Ухвала суду № 33916629, 02.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року справа №812/6277/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Білак С.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі № 812/6277/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/627 від 05.03.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.07.2013 року звернулася з адміністративним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було складено вимогу про сплату недоїмки № Ф/627 від 05 березня 2013 року та направлено на адресу позивача рекомендованою поштою. 14 березня 2013 року зазначена вимога була отримана позивачем. Позивач 21 березня 2013 року звернулася до відповідача із заявою про апеляційне оскарження вимоги, на яку надано відповідь про відмовлення у скасуванні вимоги. Просив суд першої інстанції скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № Ф/627 від 05 березня 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/627 від 05.03.2013 року відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Вважає постанову такою, що винесена з порушенням матеріального та процесуального права та на підставі висновків, що не відповідають дійсності.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії Б № 417826, виданим ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та зареєстрованою в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 28, 83-84).

05.03.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнята вимога про сплату боргу № Ф/627 на суму 8582,72 грн. (а.с.34).

Позивач звернулася до відповідача із заявою про оскарження вимоги про сплату недоїмки від 05.03.2013 року № Ф/627.

22.03.2013 року пенсійним органом прий нято рішення № 3865/03-14/1 про результати розгляду заяви, яким заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с. 33).

Позивач звернулась зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та просила скасувати вимогу про сплату недоїмки. За результатом розгляду останньої винесено рішення від 26.04.2013 року № 2988/0310, в якому зазначено, що протягом 2011 та 2012 років позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (сплачувала єдиний податок). Відповідно до вимог законодавства, сума єдиного внеску нарахована до сплати за 2011 рік становить 4010,30 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., у звітах про нарахування єдиного внеску за 2011 рік зазначено 4010,30 грн. та за 2012 рік - 4572,42 грн. Проте, протягом базових звітних періодів єдиний соціальний внесок позивачем до Пенсійного фонду України позивачем сплачено не було (а.с.16-17).

13 травня 2013 року позивач звернулась до Пенсійного Фонду України із скаргою на рішення відповідача та Головного управління Пенсійного фонду України (а.с. 19-24).

За результатами розгляду зазначеної скарги Пенсійним Фондом України винесено рішення про результати розгляду скарги від 07.06.2013 року № 14506/09-10, яким рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22.03.2013 року № 3865/03-14/1 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26.04.2013 року № 2988/03-10, винесені в межах процедури узгодження вимоги від 05.03.2013 року № Ф/627 про сплату боргу, залишено без змін, скаргу ОСОБА_2 - без задоволення (а.с. 26).

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464 в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із положеннями Закону № 2464 та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 1,4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування

В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, визначають самостійно суму, що є базою нарахування єдиного внеску, яка не може бути більшою від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 - VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частина 11 ст. 9 Закону № 2464 визначає, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Тобто, при прийнятті оскаржуваної вимоги відповідач діяв у межах та спосіб, передбачений законодавством України.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні позивних вимог щодо скасування вимоги № Ф/627 від 05.03.2013 року, з додержанням норм матеріального і процесуального права, оскільки позивач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2012 роки.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 165, 167, 195,197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі № 812/6277/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі № 812/6277/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/627 від 05.03.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Білак С.В.