Постанова № 33918595, 04.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2013 року 13:26 № 826/11957/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Щедрова І.В., відповідача - Вільгельм А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 11 липня 2013 року № 279/13, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі - ПрАТ «МТС Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 11 липня 2013 року № 279/13 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався даними, що базувалися на припущеннях та таких, що не відповідають законодавству висновках, викладених в акті перевірки від 25 червня 2013 року, а тому, на думку позивача, його необґрунтовано притягнуто до відповідальності.

При цьому, позивач зазначає, що відповідачем пропущено строки притягнення ПрАТ «МТС Україна» до відповідальності, оскільки з моменту можливого вчинення позивачем правопорушення пройшло більше трьох років, в той час, як відповідно до положень п. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення в сфері містобудівної діяльності», штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

За таких обставин позивач вважає, що при виданні постанови Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві перевищено надані повноваження.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві при здійсненні перевірки та винесенні припису діяла у відповідності та у межах чинного законодаства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «МТС Україна» (код ЄДРПОУ 14333937) зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 24 січня 1995 року, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1 070 1070 0680 02699). Місцезнаходження ПрАТ «МТС Україна»: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15.

До видів діяльності ПрАТ «МТС Україна» за КВЕД згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04 жовтня 2011 року серії АА № 391863 відносяться: 64.20.0 Діяльність зв'язку, 45.21.3 Будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, 72.30.0 Оброблення даних, 72.40.0 Діяльність, пов'язана з банками даних.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відповідно статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, на підставі звернення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 29.03.2013 року № 14/1/2-1903 проведено позапланову перевірку дотримання ПрАТ ««МТС Україна» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16а, за результатами якої складено акт від 25 червня 2013 року.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16а експлуатується базова станція мобільного зв'язку оператора ПрАТ «МТС Україна» (об'єкт ІІ категорії складності відповідно до ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ») без прийняття її в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

25 червня 2013 року відповідачем на підставі вказаного акту складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Вказаним приписом позивачу заборонено експлуатацію зазначеного вище об'єкта з 08.07.2013 року та зобов'язано усунути допущені правопорушення відповідно до чинного законодавства, повідомивши Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві в термін до 12 липня 2013 року.

На підставі акту перевірки від 25.06.2013 року, припису від 25.06.2013 року та протоколу від 25.06.2013 року Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві винесено постанову від 11 липня 2013 року № 279/13, якою, відповідно до абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР, до позивача застосовано штраф у розмірі 51 615, 00 грн.

Незгода з вказаною постановою обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ПрАТ «МТС Україна», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

На виконання статті 41 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 7 Порядку № 553 передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У відповідності до пунктів 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Згідно з пунктом 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, в тому числі, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

1) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

2) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (п. 20 Порядку № 553).

Згідно з Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу. Постанова повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови є встановлені під час проведення перевірки порушення ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що полягали у експлуатації бази мобільного зв'язку оператора ПрАТ «МТС Україна» не прийнятої в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедура подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації та її форма, отримання сертифіката та його форма визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (далі - Порядок № 461).

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону 3038-VI та п. 11 Порядку № 461 датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (п. 13 Порядку № 461).

Пунктом 17 Порядку № 461 передбачено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.

Відповідно до п. 18 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1.

Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.

Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію (п. 20 Порядку № 461).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 12 Порядку № 461 експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічну норму містить і Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема ч. 8 ст. 39, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про подання ним до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або ж доказів її реєстрації.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги посилання позивача на акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію незакінченого будівництва об'єкта від 10 січня 2005 року «Розширення мережі стільникового радіотелефонного зв'язку стандарту DCS-1800 ЗАТ УМЗ» «Базова станція по Дніпровській набережній, 16-а в м. Києві (КІЕ КІЕ АНS)», як на доказ прийняття в експлуатацію базової станції мобільного зв'язку членами державної приймальної комісії, оскільки вказаними вище нормами законодавства України чітко передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що згідно із ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації.

Відповідно до абз. 3 п. 6 ч. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Таким чином, за вказаних вище обставин, постанова від 11 липня 2013 року № 279/13 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності, відповідачем прийняті у відповідності та у межах чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування у суду немає.

При цьому, суд зазначає, що листом Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року № 22-34-1465 зазначено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 17 липня 2007 року № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

З аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що виявлене у ході перевірки позивача правопорушення є триваючим, а тому строк притягнення за його вчинення відраховується з моменту виявлення факту вчинення такого правопорушення із застосуванням положень законодавства, чинного на той момент.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв у чіткій відповідності до приписів діючого законодавства. З цих підстав суд вважає, що доводи позивача стосовно порушення відповідачем приписів Порядку № 553, є необґрунтованими.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.09.2013 р.