Ухвала суду № 33915428, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1381/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» (далі - позивач або ПАТ «Кагарлицький цукровий завод») звернулося до суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач або Миронівська МДПІ Київської області ДПС, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.03.2013 № 0000072201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентом була підтверджена належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, а відповідачем, в свою чергу не доведено нікчемності вказаних правочинів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у лютому 2012 року посадовими особами відповідача на підставі пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, а саме: ТОВ «Алтана», за період з 01.10.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2013 № 103/22-011/19409200 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» не дотримано вимог частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з ТОВ «Алтана», які не були спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених.

На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем податкового кредиту за листопад 2012 року на суму 2140000 грн. 68 коп., оскільки правочини з придбання у ТОВ «Алтана» товару фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаних операцій до об`єкту оподаткування податком на додану вартість суперечить приписам статей 185, 186, 187, 188, 200 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 2140000 грн. 68 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.03.2013 № 0000072201, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 3210001 грн. 02 коп., з яких: 2140000 грн. 68 коп. - за основним платежем; 1070000 грн. 34 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Обговорюючи питання правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом було укладено наступні договори купівлі-продажу: від 01.11.2012 № 14, 01.11.2012 № 15, 01.11.2012 № 16, 01.11.2012 № 17. Відповідно до умов вказаних договорів, контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити товар - вапнякове каміння, вугілля АКО, дизельне пальне та мішки поліпропіленові, а позивач зобов`язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання актів приймання - передачі. На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, наведеним вище контрагентом виписано податкові накладні.

Оплата за отримані товарно-матеріальні цінності згідно з умовами договорів від 01.11.2012 № 14, 01.11.2012 № 15, 01.11.2012 № 16, 01.11.2012 № 17 повинна бути здійснена позивачем у строк до 1 листопада 2013 року.

Факт здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актами приймання - передачі, оборотними відомостями по аналітичних рахунках до рахунків № 203 "Паливо", № 204 «Тара і тарні матеріали» та № 209 «Інші матеріали», реєстрами бухгалтерських операцій по рахункам бухгалтерського обліку № 203 "Паливо", № 204 «Тара і тарні матеріали» та № 209 «Інші матеріали» тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Крім того, у матеріалах справи наявні договори складського зберігання від 01.11.2012 № 14/1, 01.11.2012 № 15/1, 01.11.2012 № 16/1 та 01.11.2012 № 17/1, укладені позивачем одночасно з вказаними вище договорами купівлі-продажу з метою забезпечення зберігання придбаного у ТОВ «Алтана» товару.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1,2 п. 1, п. 2.1, п. 2.7 п.2 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88.

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання податкового органу на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому висновок податкового органу про нікчемність вказаних договорів не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, податковий кредит було сформовано правомірно, із додержанням всіх необхідних умов, встановлених діючим законодавством України.

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Стосовно посилання податкового органу, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що він не може бути належним доказом при розгляді даної адміністративної справи, оскільки, як вбачається зі змісту вироку, обставини по здійсненню будь-яких господарських операцій з контрагентами, в тому числі і з ТОВ «Алтана», судом не досліджувались, як і не досліджувалась первинна документація з цього приводу. Вказаним вироком суду не надано оцінки що стосується порядку формування податкових зобов'язань вказаного підприємства по господарським відносинам з позивачем. Крім того, зазначений вирок законної сили не набрав.

За таких підстав, такий вирок не може бути доказом неправомірного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ТОВ «Алтана».

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 30.09.2013р

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.