Рішення № 33920855, 20.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13634/13 20.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"про стягнення 1 140 909,71 грн.Суддя С.В. Стасюк

Представники сторін:

від позивача Гільбурд Р.Ю. (дов. № 121 від 29.08.2011 року) від відповідача Скопич Ю.В. (дов. № 2-387д від 04.06.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 140 909,71 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13634/13, слухання справи призначено на 09.08.2013 року.

08.08.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив та клопотання про заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

У судовому засіданні 09.08.2013 року представник відповідача підтримав подане ним 08.08.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Представник відповідача не заперечив проти поданого відповідачем клопотання про заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Розглянувши заяву Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 08.08.2013 року про заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року суд замінив Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", розгляд справи було відкладено на 30.08.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 року справу № 910/13634/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 30.08.2013 року суддя Босий В.П прийняв справу № 910/13634/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2013 року.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року справу № 910/13634/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду від 10.09.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/13634/13 до свого провадження.

У судовому засіданні 20.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.09.2013 року також надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях по справі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (постачальник) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (покупець) було укладено договір № УГВ 5911/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язався у 2012 року поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (пункт 1.2. Договору).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання - передачі або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання - передачі товарів або видаткова накладна.

У відповідності до Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до Договору (надалі по тексту - Специфікація) загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 52 467 954,00 грн.

Умови поставки товару: DDP - станція (склад) призначення (згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (редакція 2000 року). Допустиме відхилення при відвантаженні: +0,19%/-1% від загальної кількості товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем (пункт 2 Специфікації).

Згідно з пунктом 3 Специфікації оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов Договору позивач поставив товар на загальну суму 51 414 347,78 грн., що підтверджується накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи).

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" зазначило про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого, у Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 51 414 347,78 грн.

Згідно з пунктом 7.9. Договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 91 261,53 грн. пені та 1 049 648,18 грн. три проценти річних.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що позивачем невірно розраховано суму пені та трьох процентів річних, що підлягають стягненню з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та надав суду контррозрахунок ціни позову, відповідно до якого сума пені становить 90 813,24 грн., а сума трьох процентів річних становить 1 039 387,40 грн.

Окрім того, відповідач, керуючись нормами статті 233 Господарського кодексу України та статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 1 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № УГВ 5911/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2012 року поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товарів виконав належним чином, зауважень щодо поставки товарів, погоджених сторонами у Специфікації, від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отримані товари не здійснив.

Вищевказані обставини підтверджуються накладними за період з 27.06.2012 року по 28.02.2013 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Пунктом 7.9. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 грн., яке мотивоване недоотриманням Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" коштів від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за поставлений природний газ, а також скрутним фінансовим становищем відповідача, суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач не здійснив розрахунки за Договором.

Водночас, недоотримання Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" коштів від контрагентів, відсутність вини відповідача у виникненні боргу, а також тяжкий фінансовий стан відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені нарахованої Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені у розмірі 91 261,53 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 1 049 648,18 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, на загальну суму 1 049 648,18 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а, ідентифікаційний код 33668606) 91 261 (дев'яносто одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 53 коп. пені, 1 049 648 (один мільйон сорок дев'ять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 18 коп. три проценти річних, 22 818 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 19 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2013 року

Суддя С.В. Стасюк