Рішення № 33920308, 22.08.2013, Київський районний суд м. Донецька

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2/257/2666/13

22 серпня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Харитоновій А.Е.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

за участю представника відповідача - Павук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. Посилаючись на те, що він більше ніж 20 років працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих та небезпечних умовах. З 14.05.1997 року по 15.02.2007 року працював на орендному підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядька», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «шахта ім. О.Ф. Засядька». Внаслідок праці у шкідливих умовах він захворів хронічною вертеброгенною попереково-крижовою радикулопатією. Захворювання згодом було визнано професійним, що підтверджується актом за формою П-4 від 08.02.2007 року №30. За висновком МСЕК від 15.02.2007 року внаслідок професійного захворювання він вперше був визнаний інвалідом третьої групи з втратою працездатності у розмірі 40% безстроково. Також, пізніше йому був поставлений діагноз хронічний бронхіт. Це захворювання також було визнано професійним, що підтверджується актом за формою П-4 від 27.04.2012 року №22. За висновком МСЕК від 05.07.2012 року йому було вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25% за хронічним бронхітом, та повторно - 40% за профзахворюванням 2007 року, за сукупністю 65% втрати професійної працездатності безстроково. Внаслідок отриманих захворювань він тривалий час лікувався та продовжує лікуватися, як стаціонарно, так і амбулаторно, що підтверджується випискою з амбулаторної картки. Проте його стан здоров'я не відновлюється, він потребує постійного подальшого лікування у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями. Внаслідок отриманих професійних захворювань йому заподіяна як матеріальна, так і моральна шкода. Однак на цей час він отримує тільки компенсацію матеріальної шкоди. Шкоду, заподіяну його здоров'ю він вважає непоправною. Ушкодження його здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав: права на охорону здоров'я, на безпечні умови праці. Внаслідок професійних захворювань він став інвалідом 3 групи. З початку його захворювань і по цей час порушена його нормальна життєдіяльність. Протягом всього цього часу він був вимушений неодноразово звертатися до медичних установ з приводу його захворювань. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника докладати додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами. У зв'язку з чим, відповідальним за відшкодування йому моральної шкоди є ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька». Внаслідок професійного захворювання він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, враховуючи глибину та тривалість страждань, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей, загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків (інвалідність встановлена безстроково, через хворобу він постійно відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, обмеження руху, став нервовим, змушений постійно проходити курси лікування, витрачає на це велику кількість коштів, позбавлений можливості нормально вести свій побут через втрату професійної працездатності), а також виходячи із засад розумності та справедливості, він оцінює в 25000 грн. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» - Павук К.В., який діє на підставі перевірених судом повноважень, позовні вимоги не визнав у повному обсязі оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовує наявність моральної шкоди у фізичному болю і стражданнях, які були отриманні, з цих причин позивач, не має можливості вести звичайний образ життя, проте відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року 1105-ХІУ Фондом соціального страхування позивачеві виплачена одноразова допомога у зв'язку з втратою працездатності, а також виплачується щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Крім того, наявність шкоди позивач обґрунтовує додатковими витратами на медикаментозне забезпечення, однак відповідно до ч.4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року 1105-ХІУ, Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну, соціальну допомогу, в тому числі на придбання ліків, санаторно-курортне лікування та інше, якщо необхідність в них визначена висновками МСЕК. Також, позивачем не було представлено жодного доказу, що підтверджує порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що додаються додаткових зусиль для організації життя, а також докази, що підтверджують настання інших негативних наслідків. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути визначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю вона заподіяна позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування його розміру. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не доказав предмет спору та недоказав обставини позовних вимог.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «шахта ім. О.Ф. Засядько» з 14.05.1997 року по 15.02.2007 року, працював у якості підземного прохідника з повним робочим днем під землею, звільнений у зв'язку з виходом на пенсію за віком, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.6-10).

Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання: хронічною вертеброгенною попереково-крижовою радикулопатією. Захворювання професійне, встановлено вперше (а.с.11) .

