавця - ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» покладався обов'язок поставки такого товару позивачу власними або залученими силами.

Суми коштів та суми ПДВ по зазначених господарських взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» на підставі виписаних останнім податкових накладних - були включені позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Проте, щодо правомірності діяльності такого контрагента позивача, як ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» від 16.11.2012 р. № 4960/22-01/37956542.

За результатами звірки встановлено, що ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» не надано підтверджуючих документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та формування податкового кредиту та податкових зобов'язань на письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва, у зв'язку з відсутністю за податковою адресою.

Також, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень, червень та липень 2012 р. які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів - здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того, як видно з наявних у справі доказів, контрагентом позивача ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» - не декларувалися податкові зобов'язання в березні 2012 р., відповідно до чого за наслідками таких правовідносин позивача із зазначеним контрагентом було завдано шкоди Державному бюджету.

Також, відповідно до наявних матеріалів справи, фінансово-господарські відносини між позивачем ТОВ «Практик Плюс» та ПП «Прилукихімснаб» здійснювалися на підставі Договору купівлі-продажу (поставки товару) від 30.11.2011 року № 11/30-1.

Згідно даного Договору ТОВ «Практик плюс» в особі директора Молчанової Н.В., що діє на підставі Статуту, надалі іменоване «Покупець» з однієї Сторони, та ПП «Прилукихімснаб» в особі директора Федорова Г.О., що діє на підставі Статуту, надалі іменоване «Продавець», з іншої Сторони, уклали даний Договір про наступне.

Предмет договору: Продавець продає, а Покупець купляє товар в кількості та асортименті і по ціні, вказаних в накладній.

Сума договору вказана в додатковій згоді-накладній, яка буде складатися за кожним окремим фактом поставки і буде являти собою невід'ємну частину Договору.

Ціна товару буде вказана в накладних до товару. Поставка товару здійснюється за рахунок Продавця.

Отже, за умовами такого Договору купівлі-продажу товару, саме на Продавця - ПП «Прилукихімснаб» покладався обов'язок поставки такого товару позивачу власними або залученими силами.

Суми коштів та суми ПДВ по зазначених господарських взаємовідносинах із контрагентом ПП «Прилукихімснаб» на підставі виписаних останнім податкових накладних - були включені позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Проте, щодо правомірності діяльності такого контрагента позивача, як ПП «Прилукихімснаб», до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» від 20.04.2012 р. № 3169/22-9/31360133.

За результатами звірки встановлено, що операції ПП «Прилукихімснаб» (код ЄДРПОУ 31360133) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з цим ПП «Прилукихімснаб» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ПП «Прилукихімснаб» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Таким чином, у зв'язку з непідтвердженням ПП «Прилукихімснаб» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників в січні, лютому, березні, квітні, травні 2012 року у ПП «Прилукихімснаб» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

Отже, зважаючи на наведені вище обставини у сукупності, матеріалами справи підтверджується незаконна діяльність зазначених контрагентів позивача ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб», що була направлена на ухилення від сплати податків, а відповідно впливає на недоотримання Державним бюджетом України податків, що виражається в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Позивачем в свою чергу з приводу зазначеного не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином такі контрагенти ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» без наявності в останніх будь-якої матеріально-технічної бази (складських приміщень, устаткування, вантажного та іншого транспорту), а також відповідних трудових ресурсів (зазначена діяльність передбачає кількість працівників більше ніж 1 особа), мали змогу власними силами виконувати на користь позивача зазначені послуги з проведення робіт по вивченню та аналізу динаміки попиту на Товар, дослідженню кон'юнктури ринку, розміщенню інформації про Товар, а також щодо постачання товару у значних обсягах та на значні суми.

З приводу зазначеного позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентами ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності достатньої матеріально-технічної бази та відповідних трудових ресурсів.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, зазначені контрагенти позивача ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» за місцем їх реєстрації не знаходяться (складено Акти про неможливість проведення зустрічної звірки), зважаючи на що від останніх не можливо отримати будь-якої первинної документації та податкової звітності по господарських операціях, зокрема в розрізі правовідносин із позивачем.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначені контрагенти позивача не знаходяться за місцем їх реєстрації, а отже є неможливим встановити, яким саме чином такі товариства без документального підтвердження наявності в останніх будь-якої матеріально-технічної та кадрової бази мали змогу виконувати роботи та надавати послуги позивачу, навіть не знаходячись за їх юридичною адресою.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагенти позивача ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб», а також їх посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від таких підприємств отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - підприємство не знаходиться за місцем його реєстрації (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ), - не підтвердження жодними допустимим доказами наявності у товариств (контрагентів позивача) жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентами ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентами ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» щодо поставки (транспортування) товарів від зазначених контрагентів до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також позивачем не було надано доказів щодо укладення такими контрагентами субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки власними силами, за відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів (складських приміщень, автотранспорту), такі контрагенти позивача особисто не могли виконувати взяті на себе зобов'язання.

Так, під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження ).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг із постачання товару наведеними вище контрагентами ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб», а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаними контрагентами.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «Практик плюс» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ саме від контрагентів ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб», інше) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентами ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб», а також зазначених документів не було надано позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано доказів укладення такими контрагентами ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки також того факту, що ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» мають можливість особисто та власними силами виконати взяті на себе зобовязання з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), що відповідно передбачає необхідність наявності достатньої матеріально-технічної бази (складів, транспорту, інше) та достатніх трудових ресурсів - позивачем належними доказами у справі доведено не було.

Позивачем також не було допустимими доказами по справі доведено суду обґрунтованість причин не надання до перевірки та до матеріалів справи відповідних первинних документів, що є обов'язковими для підтвердження товарності операцій з постачання товару (зокрема товарно-транспортних накладних щодо переміщення товару від ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» до позивача).

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як зазначається в рішеннях ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг», ПП «Прилукихімснаб» - об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати), так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такі контрагенти позивача при встановленні відсутності останніх та їх посадових осіб за місцем реєстрації (та не надання жодних первинних документів на підтвердження товарності операцій із контрагентами), а також без підтвердження допустимими по справі доказами наявності в останніх будь-якої матеріально-технічної та трудової бази - фактично не могли надавати послуги та виконувати роботи у великих обсягах та на значні суми власними силами, а доказів щодо укладення такими контрагентами позивача субпідрядних договорів - до справи надано не було.

Також відповідачем допустимим у справі доказами було доведено завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких відносин позивача із контрагентами ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб», та наголошено про не надання позивачем ні до перевірки ні до матеріалів справи відповідних первинних документів, що є обов'язковими для підтвердження товарності операцій з постачання товару, а саме товарно-транспортних накладних щодо переміщення товару від контрагентів до позивача.

Зважаючи на викладене, господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Компанія «Вілеон», ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» та ПП «Прилукихімснаб» вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, та мали на меті надання податкової вигоди третім особам.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 р. № 000017/2205 та № 000018/2205.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 10.10.2013 р.