Рішення № 33917284, 03.10.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1886/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"03" жовтня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Вуїва О.В.,

при секретарі - Заблоцькій М.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, яка одночасно діє в якості представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи - виконавчого комітету Вознесенської міської ради - Чорної Л.Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області, комунальне підприємство «Єдність», про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю.

В подальшому надали суду уточнений позов про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх уточнених вимог позивачі вказували, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Відповідач є власником сусідньої квартири №23 в цьому ж будинку, який без отримання необхідних дозволів (виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та особи, на балансі якої перебуває будинок), а також без згоди сусідів облаштував в прилеглому до квартири коридорі загального користування житлового будинку тамбур шляхом встановлення металевої решітки, провів в ньому ремонтні роботи. В облаштованому тамбурі систематично залишає побутове сміття.

Виходячи з цих обставин, вказуючи на те, що діями відповідача порушено їх, тобто позивачів права на використання приміщення загального користування, а тому останні просили зобов'язати ОСОБА_5 привести вказане приміщення до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно встановлену решітку, гіпсокартонну арку, плитку з підлоги та бамбукове покриття зі стін.

Також просили стягнути на свою користь завдану відповідачем внаслідок неправомірних дій останнього моральну шкоду в розмірі по 1 500 грн. кожному.

В судовому засіданні ОСОБА_1, як позивачка та одночасно як представник позивачки ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає в цілому.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

Свої заперечення обґрунтовувала тим, що облаштований відповідачем тамбур відповідає всім необхідним нормам та вимогам, не порушує прав інших осіб, зокрема й позивачів, останніми не доведено факту заподіяння їм моральної шкоди, а тому не вбачала підстав для задоволення позову в цілому.

Представник третьої особи без самостійних вимог - виконкому Вознесенської міської ради - Чорна Л.Т.К. в судовому засіданні вирішення питання щодо задоволення позову залишила на розсуд суду.

При цьому звертала увагу на те, що спірний тамбур облаштований відповідачем без дозволів виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, особи, на балансі якої перебуває будинок, згоди усіх сусідів, а також не в повній мірі відповідає архітектурно-будівельним нормам.

Представник третьої особи без самостійних вимог - КП Єдність в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим провести розгляд справи без особистої участі позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_5 та представника КП «Єдність», оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення позивачки (представника позивачки) ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи Чорної Л.Т.К., показання свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Відповідач є власником сусідньої квартири №23 в цьому ж будинку, який без отримання необхідних дозволів (виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та особи, на балансі якої перебуває будинок), а також без згоди сусідів облаштував в прилеглому до квартири коридорі загального користування житлового будинку тамбур шляхом встановлення металевої решітки, провів в ньому ремонтні роботи. Доводи щодо того, що ОСОБА_5 систематично залишає побутове сміття в облаштованому тамбурі не знайшли свого належного підтвердження.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та преамбули до «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлкомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76 допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність власникам квартир безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Водночас закон надає право власникам квартир багатоквартирного будинку здійснювати переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій з метою підвищення благоустрою.

Одночасно законом встановлюється й ряд умов при виконанні яких можливе таке переобладнання або перепланування.

Зокрема перед здійсненням робіт така особа повинна отримати дозвіл власника будинку та виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, а також отримати згоду власників інших квартир, що розташовані в будинку.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень не повинно призводити до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, санітарно-технічних та інших вимог, а також не повинно погіршувати умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.

Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку. (ч. 2 ст. 383 ЦК України, ч.ч. 1, 4 ст. 100 ЖК України, п. 1.4 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлкомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, абз. 3 п. 4, абз. 6 ч. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45).

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Наведене свідчить, що за таких обставин позивачі, заявляючи вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов'язані довести належними та допустимими доказами наступні обставини в своїй сукупності, а саме:

- те, що вони є власниками (співвласниками) приміщення загального користування, яке або частина якого була перепланована відповідачем;

- факт самого перепланування приміщення загального користування та його здійснення без згоди усіх співвласників, а також без дозволів виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та власника (балансоутримувача) житлового будинку;

- невідповідність перепланованого приміщення встановленим (архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним, протипожежним тощо) нормам та вимогам і (або) те, що таке перепланування призвело до погіршення стану будинку чи до порушення прав інших мешканців будинку.

Проте остання обставина належним чином позивачами не доведена.

Навпаки, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №1052-1053 від 25 вересня 2013 року самовільно встановлений ОСОБА_5 тамбур (решітка) не впливає на стан конструктивних елементів будинку, не порушує їх цілісність, знаходячись в тупиковій частині коридору, не перешкоджає евакуації мешканців будинку, не порушує діючих будівельних, протипожежних, санітарних норм та правил, не створює труднощів, незручностей, перешкод в користуванні коридором будинку іншим мешканцям, зокрема позивачам, не є причиною інших негативних наслідків для мешканців сусідніх квартир.

В судовому засіданні судом було встановлено, що ОСОБА_5 після облаштування тамбуру не заперечував проти його використання іншими мешканцями будинку.

Разом з тим з пояснень осіб, що беруть участь в розгляді справи, показань свідка та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 148) вбачається те, що на час розгляду справи з метою вільного використання облаштованою відповідачем частиною приміщення загального користування кожним з мешканців будинку (в тому числі позивачами) ним додатково було демонтовано запираючий механізм замка, що був розміщений на решітці (вході до тамбуру).

За встановлених обставин суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог останніх про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Дійсно, згідно положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Підставою для відшкодування моральної шкоди позивачі зазначають заподіяні їм відповідачем моральні страждання.

Вказані страждання, на їх думку, виникли внаслідок самовільного облаштування останнім тамбуру, що порушує їх право власності, систематичне виставляння ним побутового сміття, що в сукупності призвело до порушення стосунків в сім'ї та з оточуючими людьми, зміни звичайного способу життя, погіршення стану здоров'я.

Проте в судовому засіданні не встановлено фактів порушення права власності позивачів, систематичного виставляння відповідачем побутового сміття.

Також позивачами не надано достатніх доказів, що б вказували на порушення стосунків в їх сім'ї та з оточуючими людьми, зміни звичайного способу життя, погіршення стану здоров'я та як наслідку, моральної шкоди, а також наявності взаємозв'язку цих обставин з влаштуванням ОСОБА_5 тамбуру.

Таким чином, на думку суду, позивачі не мають право на відшкодування моральної шкоди, а тому в позові слід відмовити в цілому.

В силу ст. 88 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачами судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області, комунальне підприємство «Єдність», про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Вуїв О.В.