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П4 від 27 квітня 2012 року (а.с.14) вбачається, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через вплив підвищеного запилення повітряного середовища, виробничому шуму, несприятливим мікрокліматичним умовам та ін., а так само впливу підвищеного запилення повітряного середовища в умовах несприятливого мікроклімату підземних гірничих виробок, через неефективність роботи системи вентиляції, засобів пилоподавлення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пилу.

Згідно копії висновку МСЕК від 15 лютого 2007 року (а.с.12-13) позивачу ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40% безстроково та третя група інвалідності, протипоказано тяжка фізична праця, праця у підземних умовах, вимушене положення тіла. 05 липня 2012 року позивачу було встановлено повторно ступень втрати професійної працездатності за сукупністю 65%, з них: 40% повторно, хронічний вертеброгенною попереково-крижова радикулопатія, 25% первинно хронічне загострення бронхіту та протипоказано підземна праця, контакт з пилю, газами (а.с.15-16).

Внаслідок вищевказаних травм на виробництві позивач перебував як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками та висновками з лікувальних установ (а.с.17-20).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примуслве виконання обов'язку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров»я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки відсутній висновок МСЕК про встановлення такого факту, не ґрунтуються на законі.

Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на медико-соціальні експертні комісії дійсно було покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди. Такий обов'язок випливав з вимог частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємстві вугільної промисловості, а саме на ПАТ «шахта ім. А.Ф.Засядько» у якості підземного прохідника з повним робочим днем під землею, загальний стаж роботи складає 28 років 5 місяців, із них за професією 14 років 3 місяці, в умовах впливу шкідливих факторів 21 рік, отримав внаслідок впливу шкідливих факторів на організм хронічне професійне захворювання та йому встановлений діагноз: хронічною вертеброгенною попереково-крижовою радикулопатією та хронічний бронхіт. Захворювання професійне, встановлено вперше. Вказані факти, підтверджені актом розслідування хронічного професійного захворювання, в якому чітко зазначено, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через вплив підвищеного запилення повітряного середовища, виробничому шуму, несприятливим мікрокліматичним умовам та ін., а так само впливу підвищеного запилення повітряного середовища в умовах несприятливого мікроклімату підземних гірничих виробок, через неефективність роботи системи вентиляції, засобів пилоподавлення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пилу. Причини професійного захворювання: вплив кремніскладовій пилу у професії прохідника - 23,7 - 110,1 мг\м3, при ГДК - 2 мг\м3, тривалість дії: 37-61% робочого часу. Крім того, впливали наступні виробничі фактори: метеофактори - температура повітря: 29,5-29,6 градусів, при ГДР - 21-26 градусів, відносна вологість повітря: 65-85%, при ГДР 75%. Виробничий шум 70-96 дБА, при нормі 80 дБа. Швидкість руху повітря: 0,4 - 0,6 м\сек., при ГДР 1,01 -2,0 м\сек.

Враховуючи вищенаведене, та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу завдана моральна шкода, оскільки він відчуває постійний сильний фізичний біль, який не дає йому нормально жити. Внаслідок отриманого професійного захворювання були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, праці за обраною професією, порушені стосунки з оточуючими людьми, в тому числі з колегами по роботі, родичами, яким раніше він міг чимось допомогти, а зараз внаслідок захворювання не в змозі цього зробити. Внаслідок захворювання він не може навіть виконувати домашню роботу тому, що біль постійно дається взнаки. В результаті цього страждають і його близькі, яким доводиться частину домашньої роботи виконувати самим. Він змушений також часто звертатися до лікарів, багато часу він витрачає на пошуки та придбання ліків, порушений нормальний спосіб його життєдіяльності, у зв'язку з чим він вимушений докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід*ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров*я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров*ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності за сукупністю 65%, з них: 40% повторно, хронічний вертеброгенною попереково-крижова радикулопатія, 25% первинно хронічне загострення бронхіту та протипоказано підземна праця, контакт з пилю, газами, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 19500 гривень.

Доводи представників відповідачів з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 19500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь держави судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях