Постанова № 33918584, 05.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року 13:00 № 826/12784/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Івасів Ю.Ю., Іванова В.П., відповідача - Шмігеля Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 серпня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю» (далі - ТОВ «ПІКУН», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

22 серпня 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що суми ПДВ в розмірі 6 685,00 грн. та 5 245 152,00 грн. були відображені у складі податкових зобов'язань, відповідно ТОВ «Залізничний ринок» у січні 2010 року, ТОВ «Мега Мол Інвест» у відповідних періодах 2010 року.

Також, позивач зазначає, що господарські операції між ним та ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» мали цілком реальний характер та підтверджуються належним чином відповідними первинними документами.

На думку позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ТОВ «ПІКУН», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ТОВ «Залізничний ринок», ТОВ «Мега Мол Інвест», ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правами, передбаченими ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалася, письмових пояснень та/або заперечень не надала.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю» (ідентифікаційний код юридичної особи 33831040) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 25 листопада 2005 року за № 10701070001015145. Вказане товариство розташоване за адресою: 03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 34 б.

ТОВ «ПІКУН» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28 листопада 2005 року за № 39650, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37706699 від 08 грудня 2005 року ТОВ «ПІКУН» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 338310426555).

20 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ПІКУН» код ЄДРПОУ 33831040 з питань формування податкового кредиту по податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 701/1-23-3-33831040 від 20 вересня 2010 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 7 064 133,00 грн., в тому числі по періодам:

- січень 2010 р. - 585 430 грн.;

- лютий 2010 р. - 572 670 грн.;

- березень 2010 р. - 660 881 грн.;

- квітень 2010 р. - 538 470 грн.;

- травень 2010 р. - 3 864 988 грн.;

- червень 2010 р. - 841 694,00 грн.

17 листопада 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 701/1-23-3-33831040 від 20 вересня 2010 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008172303/0, яким згідно з підпунктом «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III із змінами та доповненнями, відповідно до ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III із змінами та доповненнями та керуючись п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. за № 509-XII із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 10 596 199 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 7 064 133 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 532 066 грн.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (норми даного закону в редакції, що були чинними в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до додатку № 5 до Декларації з ПДВ за січень 2010 року, поданого ТОВ «Залізничний ринок» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 22.02.2010 р., сума ПДВ в розмірі 6 685,00 грн. була відображена у складі податкових зобов'язань даного контрагента.

Також, судом встановлено, що в додатку № 5 до Декларації з ПДВ за квітень 2010 року, отриманою ДПІ у Печерському районі м. Києва 20.05.2010 року, були відображені у складі податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Мега Мол Інвест» у квітні 2010 року на суму ПДВ 538 470,00 грн.; в додатку № 5 до Декларації з ПДВ за травень 2010 року, отриманою ДПІ у Печерському районі м. Києва 18.06.2010 року, були відображені у складі податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Мега Мол Інвест» у травні 2010 року на суму ПДВ - 3 864 988,00 грн.; в додатку № 5 до Декларації з ПДВ за червень 2010 року, отриманою ДПІ у Печерському районі м. Києва 22.07.2010 року, були відображені у складі податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Мега Мол Інвест» у червні 2010 року на суму ПДВ 841 694,00 грн.

Отже, суми ПДВ в розмірах 6 685,00 грн. та 5 245 152,00 грн. є відображеними у складі податкових зобов'язань, відповідно, ТОВ «Залізничний ринок» та ТОВ «Мега Мол Інвест» по взаємовідносинах з ТОВ «ПІКУН» у відповідних періодах 2010 року.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні, складені ТОВ «Залізничний ринок» та ТОВ «Мега Мол Інвест», повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та мають всі вищезазначені реквізити.

А тому, висновок відповідача про те, що декларації ТОВ «Залізничний ринок» та ТОВ «Мега Мол Інвест» неподані та неподаний додаток № 5 до Декларації з ПДВ за травень 2010 р., відповідно до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва, в результаті чого встановлено розбіжність між показниками сум задекларованого податкового кредиту ТОВ «ПІКУН» з ТОВ «Залізничний ринок» в розмірі 6 685,00 грн. та з ТОВ «Мега Мол Інвест» в розмірі 5 245 152,00 грн., спростовується вищенаведеним.

Стосовно задекларованого позивачем податкового кредиту за період: січень, лютий, березень 2010 року, який сформовано за рахунок іншого контрагента - ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» на суму ПДВ 1 812 296,00 грн., стан платника якого «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», суд зазначає наступне.

Відповідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» станом на 15.10.2012 р. стан платника ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» (34655142) «припинено, ліквідовано (закрито)», скасовано державну реєстрацію № 12241170013030124 від 01.02.2011 року, знято з обліку ДПІ № Б29/265-10 від 24.01.2011 року.

Таким чином, в період з січня по березень 2010 року, ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» мало реальну можливість здійснювати поставку товарів (виконання/надання робіт/послуг) підприємству позивача.

А тому, на переконання суду, оскільки ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» на момент підписання податкових накладних було зареєстроване як платник податку, господарські операції між ТОВ «ПІКУН» та даним контрагентом-постачальником є реальними, тобто такими, що спрямовані на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт/надання послуг вартісного характеру та які мають цінову визначеність.

Виходячи з аналізу встановленого, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагента не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом (ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «ПІКУН» з його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0, у зв'язку із чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень, жодних письмових доказів не надав, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія по управлінню нерухомістю» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.09.2013 р.